Пояснювальна записка до дипломної роботи на тему: "Морально-етичні норми журналістики та їх порушення під час інформаційної війни в 2014 року"

Це давало мало результатів.

Поразки Радянський Союз зазнав і на міжнародній арені, де завдяки більшим економічним та інформаційним можливостям США здобули перевагу дії радянського режиму в світі оцінювали в американській редакції.

Не витримавши тягаря протистояння, в СРСР зрештою вирішили піти іншим шляхом вказаним США. Ведення інформаційної війни ніколи не буває випадковим або відособленим (і може навіть не бути порушенням закону), мається на увазі погоджена діяльність по використанню інформації, як зброї для ведення бойових дій, будь те на реальному полі брані, або у військовій, економічній, політичній або соціальній сферах.

Театр інформаційних бойових дій протирається від секретного кабінету до домашнього персонального комп’ютера і ведеться на різних фронтах. Електронне поле бою представлене постійно зростаючим арсеналом електронних озброєнь, переважно засекречених. Атаки інфраструктури наносять удари по життєво важливих елементах. Подібні дії можуть бути, почати геополітичними або економічними супротивниками, опозицією, або терористичними групами.

У цього випадку, збір розвідувальної інформації, також виходить на нові рубежі. Конфіденційність усе більш уразлива в міру появи можливості доступу до постійно зростаючих обсягів інформації в постійно мінливому складному світі.

Важливі персони в такий спосіб можуть стати об’єктом шантажу або злісного наклепу. Небезпеки, що підстерігають окремих громадян, їх права та свободи, не менше.

Як би там не було, термін «інформаційна війна» зобов’язаний своїм походженням військовим і позначає жорстоку і небезпечну діяльність, зв’язану з реальними, кровопролитними і руйнівними сутичками в інформаційному просторі.

Військові експерти, що сформулювали доктрину інформаційної війни, чітко уявляють собі окремі її грані: це штабна війна, електронна війна, психологічні операції і так далі.

Наступне визначення вийшло зі стін кабінету Директори інформаційних військ Міністерства оборони:

«Інформаційна війна складається з дій, що починаються для досягнення інформаційної переваги в забезпеченні національної військової стратегії шляхом впливу на інформацію й інформаційні системи супротивника з одночасним зміцненням і захистом нашої власної інформації й інформаційних систем.

Інформаційна війна являє собою всеосяжну, цілісну стратегію, покликану віддати належне значимості і цінності інформації в питаннях командування, керування і виконання наказів збройними силами і реалізації національної політики.

Інформаційна війна націлена на всі можливості і фактори уразливості, що неминуче виникають при зростаючій залежності від інформації у всіляких конфліктах.

Об’єктом уваги стають інформаційні системи (включаючи відповідні лінії передач, що обробляють дані, центри і людські фактори цих систем), а також інформаційні технології, використовувані в системах озброєнь.

Інформаційна війна має наступні й оборонні складові, але починається з цільового проектування і розробки своєї

«Архітектури командування, керування, комунікацій, комп’ютерів і розвідки», що забезпечує особам, що приймають рішення, відчутну інформаційну перевагу у всіляких конфліктах». [50].

Багато ведучих стратегів думають, що протистояння армій, що гинуть на полях генеральних боїв, дуже незабаром займе своє місце на смітнику історії поруч зі шпорами й арбалетами. Вища форма перемоги тепер полягає в тому, щоб вигравати без крові.

Таким чином, під погрозою інформаційної війни розуміється намір визначених сил скористатися разючими можливостями, схованими в інформації, щоб вести «безконтактну» війну, у якій кількість жертв (у прямому значенні слова) зведено до мінімуму.

«Ми наближаємося до такої ступені розвитку, коли вже ніхто не є солдатом, але усі є учасниками бойових дій, – сказав один з керівників Пентагона. – Задача тепер складається не в знищенні живої сили, але в підриві цілей, поглядів і світогляду населення, у руйнуванні соціуму». [50].

Цивільна інформаційна війна може бути розв’язана терористами, наркотичними картелями, підпільними торговцями зброї. Прикладом може служити «інформаційна війна», яку постійно ведуть терористи проти Ізраїлю.

Великомасштабне інформаційне протистояння між суспільними групами, владою і опозицією, або державами має на меті змінити розміщення сил у суспільстві.

Оскільки така війна зв’язана з питаннями інформації і комунікацій, те якщо дивитися в корінь, це є війна за знання – за те, кому відомі відповіді на питання: що, коли, де і чому і наскільки надійними вважає окремо узяте суспільство або армія свої знання про себе і своїх супротивників.

У 1976 році вперше був застосовано термін «інформаційна війна».

Із 1994 року у США проводять офіційні наукові конференції з проблем інформаційних війн за участю провідних представників військово-політичного керівництва держави.

Із цією метою там був створений центр інформаційної стратегії і політики, завданням, якого є вивчення можливостей використання інформаційних технологій у військових конфліктах ХХІ сторіччя.

Нині посади офіцерів, які займаються питанням інформаційного протиборства, введено в армії, на флоті та у військово-повітряних силах США.

У липні 1995 року Національний університет оборони у Вашингтоні здійснив випуск першої групи спеціалістів у галузі інформаційної війни.

Наприкінці 1998 року Об’єднаний комітет начальників штабів збройних сил США ухвалив документ «Доктрина проведення інформаційних операцій» (Joint document of information operation). [49].

Це і є концепція інформаційної війни. До її елементів американські фахівці зараховують: здобування розвідувальної інформації, дезінформування, психологічні операції, фізичне руйнування інформаційних ресурсів супротивника (у тому числі з використанням електромагнітного впливу), напади (фізичні, електронні) на його інформаційну структуру, зараження комп’ютерними вірусами його обчислювальних мереж, проникнення до інформаційних мереж тощо, а також відповідні заходи