Практикум з філософії

Виділіть найперші особливості нового – філософського – типу мислення; оцініть роль соціальних та пізнавальних чинників у появі філософії, її значення для життя суспільства, для розвитку особистості. Які умови, на ваш погляд, повинні були сприяти формуванню філософії в Стародавній Греції?

Ознайомтесь із тим, яким чином характеризував основні етапи розвитку античної філософії видатний німецький філософ Г. Гегель:

„Перший період: від Фалеса до Арістотеля.

Цей період ми знову ділимо на три розділи:

1. Перший простягається від Фалеса до Анаксагора, від абстрактної думки, яка існує в безпосередній визначеності, до думки про саму себе визначаючу думку; тут починають з абсолютно простого, в якому далі виникають в якості спроб перші види визначення, далі доходять до Анаксагора, який визначає істину як рушійну думку, яка вже не існує в певній визначеності, а є думка, яка сама себе визначає.

2. В другий розділ входять софісти, Сократ і сократики; тут думка, яка сама себе визначає, розуміється як наявна, конкретна в мені; це – принцип суб’єктивності, хоча і не кінцевої, тому що мислення уявляється тут найближчим способом лише як абстрактний принцип, частиною же лише як випадкова суб’єктивність.

З. Третій розділ включає в себе Платона та Арістотеля, грецьку науку, в якій об’єктивна думка, ідея оформляється в ціле. Конкретна, визначаюча себе в самій собі думка являє собою у Платона ще абстрактну ідею, ідею лише в формі всезагальності, тим часом як Арістотель розуміє її як визначення самої себе, як ідею в визначенні дійсності або діяльності” (Г. -В. -Ф. Гегель).

Уважно перечитавши наведені міркування Г. Гегеля, визначте, що саме автор покладав в основу розвитку грецької філософії, зрушення в яких характеристиках філософського мислення вважав вирішальними для її еволюції. Наскільки таке розуміння прогресу мислення можна вважати виправданим? Наскільки воно дає нам повне уявлення про давню філософію?

Ознайомтесь також із періодизацією розвитку античної філософії, проведену відомим російським дослідником античності:

“1. Міфологія, яку можна назвати дорефлексивною філософією… 2. Початковий період античної філософії був тим, що звичайно іменують як її класику; це – період VI – IV ст. до н. е. 3. Ранній елінизм, … який відносять до IV – I ст. до н. е. 4. Пізній елінизм – останні століття античної філософії, тобто І – VІ ст. н. е. ” (О. Ф. Лосев). З'ясуйте найвиразніші особливості такої періодизації. Чи виправданим є те, що в ній відсутні римська та олександрійська філософії? Чим би це можна було виправдати?

“Більшість перших філософів вважала основи, що є видами матерії, єдиними основами всіх речей. З чого всі сущі речі складаються, з чого, як з першого, вони виникають і в що, як в останнє, вони переходять... – це вони вважають елементом і це основою сущих (речей).... Але кількість і вид таких основ не всі визначають однаково. Так, Фалес, засновник філософії такого зразка, вважає, що матеріальна основа – вода, тому він і стверджував, що земля – на воді. Ймовірно, що він вивів її з того спостереження, що їжа всіх істот волога і що власне тепло народжується з води і живе за її рахунок, а те, з чого все виникає це за визначенням і є основою всіх речей” (Арістотель).

Як ви вважаєте, з якою метою Фалес шукав основу всього сущого? Чи можна вважати виправданим те, що він уявляє першооснову конкретною речовиною? Яке евристичне (перспективне в аспекті розвитку пізнання) значення мало саме запровадження ідеї першого начала? Ознайомтесь також із певними оцінками Фалеса в історії філософії:

“Тут (спостерігається) небувалий злет думки і фантазії, інтуїтивне зведення хаосу речей та предметів, подій та переживань в одну всеєдність…” (О. Ф. Лосев).

“Фалес уперше наважився відкинути повноту природного явлення та звести її до однієї простої субстанції як до того, що перебуває в усьому, не виникає та не знищується, між так як навіть боги різноманітні, мінливі та народжуються…” (С. Трубецькой).

“Беручи до уваги усю запамороченість тодішнього інтелектуального світу, ми повинні в усякому випадку визнати, що вимагалась велика розумова сміливість задля того, щоби відкинути усю повноту існування природного світу та звести її до простої субстанції… В твердженні, яке проголошує, що цією сутністю постає вода, заспокоєна дика, нескінченно строката давня фантазія, покладений край взаємній непов’язаності нескінченної кількості першопочатків…- Це є просте споглядання, в якому відсутні домішки фантазії…” (Г. Гегель).

Спробуйте оцінити та продовжити наведену тут лінію оцінок та міркувань: поясніть, в чому саме полягали новації та сміливість Фалеса, чому його твердження мали важливе значення для розвитку пізнання.

“Деталі його (Геракліта) вчення такі. Вогонь – першоелемент і всі речі обмінний еквівалент вогню – виникають з нього шляхом розрідження і згущення… Все виникає через протилежності і все тече подібно річці. Всесвіт скінчений і космос єдиний.