Походження та етнополітичний розвиток причорноморських ногайців в XIII-XVI ст.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

ГОМАН ЮРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

 

УДК94 (477. 7) (=512. 3) “12/15”

 

ПОХОДЖЕННЯ ТА ЕТНОПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК ПРИЧОРНОМОРСЬКИХ НОГАЙЦІВ В XIII – XVI ст.

 

Спеціальність 07. 00. 02 – Всесвітня історія

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

 

Київ-2002

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії стародавнього світу та cередніх віків історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник – доктор історичних наук, професор Рубель Вадим Анатолійович, професор кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти: – доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Наулко Всеволод Іванович, завідуючий відділом пам’яток духовної культури Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України – кандидат історичних наук Бубенок Олег Борисович, старший науковий співробітник Інституту сходознавства імені А.Ю. Кримського НАН України.

 

 

 

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації – 188 сторінок, з яких 21 сторінку становить список джерел і літератури (307 найменувань). 

Вступ. Актуальність теми дослідження. Велику частину сучасної території України займають степові простори, що тривалий час були заселені різними скотарсько-кочовими, головним чином тюркськими народами: печенігами, торками, половцями, ногайцями, які вступали в інтенсивну взаємодію з осілими землеробськими східнослов’янськими племенами та українцями. Українсько-тюркські відносини були далеко не однозначними: періоди гострого збройного протистояння змінювалися цілком мирним добросусідським співіснуванням. У зв’язку з цим, середньовічна історія українського народу не може бути повністю з’ясована без вивчення історичного розвитку його південних кочових сусідів. Особливо актуальним є вивчення побутування в Північному Причорномор’ї ногайців, що тривало з ХІІІ по ХІХ ст. Дослідження етнополітичної еволюції причорноморських груп ногайців дозволить поглибити розуміння причин кочової агресії. 

Актуальність дисертаційної теми також посилюється тим, що поява й перебування ногайців у Північному Причорномор’ї залишаються, практично, не вивченими. 

Об’єктом дисертаційного дослідження є ногайський етнос і його політична організація в Північному Причорномор’ї в XIII – XVІ ст. 

Предметом дослідження є етногенез та політичний розвиток причорноморських ногайців і їхня взаємодія з татарськими державами регіону. 

Метою дисертаційної праці є комплексне з’ясування походження причорноморських ногайців та визначення етнополітичних умов їхньої еволюції в Північному Причорномор’ї. 

Для досягнення поставленої мети автор ставив перед собою наступні конкретні завдання: 

проаналізувати стан та ступінь наукової розробки обраної теми та визначити рівень і повноту її джерельного забезпечення; 

з’ясувати суть і значення поняття Дашт-і-Кипчак (Половецька земля) в середньовічній писемній традиції та локалізувати географічне розташування території Дашту; 

простежити еволюцію етнополітичних процесів в степах Північного Причорномор’я в XIII ст. та вплив на них монгольського завоювання; 

визначити роль політичного чинника в етнотворчих процесах у Золотій Орді та уточнити етнічну структуру золотоординської держави та її еволюцію в ХІV ст. ; 

уточнити походження назви “ногайці”, початок і етапи складання ногайського етносу, його родоплемінну структуру; 

визначити етнічну приналежність “татарського” населення причорноморських степів ХІV – ХVІ ст. і простежити його політичну еволюцію; 

уточнити місце та роль ногайських улусів у політичній структурі Кримського ханства та вплив ногайців на зовнішню політику ханату. 

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 20-х років ХІІІ до кінця ХVІ ст. Нижня хронологічна межа обумовлена початком монгольського завоювання східноєвропейського степів, внаслідок чого зруйнувалися старі родоплемінні структури Дашт-і-Кипчаку і ускладнилася етнополітична ситуація. Верхня межа визначена тим, що з середини ХVІ ст. Ногайська Орда під тиском внутрішньої кризи і нашестя калмиків перекочувала з межиріччя Уралу та Волги в Північне Причорномор’я, чим започаткувався новий етап ногайського етногенезу. 

Методологічну основу дослідження становлять принципи об’єктивності, науковості та історизму. 

При роботі з різнотипними джерелами використовувалися критичний і комплексний методи, які дозволяють вичленовувати з маси різнотипної інформації достовірні конкретно-історичні факти. Заповнити лакуни в реконструкції етнополітичної еволюції ногайців дозволили порівняльно-історичний і системний, проблемно-хронологічний методи. Використання лінгвістичних, фольклорних, археологічних та етнографічних матеріалів визначило застосування міждисциплінарного та узагальнюючого методів. 

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим комплексним і спеціальним дослідженням етнополітичної історії північнопричорноморських ногайців у визначених хронологічних рамках. В дисертації уточнено і розвинено висновки попередніх дослідників щодо приналежності кочовиків причорноморського степу ХІІІ – ХV ст. до ногайського етносу. Запропоновано періодизацію раннього етногенезу ногайського народу та уточнено походження буджацької групи ногайців. Уточнено і частково переглянуто на основі нової інтерпретації джерел усталені погляди стосовно етнічного підґрунтя, на якому складався ногайський етнос. 

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її положення і висновки можуть бути використані для подальшої розробки питань з історії відносин українського народу з кочовим степом в період середньовіччя, етногенезу кримських татар та історії Кримського ханства, у шкільному й вузівському викладанні історії України, історії середньовічного Сходу, в музейній та краєзнавчій роботі. 

Апробація результатів і окремих положень дисертації здійснювалась у формі доповідей на ІV міжнародній конференції молодих вчених “Етнічна історія народів Європи” (Київ, 1999), ІІІ Сходознавчих читаннях