Політика державної асиміляції на Волині (1928 – 1938 роки)

 У четвертому розділі “Криза “волинського експерименту” (1935-1938) ” підкреслено, що у 1935-1939 роках у національній політиці “санації” відбувся різкий поворот вправо. До цього спричинилося, головним чином, зміна суспільно-політичної ситуації в країні після смерті Ю. Пілсудського у 1935 р. Зростання ролі військових у суспільно-політичному житті держави зумовило радикалізацію програм багатьох організацій пілсудчиків. Пропаганда ними нових форм польського тоталітаризму спричинила популяризацію в Польщі ідей польського націоналізму, близьких до тих, що їх проголошувала на початку 20-х рр. народова демократія. 

Досліджуючи причини кризи “волинської політики” дисертант звертає увагу на еволюцію загальноєвропейської ситуації у 30-ті роки. Становище Польщі на міжнародній арені значно погіршилося. 

За цих умов той курс національної політики, який проводив воєвода в перші роки свого правління, від середини 30-х рр. почав натрапляти на щораз більшу критику, як з боку поляків, так і з боку українців. 

Автор наголошує на тому, що тоді ж в українському політичному житті Волині відбуваються помітні зміни. Ліквідація воєводою Г. Юзевським більшості легальних незалежницьких українських організацій на користь українського руху полонофільського характеру, репрезентованого ВУО, не давала очікуваних результатів. “Сокальський кордон” сприяв радикалізації українського політичного життя на Волині і зменшував впливи тих політичних сил, які співпрацювали з польською адміністрацією. Свідченням цього стало зміцнення на терені воєводства позицій нелегального українського комуністичного і націоналістичного рухів. 

Як одну з головних причин невдалої спроби реалізації програми державної асиміляції дисертант виділяє негативну позицію місцевих поляків до “волинської політики”. Консолідація молодої генерації волинських українців на засадах ідеології інтегрального націоналізму зміцнювала серед поляків почуття страху перед загрозою “української експансії”, а в підсумку сприяла росту польського націоналізму. Саме тому переважна більшість польського населення воєводства була налаштована вороже до будь-яких починань воєводи щодо польсько-українського зближення. 

У розділі вказується, що одним з важливих аспектів політичної діяльності Г. Юзевського в період 1935-1938 рр. були його взаємини з вищим військовим керівництвом. У середині 30-х рр. у зв'язку із зростанням воєної загрози в Європі польські військові закликали уряд до проведення жорсткішого курсу щодо національних меншин. В цей час саме міністерству військових справ були підпорядковані справи, пов'язані з проблемами національної політики. 

Дисертант відзначає, що у 1937-1938 роках польський уряд, реалізовуючи програму зміцнення польської присутності на східних теренах Речі Посполитої, приступив до відкритої примусової асиміляції українського населення. Саме в цей час на Волині за активної підтримки армії широко розгортався так званий ревіндикаційний рух, що супроводжувався насильницьким переведенням православних на католицький обряд і руйнуванням православних церков. З боку військових звучали голоси про необхідність зміни курсу державної політики на Волині. Загострення відносин воєводи Г. Юзевського з вищим військовим керівництвом стало однією з причин його відставки у квітні 1938 року. 

З ініціативи нового волинського воєводи О. Гауке-Новака була розроблена і у лютому 1939 р. затверджена міністерством внутрішніх справ Польщі “Програма державної політики Польщі на Волині”, головне завдання якої полягало на “прискоренні процесу полонізації воєводства”. Підкреслено, що програма зміцнення польської присутності на Волині, до реалізації якої приступила нова волинська адміністрація, стала логічним завершенням еволюції поглядів табору пілсудчиків на українську проблему: від нереалізованої федералістської концепції державної асиміляції до інкорпоративного плану націонал-демократів. Усунення Г. Юзевського з посади волинського воєводи остаточно засвідчило кінець ліберального курсу в національній політиці “санації”. 

