Пояснювальна записка до дипломної роботи на тему: "Морально-етичні норми журналістики та їх порушення під час інформаційної війни в 2014 року"

Щоб уникнути цього, потрібна велика підготовча робота.

Часом співрозмовник дає ті чи інші подробиці, але попереджає при цьому – «не для друку».

Тобто співрозмовник дає дозвіл журналісту записати це на диктофон або у себе в блокнот, але не оприлюднювати цю інформацію.

Інтимні дані публікуються з письмової згоди людини про яку йде розмова, часто із заміною його імені. Рівень збору інформації, а потім і якості публікації суттєво знижується, якщо у журналіста немає спостережливості та інтересу до людини, здатності швидко та правильно оцінювати ситуацію. Помилками професійної етики є непоінформованість про предмет розмови, невміння слухати, постановка нетактовних запитань – це некритична оцінка своєї обізнаності про предмет розмови, невміння слухати, постановка нетактовних питань, тон голосу яким ведуть бесіду і так далі.

До колективних джерел інформації, використовуваним в ході формального і неформального спілкування, ставляться: збори, наради, конференції, засідання «круглих столів», товариські суди, прес-конференції, бесіди з групою людей. Цінність такого роду джерел зумовлена природою спілкування, що допомагає журналісту точніше зорієнтуватися в явищі, ситуації, проблеми, перевірити початкове спостереження або, скажімо, знайти важливу тему або цікаву людину.

Цікавий і дуже цінний розмову з людиною у присутності його товаришів.

Але збираючи інформацію в умовах розголосу, кореспондент повинен враховувати, що відомості можу бути далекі від істини у зв’язку з присутністю інших людей, міркуваннями престижного характеру, тиском формального чи неформального лідера, а також у зв’язку з різними «хворобами» колективу, коли виникають роз’єднаністю інтересів. Тому при подальшому використанні відомостей, отриманих з колективного джерела, важливо співвіднести їх з почерпнутими з інших джерел.

Досить часто журналіст вдається до документів, що становлять будь-які зафіксовані знання, які можуть бути використані для довідок, вивчення, доказів становлення істини.

Знайомство з ними слід починати з дозволу автора. Дозвіл треба відзначити в публікації, цитату виділити курсивом, дат розмежування між документом, його оцінкою і журналістським текстом. Також журналіст довжин пам’ятати, що в документі можуть бути спотворення і неточності. Де які журналісти для отримання інформації входять в контакт з людиною, будучи включеним в групу посадових осіб, однак кореспондент не повинен брати на себе права цих осіб, та давати ім свої рекомендації.

Метод «суміщення професій» викликає складності етичного порядку, а саме ризик завдати моральний чи матеріальний збиток людям або організації.

От же, треба дотримуватися певних вимог: кваліфікація журналістка повинна відповідати вимогам «тимчасової професії», від його короткочасного перебування на цій роботі не постраждає річ, не буде завдано шкоди всім тим, з ким журналіст спілкується.

Етичні питання виникають і в сфері відносин журналістів, так наприклад в редакційному колективі.

Входячи в редакційний колектив, журналіст стає його складовою частиною. Нормальні відносини журналіста з редакцією припускають, що журналіст зберігає редакційну таємницю, зберігає вірність своїй редакції, не виступає без її згоди в інших органах (навіть під псевдонімом), отримує від неї згоду на передрук своїх творів в інших органах і так далі.

Взаємодія влади та журналістики – дуже важливий сегмент суспільних відносин, і регулюватися воно повинно не тільки законодавством, а й мораллю, при чому з обох боків, як з боку влади, так і з боку журналістики.

В «Етичному Кодексі Журналіста України» є такі положення:

Достовірність

Журналіст повинен бути впевнений в тому, що інформація, яку він поширює і коментує, відповідає дійсності, недостовірні повідомлення є неприпустимими. [24].

Безсторонність

Журналіст, висвітлюючи ті чи інші події, не повинен ставати на будь-чию сторону і зобов’язаний поширювати точні та достовірні матеріали, що відображають реальність, а не власні або чужі уявлення про неї. Журналіст має чітко відокремлювати будь-які припущення, коментарі та оцінки від фактів, у назві новин та повідомлень точно відображати їх зміст, а також уникати спотворення фактів і контексту. Редакційна обробка матеріалів не повинна фальсифікувати зміст. [24].

Об’єктивність

Журналіст прагне відобразити всі аспекти тієї чи іншої події, спору чи конфлікту подаючи точку зору усіх учасників таких подій або інформуючи суспільство про відмову учасників надавати свої коментарі. [24].

Неупередженість

Журналіст має неупереджено та справедливо ставитися до учасників подій, які висвітлює. Він не повинен умисно вводити учасників таких подій в оману або викривляти їх погляди. [24].

Зловживання довірою, емоційним станом осіб, що не дозволяє їм адекватно оцінювати наслідки висловлювань, є неприпустимим. [24].

Тактовність

Журналіст має з повагою відноситися до культурних особливостей, релігійних переконань і приватного життя осіб у тих випадках, коли це не суперечить його обов’язкам. [24].

Відповідальність

Журналіст несе відповідальність перед суспільством за забезпечення права на знання правди, а також за зміст та якість інформації, поширюваної за власним підписом, за псевдонімом чи анонімно але з його відома та згоди. [24].

Правдивість

Журналіст повинен надавати споживачам інформації правдиве зображення дійсності, викладати факти, зберігаючи їх справжній сенс, не допускаючи неповноти та спотворень, розкриваючи причини, наслідки,