Пояснювальна записка до дипломної роботи на тему: "Морально-етичні норми журналістики та їх порушення під час інформаційної війни в 2014 року"

Ще з давніх часів людина мала потребу в інформації.

Ще до виникнення писемності, людина обмінювалася новинами усно – біля кострів, на перехрестах, на базарних площах, на дорозі.

Глашатаї та скороходи ходили по селам сповіщаючи про народження дитини, військових походах, об одруженні та розлученнях, о смертях.

Гінці сповіщали про перемогу, або про поразку на війні.

Так у Давній Греції найважливішим суспільним каналом комунікації була «агора» – центральна площа, яка служила центром політичного та релігійного життя поліса, та служила місцем зборів.

Прообразом перших газет вважають рукописні новини.

Ще в Стародавньому Римі існувала розгалужена система розповсюдження новин, вона мала назву «acta», щодня рукописні аркуші новин вивішували на Форумі (форум – це центральна площа), в яких повідомлялось про політичне життя, про судові справи, про скандали, про страти, та про військові компанії.

Ці новинні зведення мали назву «Діяння Сенату», та «Щоденні громадські дощечки».

Цікаві дані, які говорять про те, що потреба в таких продуктах і подібної діяльності усвідомлювалася.

Як пише Плутарх: «Кажуть, що Цезар першим прийшов у думки розмовляти з друзями з приводу нагальних справ за допомогою листів, коли величина міста і виняткова зайнятість не дозволяли зустрічатися особисто». [47].

У Стародавньому Китаї правителями випускалися листки новин, які мали назву «дзибао» і поширювалися серед чиновників. В епоху династії Тан (618-908) листки новин стали виходити в друкованому вигляді.

А приблизно в 911 почав виходити «Цзінь бао» («Столичний вісник»)

Незабаром після винаходу друкарського верстата Іоганном Гуттенбергом у середині п’ятнадцятого століття, де застосувався набір форм з рухомих літер, новини по Європі почали поширюватися в друкарському вигляді, за допомогою друкарського верстата. Одним з перших прикладів друкованого зведення став італійський звіт про турнір, який був надрукований близько 1470 року.

У 1605 році в Страсбурзі була опублікована перша газета, яка мала назву «Fürnemmen und gedenckwürdigen Historien».

Так з появою першої газети з’явилась «журналістика», а з нею і професійна мораль журналіста.

Професійна мораль – це сукупність моральних норм і цінностей, якими людина керується при виконанні своїх службових обов’язків.

Моральна регуляція поведінки журналіста здійснюється на рівні принципу і норми. Їх відмінність – у ступені конкретності. Моральний принцип має світоглядний характер, який є зв’язком к ідеалу з регулятором поведінки.

Моральна норма є орієнтиром поведінки журналіста на практиці.

Механізм появи моральних норм виглядає наступним чином:

ситуація – оцінка – дія – результат.

Моральні норми можуть бути:

обов’язковими (заборона плагіату),

допустимими (вимога перевіряти відомості менш категорично),

дискусійними (немає єдиної думки, наприклад, про допустимість суміщення деяких професій, або про користування диктофоном приховано від співрозмовника).

Норми професійної моралі володіють різним ступенем спільності.

Одні дають фахівцю мінімальну орієнтацію тільки в межах приватної ситуації: «при правці не спотворює сенс читацького листи», «перш ніж публікувати документ, отримай згоду власника».

Інші вимога носять загальний характер.

Такі приписи, що виходять за рамки приватної ситуації, називають принципами професійної моралі. Систему вимогу до журналіста деякі дослідники розглядають, як тривимірну піраміду.

На верхньому поверсі розміщуються такі категорії, як професійний обов’язок, відповідальність, совість, честь, гідність.

Другий поверх піраміди складає службово-етичні принципи, в яких відображені вже більш конкретні вимога до поведінки журналіста.

На третьому поверсі піраміди розміщуються регуляторі, які відносять заборони або спонукання, що регламентують всі аспекти поведінки журналіста в конкретних службових ситуаціях – власні професійно-моральні норми.

Професія журналіста цікава, але не варто також забувати, що вона так же саме і відповідальна: журналіст зобов’язаний дотримуватися певних моральних норм.

Моральними орієнтирами в сучасному українському ЗМІ, які гарантують свободу слова є Конституція України, «Етичний Кодекс Журналіста», Закони України, акти та постанови кабінету Міністрів, але самим головним орієнтиром є совість журналіста.

Конституція України є основним законом в державі, яка є основним правовим захисником свободи слова в Україні.

Так згідно статі 15 Конституції України цензура в Україні заборонена, ця стаття є фундаментом свободи слова на Україні.

Також згідно статі 34 кожен має право на свободу думки, що підкреслює демократичність та свободо-мислення в Україні.

Так як ні хто не має право заборонити писати, думати людині то що він захоче.

Од же тут треба розділяти «свободу слова» від нахабного втручання в приватне життя людини.

Так як є заборона втручатися в особисте життя людини та без дозволу людини копатися в його приватному житті.

Як спивав Володимир Висоцький: «Я не люблю, когда чужой читает мои письма, заглядывая мне через плечо».

Тому коли журналіст починає збирати інформацію він довжин пам’ятати, що згідно зі статей 31 Конституції України, кожна людина має право на захист телефонних розмов, листування та приватного життя, і ні хто не має право без дозволу самої людини втручатися в життя людини і розголошувати чужі таємниці. Також журналіст довжин бути мудрим, та не кожну свою думку та інформацію показувати, так