У висновках узагальнено результати дисертаційного дослідження, викладено основні положення, що виносяться на захист. 

1. У польській партійно-політичній системі виділялося два основні табори з принципово відмінними концепціями розв’язання українського питання. Праворадикальні сили, заперечуючи перспективи української державності, висували інкорпораційну програму і домагалися проведення політики національної асиміляції української меншини. Санаційний табір на чолі з Ю. Пілсудським після приходу у 1926 році до влади, висунув програму державної асиміляції українців, з метою позитивного сприйняття ними польської державності. 

2. Політика державної асиміляції, яку протягом десяти років реалізовував на Волині воєвода Г. Юзевський, була однією із спроб вирішення українського питання в Другій Речі Посполитій. Головною метою цієї політики проголошувалась якнайтісніша інтеграція воєводства до складу Речі Посполитої. Суть “волинського експерименту” полягала в тому, щоб виробити в українців почуття приналежності до Польської держави шляхом їх політичної асміляції. Для досягнення цієї мети передбачалося реалізувати цілий ряд заходів, що мало привести до зміни характеру польсько-українських відносин на Волині. Їх суттю повинна була стати співпраця представників обох народів у політичному, економічному і культурно-освітньому житті. 

3. Політика “волинського регіоналізму” передбачала ліквідацію на терені воєводства (за допомогою обмежень, що випливали з доктрини “сокальського кордону”) усіх незалежницьких українських організацій, як правого так і лівого спрямування і створення замість них проурядового політичного об’єднання, що мало втілювати в життя гасла польсько-української співпраці. Цією регіональною пропольською партією стало ВУО. Проте, недивлячись на зростання угодовських настроїв в середовищі волинських українців, партія не здобула широкої соціальної бази на Волині. Свідченням цього було те, що преважна більшість українського населення воєводства віддавало перевагу іншим політичним партіям або ж залишалася аполітичною. 

4. Важливу роль у процесі державної асиміляції українського населення воєводська адміністрація відводила змішаним за національним складом організаціям. За задумом воєводи, ці організації мали охопити весь спектр суспільно-політичного життя воєводства, починаючи від територіального самоврядування, молодіжних організацій, сільськогосподарських товариств, польсько-українських кооперативів і закінчуючи регіональною парламентською групою Безпартійного Блоку співпраці з урядом. Реальна політична вага цих організацій була незначною. 

5. Радикалізація українського політичного життя на Волині у другій половині 30-х років зменшила впливи тих політичних сил, які співпрацювали з польською адміністрацією. Свідченням цього стало зміцнення на терені воєводства позицій нелегальних партій ОУН і КПЗУ. 

6. Відверто антиукраїнська політика польського керівництва, започаткована у другій половині 30-х років, перекреслювала ідею польсько-українського зближення. Це поглиблювало кризу “волинського експерименту”. Відставка воєводи Г. Юзевського у квітні 1938 р. засвідчила про остаточний відхід від політики державної асиміляції. Курс на подальшу конфронтацію у міжнаціональних відносинах стає домінуючим в урядовій політиці Другої Речі Посполитої. 

 

 

1. Формування засад національної політики пілсудчиків щодо українського питання (1923-1927 рр.) // Науковий вісник ВДУ. Випуск 3. Серія: історія. Випуск 1. – Луцьк. – 1996. – С. 25-33. 

2. “Сокальський кордон” у контексті польсько-українських відносин у міжвоєнний період // “Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст. ” Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (21-22 листопада 1996 р.) – Івано-Франківськ. – 1997. – С. 259-262. 

3. Українське початкове шкільництво на Волині у 1921-1926 роках // Науковий вісник ВДУ. Серія: історія. Випуск 3. – Луцьк. – 1997. – С. 43-47. 

4. Українські угодовські партії в політиці волинського воєводи Г. Юзевського // Національні та етносоціальні процеси в Україні. Матеріали. – Чернівці. – 1997. – С. 30-34. 

