Політика державної асиміляції на Волині (1928 – 1938 роки)

7. Зашкільняк Л.О. Спроби українсько-польського порозуміння в міжвоєнній Польщі: сподівання і реалії // Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (21-22 листопада 1996 р.). – Івано-Франківськ. – 1997. – С. 156-160. 

Висвітленню українського питання у міжвоєнній Польщі також приділили увагу історики української діаспори – Т. Гунчак, О. Субтельний, Є. Пастернак, А. Семенюк [8]. Вони наголошували переважно на антиукраїнській спрямованості політики Другої Речі Посполитої. 

Вагомий внесок у дослідження проблеми зробили польські історики. Оцінки українсько-польських міжнаціональних взаємин 20-30-х років на тлі загальнопольської історії цього періоду містяться у фундаментальних працях А. Хойновського [9]. Дослідник розглядає діяльність волинського воєводи як спробу реалізації в нових історичних умовах федералістської концепції пілсудчиків. Тожецький Р., аналізуючи національну політику «санаційних урядів» наголосив на тому, що «волинська програма» Г. Юзевського була результатом пошуків шляхів розв’язання української проблеми в Польщі [10]. Папежинська-Турек М. досліджує українське питання в політичному, соціальному та релігійному аспектах [11]. Іваніцкій М. і Мауерсберг С. вивчали переважно шкільництво національних меншин у міжвоєнній Польщі [12]. Недоліком їхніх праць є те, що автори часто обмежуються констатацією фактів, не вдаючись до глибшого аналізу освітньої політики. 

8. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. – К., 1993; його ж. Ukraine and Poland in dokuments. 1918-1922 / Ed. by T. Hunchak. / – New York, Paris, Sydney, Toronto, 1983; Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1991; Пастернак Є. Нарис історії Холмщини і Підляшшя. – Вінніпег – Торонто, 1989; Семенюк А. На тему українсько-польських відносин. Критичні зауваження. – Міннеаполіс. Мінннесота. США, 1996. 

9. Chojnowski A. Koncepcje polityki narodowościowej rządów polskich w latach 1921-1939. – Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1979; éîăî ć. Mniejszości narodowe w polityce rządów polskich w latach 1921-1926 // Przegląd Historyczny (dalej P. H.). – 1976. – ą 4. – S. 593-615; éîăî ć. Pilsudczycy u wladzy. Dzieje Bezpartyjnego Bloku Współpracy z Rządem. – Wrocław, 1986. 

10. Torzecki R. Kwestia ukraińska w Polsce w latach 1923-1929. – Kraków, 1989; éîăî ć. Z problematyki stosunków polsko-ukraińskich // Dzieje Najnowsze (dalej D. N.). – 1985. – ą 2. – S. 150-170

11. Papierzyńska-Turek M. Sprawa ukraińska w Drugiej Rzeczypospolitej 1922-1926. -Kraków, 1979; żż ć. Miedzy tradycją a rzeczywistocią: państwo wóbec prawoslawia: 1918-1939. – Warszawa, 1989; żż ć. Religia i kościól w ukraińskiej myśli politycznej w Polsce w latach 1918-1939 // Polska-polacy-mniejszości narodowe. – Wroclaw, Warszawa, Kraków, 1992. – S. 329-341. 

12. Mauersberg S. Szkolnictwo dla mniejszości narodowych w Polsce w latach 1918-1939. – Wrocław, 1968; Iwanicki M. Oświata i szkolnictwo ukraińskie w Polsce w latach 1918-1939. – Siedlce, 1975. 

13. Mędrzecki W. Województwo Wołynskie. 1921-1939. Elementy przemian cywilizacyjnych, społecznych i politycznych. – Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk, Łódz, 1988; Kęsik J. Zaufany Komendanta. Biografia polityczna Jana Henrika Józewskiego 1892-1981. – Wrocław, 1995. 

Дослідження Я. Кенсіка є політичною біографією Г. Юзевського. Імпонує прагнення автора об’єктивно і виважено висвітлити основні напрямки діяльності воєводської адміністрації по реалізації програми державної асиміляції на Волині. Однак Я. Кенсік обійшов увагою деякі проблеми. 

Крім проурядового ВУО, автором слабо показано місце українських партій (зокрема УНДО, УСРП, Сельроб) у суспільно-політичному житті Волині. Характеризуючи конфесійну політику воєводи, його заходи спрямовані на українізацію православної церкви на Волині, Я. Кенсік менше уваги акцентує на ролі греко-католицької церкви в піднесенні національної свідомості місцевого населення, позиції Г. Юзевського щодо так званої “неоунії”. Також дослідник обійшов увагою питання соціально-економічної політики воєводської адміністрації як невід’ємної частини інтеграційної програми польського уряду. 

Отже огляд наукової літератури з досліджуваної проблеми дає підстави для таких висновків: серед робіт вітчизняних істориків, присвячених питанням міжнаціональних відносин у Другій Речі Посполитій мало публікацій, в яких розкриваються проблеми українсько-польського співжиття на Волині у міжвоєнний період; при загальній оцінці суспільно-політичної ситуації на східних теренах Польщі у 20-30-і роки ХХ ст. важливо є урахувати не лише конфронтаційні, а й угодові аспекти у відносинах між поляками і українцями; грунтовного дослідження потребує питання про суті політики “санаційних” урядів щодо українського населення Волині наприкінці 1920-1930-х років. 

Джерельну базу дослідження склали насамперед неопубліковані документи Центрального історичного архіву України у Львові, державних архівів Волинської та Рівненської областей, Архіву нових актів у Варшаві, Державного архіву в Любліні, Відділу рукописів бібліотеки Варшавського університету. Усі документальні матеріали можна поділити на три основні групи: 1) юридичні; 2) статистичні; 3) наративні. 

Серед документів юридичного характеру важливе значення мають конституції Польської держави 1921 та 1935 років. Вони визначають основні засади національної політики Другої Речі Посполитої, фіксують найважливіші права та обов’язки громадян, в тому числі тих, які представляли національні меншини. До цієї ж групи джерел відносимо законодавчі акти Польської республіки, вміщені у “Dzienniku Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej”. 

Окрім офіційної документації центральних органів державної влади, до роботи залучені матеріали воєводської адміністрації, однак вони збереглися не повністю. 

Значний комплекс джерел складають документи партій та