+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
67
Мова:
Українська
поняття наведене В. Ф. Піліпенком в своєму словнику: «Війна – соціальне явище, що являє собою одну з форм вирішення протиріч між державами, народами, націями, класами і соціальними групами засобами збройного насильства». [50].
Звичайно війна це вже не протиріччя, а протиборство і головною відмінною рисою її є не застосування засобів збройного насильства (навряд чи до них можна віднести психотропні засоби, саботаж, дезінформацію. «Несмертельна зброя», а можливість повного або часткового фізичного знищення інфраструктури протиборчої сторони, включаючи її базового елементу – людини.
Тобто, війна є протиборство двох соціальних систем, в ході якого допускається фізичне знищення елементів структури протиборчих систем, включаючи людину.
Виходячи з цього війною слід називати тільки ті соціальні явища, в яких виконуються обидві умови:
обидві сторони знаходяться в стані активної протидії (тобто протиборства) ;
в ході цього протиборства можуть фізично знищуватися елементи інфраструктури кожної зі сторін.
Іншими словами явище це носить симетричний характер.
Цим війна відрізняється від терористичного акту.
Незважаючи на те, що терор, так само як і війна, допускає (передбачає) можливість фізичного знищення елементів системи супротивної сторони, терор – явище асиметричне: одна з протиборчих сторін перебуває у стані війни, інша – в стані миру.
При цьому для ідентифікації соціального явища в якості війни цілі, засоби, методи її ведення не мають ніякого значення. Що стосується засобів і методів ведення війни в традиційному розумінні і війни інформаційної, принципів, на яких заснована, то вони абсолютно різні.
Інформаційної зброї, як такої, взагалі не існує.
Все, що називається фахівцями інформаційним зброєю (засоби масової інформації, електронні засоби, лінгвістичні засоби), є насправді певним типом інформаційних зв’язків елементів соціальної структури або засобами їх регулювання, які можуть призвести, як до конструктивних, так і до деструктивних наслідків на об’єкта впливу.
Оскільки така війна зв’язана з питаннями інформації і комунікацій, те якщо дивитися в корінь, це є війна за знання – за те, кому відомі відповіді на питання: що, коли, де і чому і наскільки надійними вважає окремо узяте суспільство або армія свої знання про себе і своїх супротивників.
Мета інформаційної війни – послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. [50].
Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна – складова частина ідеологічної боротьби.
Вони не призводять безпосередньо до кровопролития, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою.
І це породжує небезпечну безпечність у ставленні у ставленні до них.
Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком спів міри, а часом і перевищують наслідки збройних воєн.
Головне завдання інформаційних воєн полягає у маніпулюванні людскими масами.
Мета такої маніпуляції найчастіше полягає у:
внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;
дезорієнтації та дезінформації мас;
послабленні певних переконань, устоїв;
залякування свого народу образом ворога;
залякуванні супротивника своєю могутністю. [50].
Нарешті, останнє, але не менш важливе завдання: забезпечення ринку збуту для своєї економіки.
У цьому випадку інформаційна війна є складовою частиною конкурентної боротьби.
Система – мета інформаційної війни, може включати будь-який елемент у епістемології супротивника. [49].
Епістемологія містить у собі організацію, структуру, методи і вірогідність знань. [49].
На стратегічному рівні ціль кампанії інформаційної війни – вплинути на рішення супротивника або конкурента, і як наслідок, на його поводження таким чином, щоб він не знав, що на нього впливали.
Навіть тоді, коли цієї мети важко досягти, вона все-таки залишається кінцевою метою кампанії на стратегічному рівні.
Успішна, хоча і незавершена інформаційна кампанія, проведена на стратегічному рівні, приведе до рішень супротивника (а отже і його дій), що будуть суперечити його намірам чи заважати їхньому виконанню.
Успішна інформаційна кампанія, проведена на оперативному рівні, буде підтримувати стратегічні цілі, впливаючи на можливість ворога приймати рішення оперативно та ефективно.
Іншими словами, метою інформаційних атак на операційному рівні є створення таких перешкод процесу ухвалення рішення ворогом, щоб супротивник не міг діяти чи вести війну координовано та ефективно.
В інформаційній війні метою є гармонізація дій на оперативному рівні з діями на стратегічному рівні, щоб об’єднані, вони змушували супротивника приймати рішення, які приводили б до дій, що допомагали досягати суб’єктові власних цілей і заважали б супротивнику домагатися виконання своїх.
Чим сучасніше суспільство, тим більше воно покладається на інформацію та засоби її доставки. Сюди відноситься і Інтернет – але це лише вершина цієї інформаційної конструкції. Будь-яка розвинена країна має телефону, банківську та безліч інших мереж, що керуються комп’ютерами, отже мають властиві для них слабкі місця.
Тому в інформаційній війні виграє той, хто зуміє забезпечити більш ефективний захист свого простору від вторгнення неадекватної і неправдивої інформації.
Багато країн світу так і роблять – створюють у себе системи захисту від інформаційної агресії. На концептуальному рівні можна сказати, що держави прагнуть придбати інформацію, що забезпечує виконання їх цілей.
Знання про