5. Реалізація земельної реформи у Волинському воєводстві адміністрацією Г. Юзефського (1928-1938) // “Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і край”. Матеріали ІХ науково-краєзнавчої міжнародної конференції 20-23 січня 1998 року. – Луцьк. – 1998. – С. 253-256. 

6. Проблема неоунії на Волині у міжвоєнний період // Науковий вісник ВДУ. Серія: історичні науки. Випуск 1. – Луцьк. – 1998. – С. 68-73. 

7. Наддніпрянська еміграція на Волині та її роль у реалізації “волинської програми” Г. Юзевського // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. Випуск 3. – Луцьк. – 1998. – С. 8-11. 

 

 

Крамар Ю.В. Політика державної асиміляції на Волині (1928-1938 роки). 

Дисертація на здобуття нукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07. 00. 02 – Всесвітня історія. – Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Львів, 1998. 

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних засад політики державної асиміляції Другої Речі Посполитої та основних етапів її практичної реалізації на Волині у 1928-1938 рр. 

У роботі висвітлюється діяльність воєводської адміністрації, очолюваної Г. Юзевським, у суспільно-політичній, економічній, культурно-освітній і релігійній сферах з метою реалізації програми польсько-українського порозуміння. Особлива увага зосереджена на характеристиці основних форм та методів реалізації «волинського експерименту», взаємовідносин між воєводською адміністрацією та політичними партіями і об’єднаннями, що діяли на Волині у міжвоєнний час. Проаналізовано наслідки політики державної асиміляції на розвій українсько-польських міжнаціональних відносин в регіоні упродовж 20-30-х років. 

Ключові слова: українсько-польські відносини, Волинь, українське питання, державна асиміляція, “волинська політика”. 

 

 

Крамар Ю.В. Политика государственной ассимиляции на Волыни (1928-1938 года). 

Дисертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07. 00. 02 – Всемирная история. – Институт украиноведения им. И. Крипякевича, НАН Украины, 1998. 

Диссертация посвящена изучению теоретических основ политики государственной ассимиляции Второй Речи Посполитой, а также этапов ее практической реализации на Волыни в 1928-1938 годах. 

В работе исследуется деятельность воеводской администрации, возглавляемой Г. Юзевским в общественно-политической, экономической, культурно-образовательной и религиозной сферах в целях реализации программы польско-украинского сотрудничества. Особое внимание уделено характеристике основных форм и методов реализации “волынского эксперимента”, взаимоотношений между воеводской администрацией и политическими партиями и объединениями, существовавших на Волыни в междувоенный период. Проанализированы последствия политики государстванной ассимиляции на развитие украинско-польских межнациональных взаимоотношений в регионе на протяжении 20-30-х годов. 

Ключевые слова: украинско-польские отношения, Волынь, украинский вопрос, государственная ассимиляция, “волынская политика”. 

 

 

Kramar Y.V. Policy of state assimilation in Volyn region (1928-1938). – A manuscript. 

Thesis for the attainment of the Candidat Nauk scientific degree in historical sciences. 

The specialty 07. 00. 02 – Universal history. – Institute of Ukrainian studies of the National Academy of Sciences, 1998. 

The dissertation is devoted to the investigation of the theoretical foundation of the policy of state assimilation of Polish State and the main stages of its practical fulfilment in Volyn in the years of 1928-1938. 

The thesis throws light on the activity of the administration, governed by H. Yousevskiy in the spheres of social policy, economics, culture, education and religion for the purpose of the realization of the polish-ukrainian understanding programme. The main emphasis of the research is laid on the analysis of the cardinal forms and methods of the “volyn experiment”, as well as the interaction between the governor’s administration and political parties and association having functioned in Volyn during the period between wars. The dissertation investigates the results of the state assimilation policy in the light of ukrainian-polish relations in the region in the years of 20-30-th. 

Key words: Ukrainian-Polish relation, Volyn (region), ukrainian problem, state assimilation, “volyn policy”.