Поняття і правова природа землекористування

Однак ЗК України не містить визначення відповідного права, лише опосередковано фіксує можливості та гарантії його здійснення щодо різних категорій земель. сфера застосування права загального землекористування не обмежується лише землями загального користування. Його дія поширюється в певних межах і на землі рекреаційного, оздоровчого, природно-заповідного призначення, землі лісового та водного фонду, сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови.

Науковець пропонує власне визначення права загального землекористування як комплексного міжгалузевого інституту, що ґрунтується на природно-правовій доктрині і регламентує права та обов'язки, межі та порядок вільного, без закріплення за конкретним суб'єктом і отримання дозволів, безоплатного, рівноправного використання земель як необхідної умови, джерела, засобу і місця забезпечення життєдіяльності людини для задоволення пізнавальних, естетичних, освітніх, наукових, рекреаційних, оздоровчих, туристичних, комунікативних та інших потреб, гарантує можливість вимагати від держави, всіх юридичних та фізичних осіб виконання ними їх обов'язків в сфері цільового використання, відтворення та охорони земель, щодо яких реалізується відповідне право, а при необхідності звертатись за державним чи громадським захистом порушеного права [22, c. 36].

Необґрунтованим, а подекуди протиправним, видається стягнення плати за користування пляжем, прохід до природних об'єктів (АР Крим), паркування автомобіля чи, скажімо, будівництво платних доріг. Так, у разі якщо земельна ділянка прибережної смуги передана в порядку відведення у тимчасове користування (оренду) фізичній чи юридичній особі для рекреаційних цілей, остання вправі встановлювати певні правила користування цією ділянкою (ст. 85 ВК України), однак не вправі забороняти вільний доступ до такої ділянки, що суперечило б її використанню за цільовим призначенням. Враховуючи положення Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” [5], плата з громадян при користуванні вищеназваними ділянками може встановлюватись лише за надані послуги та утримання місця відпочинку в належному стані, і, в усякому разі, не за можливість реалізації права загального землекористування [22, c. 47].

Варто зазначити, що в Україні існують права землекористування, які не встановлені Земельним кодексом, але продовжують існувати в силу вже нечинних норм права. До них, наприклад, відносяться права довічного успадковування; права постійного володіння землею (за Земельним кодексом УРСР в редакції 1990 р.) ; права індивідуальної забудови (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26. 08. 1948 р. «Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних житлових будинків») [15]; право тимчасового користування землею, що існувало відмінно від права тимчасового користування землею на умовах оренди (Земельний кодекс УРСР в редакції 1992 р.) тощо.

 

 

Землекористування є різновидом права природного природокористування, що є підставою для застосування до відносин із землекористування загальних актів екологічного законодавства, насамперед Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

У Земельному кодексі не міститься визначення поняття «землекористування» чи «користування землею». Також законодавство не розкриває зміст даної правової категорії. Крім того чинний Земельний кодекс закріплює не всі види права користування землею. Зокрема кодекс називає право постійного користування земельною ділянкою та право оренди земельної ділянки. При цьому фактично існують й інші різновиди права землекористування, які продовжують функціонувати як «залишкові» форми від нині вже нечинного законодавства, що входить в суперечність із положеннями Земельного кодексу 2001 року. Також існують прогалини у правовому регулюванні деяких з них, наприклад, права загального користування земельними ділянками, концесії земельної ділянки.

Перехід від виключно державної власності на землю до плюралізму форм власності зумовив зменшення сфери застосування права землекористування. Усе більшою популярністю у суспільстві користується володіння землею на праві власності. Однак, на мою думку, після закінчення перехідного періоду у нашій країні щодо роздержавлення земель, припинення стихійності переходу земельних ділянок від одного власника до іншого та прийняття узгодженої нормативної бази до сфери земельних відносин повернеться стабільність. А за існування такої стабільності інститути права власності та право користування земельними ділянками мають органічно розвиватися, рівною мірою застосовуючись на практиці, а не конкурувати між собою. Підґрунтям для такого рівня відносин є безумовно належним чином сформована законодавча база, яка розв'яже значні суперечності чинного законодавства та заповнить існуючі прогалини.

Список використаних джерел

 

 

Конституція України від 28. 06. 1996 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //search. ligazakon. ua/l_doc2. nsf/link1/Z960254K. html

Земельний кодекс України від 25. 10. 2001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //search. ligazakon. ua/l_doc2. nsf/link1/T012768. html

Цивільний кодекс України від 16. 01. 2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //search. ligazakon. ua/l_doc2. nsf/link1/T030435. html

Кодекс України про надра від 27. 07. 1994 1996 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/132/94-% D0% B2% D1% 80

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» 14. 12. 1999 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/1264-12

Закон України «Про мисливське господарство та полювання» від 22. 02. 2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon1. rada. gov. ua/laws/show/1478-14

Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15. 05. 2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/742-15

Закон України «Про використання земель оборони» від 27. 11. 2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon1. rada. gov. ua/laws/show/1345-15

Закон України «Про оренду землі» від 02. 10. 2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/161-14

Закон України «Про меліорацію земель» від 14. 01. 2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon3. rada. gov. ua/laws/show/1389-14

Закон України «Про концесії» від 16. 07. 1999 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/997-14

Закон України «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг» 14. 12. 1999 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon1. rada. gov. ua/laws/show/1286-14

Постанова Верховної Ради «Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» від 05. 03. 1998 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon1. rada. gov. ua/laws/show/188/98-% D0% B2% D1% 80

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22. 09. 2005 № 5-рп/2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/v005p710-05

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26. 08. 1948 р. «Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних житлових будинків»

Наукові джерела:

Аксенёнок Г. А. Земельное право. – М: Юрид. лит., 1969. – 471с.

Індиченко П. Д. Радянське земельне право. – К. : Вища школа, 1971

Земельне право: Підручн. / За ред. М. Д. Казанцева / Укр. видання за ред. В. 3. Янчука. – К., 1960. – 302 с.

Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В. І. Семчика і П. Ф. Кулинича. – К. : Ін Юре, 2001. – 424с.

Земельное право / Под ред. проф. Н. Д. Казанцева и проф. И. В. Павлова. – М. : Юрид. лит., 1971. – 462с.

Земельне право України: Підручник / За ред. О. О. Погрібного та І. І. Каракаша. – Вид. 2, перероб. і доп. – К. : Істина, 2009. – 600 с.

Костяшкін Іван Олександрович. Право загального землекористування громадян: дис... канд. юрид. наук: 12. 00. 06 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005.

Мірошниченко А. М. Земельне право України: Підручник. – 2-ге видання, допов. і перероб. -К. : Алерга; ЦУП, 2011. – 678 с.

О. И. Крассов. Земельное право современной России: Учеб. пособие. – М. : Дело, 2003. – 624 с.

Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. /В. І. Семчик, П. Ф. Кулинич, М. В. Шульга. – К. : Вид. Дім «ІнЮре», 2008. – 600 с.

Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством України / М. М. Бахуринська. – К. : Знання, 2010. – 230 с.