Поняття редакції друкованого ЗМІ як суб’єкта господарювання

Визначення поняття й ознак редакцій друкованих ЗМІ має велике значення для повноцінних досліджень вказаних вище питань. Метою статті є формулювання авторського поняття «редакція друкованого засобу масової інформації», виявлення ознак редакції друкованого ЗМІ як суб’єкта господарювання.

Як зазначено в ст. 7 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (далі – Закон «Про ДЗМІ»), суб’єктами діяльності друкованих ЗМІ виступають такі: засновник (співзасновники) друкованого ЗМІ, редакція, видавець, розповсюджувач, редактор (головний редактор), редакційна колегія, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналісти, автори. При цьому уточнюється, що засновник (співзасновники) може об’єднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача. Редакція має право виступати засновником (співзасновником), видавцем, розповсюджувачем друкованого ЗМІ [7].

Найбільший інтерес серед вказаних суб’єктів для дослідження правового статусу для досягнення мети статті становить саме редакція – основний суб’єкт діяльності друкованих ЗМІ. Без редакції неможлива діяльність будь-якого друкованого ЗМІ, неможлива робота журналістів, редакційної колегії, розповсюджувачів тощо.

У ст. 5 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» зазначається, що порядок фінансування засобів масової інформації з висвітлення діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування, засновниками чи співзасновниками яких є ці органи, визначається в договорах між органами державної влади й органами місцевого самоврядування, а також редакціями засобів масової інформації, у статутах редакцій цих засобів масової інформації. Недержавні засоби масової інформації висвітлюють діяльність органів державної влади й органів місцевого самоврядування на умовах, передбачених в угоді, укладеній між цими органами й редакціями засобів масової інформації [8].

Тобто в чинному законодавстві саме редакція ДЗМІ (а не сам ДЗМІ або видавець чи інший суб’єкт діяльності ДЗМІ) розглядається як сторона господарських угод із боку ДЗМІ й не тільки у відносинах із державними органами, а й із типографіями, рекламодавцями, іншими контрагентами.

Також редакція є одним із суб’єктів, наявність якого відрізняє друковані ЗМІ від, наприклад, аудіовізуальних, де такий суб’єкт законодавчо не передбачений. А в господарських відносинах аудіовізуальні ЗМІ представляють інші суб’єкти. Згідно із Законом України «Про телебачення і радіомовлення» у сфері аудіовізуальних ЗМІ працюють суб’єкти інформаційної діяльності – юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність у сфері телебачення й радіомовлення. Серед таких суб’єктів можна назвати студії-виробники (суб’єкти господарювання, які займаються створенням (виготовленням) фільмів, реклами, окремих теле – та/або радіопередач чи програм), телерадіоорганізації (юридичні особи, які на підставі ліцензії на мовлення створюють або комплектують та/чи пакетують телерадіопрограми й/або передачі та розповсюджують їх за допомогою технічних засобів мовлення) тощо [9]. Тобто суб’єкти, які працюють у галузі друкованих ЗМІ й у галузі аудіовізуальних ЗМІ, принципово відрізняються та потребують окремих досліджень.

Якщо подивитися на історію розвитку поняття «редакція», то за часів СРСР статус редакції як суб’єкта господарювання був невизначений. Не всі редакції тоді були самостійними суб’єктами господарювання в сучасному розумінні цього поняття. Так, згідно зі ст. 55 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно й відповідають за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством [10]. Майно більшості радянських редакцій ДЗМІ знаходилося на балансі видавництв, фінансові операції, як правило, проводила централізована бухгалтерія видавництва тощо. Редакція виступала як професійний колектив, який виробляв інформаційний продукт – друкований засіб масової інформації (газету, журнал тощо). Проте самостійно розпоряджатися майновими результатами своєї діяльності редакція не була уповноважена.

Змістовне поняття редакції з’явилося в 1990 р. в Законі СРСР «Про пресу та інші засоби масової інформації». У ст. 2 цього закону зазначалося, що засоби масової інформації репрезентуються редакціями періодичної преси, теле- й радіомовлення (інформаційними агентствами, іншими установами, які здійснюють випуск засобу масової інформації). У ст. 4 «Виробничо-господарська діяльність» було прямо вказано, що редакція ЗМІ є юридичною особою, що діє на підставі свого статуту. Редакція має право провадити виробничо-господарську діяльність на умовах економічної самостійності й господарського розрахунку [11]. Тобто було чітко визначено, що редакція ЗМІ – це юридична особа, яка провадить самостійну виробничо-господарську діяльність.

Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Редакція, виходячи з визначення, яке містилося в зазначеному вище законі СРСР, систематично займається випуском ДЗМІ, має економічну самостійність і веде власний господарський розрахунок. Тобто редакція була визначена в законі СРСР в 1990 р. як суб’єкт підприємницької діяльності в сучасному розумінні цього поняття.

Відповідні норми Закону СРСР, очевидно, не були взяті за основу під час прийняття відповідних актів у незалежній Україні. У чинних вітчизняних нормативних актах правовий статус редакції визначений оглядово, без