Пояснювальна записка до дипломної роботи на тему: "Морально-етичні норми журналістики та їх порушення під час інформаційної війни в 2014 року"

Також ми пам’ятаємо радіо Бі-бі-сі, яке стало мостом співпраці між Радянським Союзом та Великобританією, а в році «холодної війни» вело інформаційну війну проти Радянського Союзу. Також слід відзначити, що в інформаційна війні і сам інформаційний простір, і засоби впливу на нього (як технічні, так і суто інформаційні, геополітичні, політичні, соціально-економічні, ідеологічні, релігійні доктрини) є ресурсом. Проблематику інформаційних війн розроблено у працях Г. Почепцова, Б. Кормича, Я. Вариводи, А. Чернова, С. Сьоміна, І. Ніколаєва, В. Бехтєрєва й інших.

Вони накопили достатньо великий практичний досвід у цих справах. Ці відомі фахівці із застосування інформаційної зброї та методів ведення інформаційних воєн описали у багатьох дослідженнях.

Давайте разом спробуємо відповісти на запитання: Що ж таке інформаційна війна?

За визначенням гуру у галузі комунікацій Георгія Почепцова:

Інформаційна війна – це будь-які дії, спрямовані на нейтралізацію противника або опонента в інформаційному просторі. [50].

Інформаційна війна може мати політичні, економічні культурні, ідеологічні, соціальні та інші аспекти і напрями дій. [50].

Ефективність цього виду зброї можна проілюструвати дивовижним фактом ядерного роззброєння України (інформаційне зомбування «на добровільне роззброєння» тут було одним з ключових чинників) чи, скажімо, «трастовим психозом». [50].

Нинішнє пресування свідомості українців ідеями меншовартості, страху і безперспективності нагадує пропагандистську кампанію з метою зниження вартості підприємства перед його дешевою приватизацію.

Хоч термін «інформаційна війна» новий, проте її елементи у вигляді психологічних операцій із використанням інформації мають давню історію.

Так у Першій Світовій війні, а згодом і Другій світової війні, були показані серйозні можливості пропагандистського впливу на масову свідомість людей, а також почали виробляти успішну технологію такого впливу.

Піонерами в інформаційному супроводі воєнних кампаній були країни Антанти, які поставили нові технології на «офіційну» основу.

Спеціалізовані пропагандистськи підрозділи були створені у Великій Британії та США. Діяли вони таємно, залучаючи до співпраці рекламні компанії, і в основному виготовляли листівки та поширювали потрібну інформацію у пресі. Нині інформаційне забезпечення – складова, без якої не розпочинають бойові дії. Нерідко інформаційна перевага доповнює власне військову, яка теж, як правило, зумовлена інформаційними чинниками.

У підготовці та веденні бойових дій держави-агресори використовують широкий набір інформаційного забезпечення, супроводу та прикриття операцій – як в інформаційно-технічній, так і в гуманітарній сферах, починаючи від радіоелектронної розвідки, дезорганізації систем управління супротивника до використання інформаційної, навіть рекламної підтримки.

Сучасні війни ведуться перш за все в інформаційній сфері, яка випереджає і безперервно супроводжує так званий «прямий контакт» протиборчих сторін.

Якщо торкнутися цього питання на міждержавному рівні, то ми побачимо, що спецслужби країн ведуть свої інформаційні війни в ЗМІ.

Інформаційна війна також йде між корпораціями, для того що б захватити «долю ринку».

Виходячи зі змісту та ролі інформації у сучасному світі, американський дослідник М. Маклюен виводить цікаву тезу, що звучить так:

«Істинно тотальна війна – це війна за допомогою інформації». [50].

Остання війна в Іраку стартувала за довго до перших бомбардувань і десантів.

Підготовку вторгнення американська коаліція розпочала з потужної

PR – компанія, поширення інформації про порушення прав людини в Іраку, виробництво «злочинним режимом» зброї масового знищення (що, як з’ясувалося потім, не відповідало дійсності), агресивні наміри Хуїсейна. Треба пам’ятати, що в Іраку дійсно були порушені права людини та свобода слова, тому інформаційна війна була обснованою і мала під собою основу неспотворених фактів.

Георгій Почепцов визначає інформаційні війни, як «інформаційні технології, що впливають на інформаційні системи, маючи на меті введення в оману, виведення з ладу, або десинхронізацію процесів управління суспільством та його складовими, передусім військовими». [49].

«Інформаційне проникнення» – складова інформаційної війни, яку ведуть, як правило, на території противника, проти громадян іншої країни, у чужому інформаційному просторі.

Від так обирають і конкретні засоби комунікаційні впливу відповідно до структури, стану ЗМІ, інших чинників конкретного регіону.

Наймасштабнішою і класичною інформаційною війною була «холодна війна». [49].

Вона сконцентрувала величезні фінансові й інтелектуальні можливості двох наддержав США та СРСР.

Полем їх нього протиборства фактично став увесь світ. Не вступаючи у пряме воєнне протистояння підтримуючи офіційні стосунки, співпрацюючи в різних сферах технологічній (космос), гуманітарній, спортивній, дипломатичній то що Радянський Союз і Сполучені Штати вели безкомпромісну боротьбу за вплив у різних регіонах в інформаційному просторі.

Ареною протистояння ставали різні країни, регіони планети.

Показовою є Чилі, де Радянський Союз намагався створити своєрідний форпост для проникнення на континент. США перегнали СРСР саме завдяки інформаційним технологіям, операціям, які спричинили повалення влади соціалістів.

Чилійський досвід згодом став темою дисертації американця чилійського походження Фреда Ленді ««Психологічна війна» і таємні операції проти ЗМІ в Чилі 1970-1973 рр. «. [50].

«Холодна війна» тривала на всіх рівнях, із використанням усіх доступних каналів впливу і проникнення, включаючи офіційні і неформальні можливості та стосунки. Ця війна засвідчила потужну комунікаційну здатність не лише традиційних, а й опосередкованих засобів комунікації.

Такими, приміром, стали західна музика, речі і навіть гроші.

СРСР намагався протистояти цьому: штучно