Політична лояльність як детермінанта забезпечення політичного порядку та стабільності держави

Одеська національна юридична академія

 

Тітаренко Анатолій Валерійович

 

УДК 323.21/22

 

 

Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси

 

 

Одеса-2007

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Вітман Костянтин Миколайович, Одеська національна юридична академія, доцент кафедри історії держави та права.

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Андресюк Борис Павлович, Громадська рада Міністерства оборони України, Голова кандидат політичних наук, доцент Хорошилов Олег Юрійович, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, доцент кафедри політології.

 

 

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку політичного процесу та формування політичної системи в Україні важливого значення набувають такі універсальні цінності як взаємоповага та взаємодовіра між членами суспільства, та між суспільством та державною владою. Ці загальнолюдські принципи життєдіяльності в суспільстві забезпечують стабільність, стійкість та порядок. 

Будь-яка суспiльна динамiка, соцiальний чи політичний процес в цiлому породжує i потребує таких членів суспільства, якi б мали можливість та бажання приймати участь у цьому процесі з задоволенням чи, принаймні, прихильно. Важливого значення тут набувають лояльність, терпимість та толерантність громадян відносно пануючого державного устрою та діючої влади. Саме тому, політична лояльність є однією з головних детермінант забезпечення політичного порядку та стабільності політичної влади та державного устрою. Політична та державна влада не можуть бути легітимними якщо, громадяни не будуть позитивно відноситися до виконуваних ними функцій, тому в політичній науці лояльність в її політологічному змісті є невід’ємним елементом можливості підтримки державної політики. При цьому вона здійснює вплив, який неможливо охарактеризувати як однозначний. Він проявляється у внутрішній взаємодії різноманітних соціально-політичних, економічних, моральних та правових чинників, які змінюють кризові нестабільні суспільні процеси на стійку неконфліктну ситуацію в державі. Тобто, завдяки політичній лояльності є реальна можливість підтримувати на відповідному стабільному рівні відносини між членами суспільства та владою.

Україна сьогодні знаходиться у пошуці шляху механізмів розвитку нашого суспільства. Воно не повинне піддаватися ідеологічному та правовому інфантилізму та нігілізму, викликаних економічними та політичними кризами останнього часу, також не слід йти лише шляхом технократичних тенденцій розвитку суспільної самосвідомості. Необхідний інтенсивний пошук і розробка на основі узагальнення накопиченого людством досвіду основних елементів духовного освоєння світу (світогляду, моралі, ідеології), і синтез їх у розвинену високоефективну систему національної свідомості. Це абсолютно необхідна передумова національного прогресу.

Політична лояльність у системі владних відносин є необхідним елементом не тільки в політичній системі України, а і в інших державах – в будь-якій державі можуть виникнути ситуації, коли проблема визначення типу відношення громадян до державної влади стає гострою та актуальною. Тому, підтримка відповідного рівня політичної лояльності громадян в суспільстві є важливим завданням, яке безпосередньо обумовлено необхідністю формування в Україні громадянського суспільства, стабільного політичного порядку, високого рівня самосвідомості громадян, які мають можливість адекватно та реально оцінювати діяльність політичної та державної влади, потенціал її розвитку та перспективи.

Вищезазначені аспекти говорять про необхідність та актуальність наукового теоретико-практичного дослідження політичної лояльності, визначення її місця в прогресивному розвитку держави та легітимності політичної влади.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає перспективному плану основної науково-дослідницької теми кафедри соціальних теорій Одеської національної юридичної академії “Трансформація українського суспільства на шляху до паритетної демократії” (№ держреєстрації 0103V003289), одним з виконавців якої є автор.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в опрацюванні та удосконаленні політологічного категоріального апарату, який відображає прояви політичного процесу в взаємовідносинах між суспільством та владою, в формуванні ознак, які характеризують лояльного громадянина, а також в обґрунтуванні впливу, який здійснює лояльність на політичні інститути та процеси. Для досягнення мети передбачалося вирішити наступні наукові завдання:

–дослідити природу, зміст поняття лояльність;

–розглянути лояльність скрізь призму політичних явищ та процесів, та визначити його політологічне розуміння;

–визначити основні ознаки та характеристики політичної лояльності;

–розглянути політичну лояльність у співвідношенні з суміжними (близькими за природою) термінами та категоріями, такими як толерантність, законність, легітимність, законослухняність, конформізм, коректність, політична коректність, емпатія та їх проявами в політичних процесах;

–проаналізувати процес формування політичної лояльності;

–визначити рівні та необхідні фактори, які сприяють усвідомленому розумінню громадянином свого лояльного відношення до влади;

–проаналізувати шляхи підтримки політичного порядку та стабільності України, на основі визначення функціонального та правового підходів.

Об'єктом дослідження є політичні процеси та зв’язки, які виникають між суб’єктами державної та політичної влади та суспільством.

Предметом дослідження є політична лояльність громадян як форма впливу на політичні процеси.

Методи дослідження. Вони визначаються складністю та суміжністю інституту політичної лояльності. Були використані загальнонаукові методи, такі як системний, порівняльний, історичний, структурно-функціональний, загально-логічний, емпіричний, синергетичний метод у поєднанні з системним методом, та аналітичний.

Широко застосовувався принцип єдності свідомості та діяльності та поведінковий підхід, який орієнтує на розгляд найважливіших аспектів політичної діяльності – інституціонального та процесуального; на вивчення не тільки поведінки