Практикум з філософії

Виходячи з тексту, поясніть, яку послідовність знань та вмінь вибудовує Арістотель, наскільки таке бачення наук та вмінь є виправданим? Як трактує Арістотель предмет філософії? Як ви розумієте знання загального? Чи може науковець погодитись із таким визначенням справжнього знання?

Відомо, що Арістотель піддав критиці вчення Платона про ідеї; зверніться до тексту, в якому Арістотель радикально вирішує питання про ідею (тут – єдине) в її відношенні до сущого (речей) :

“… Отже, суще та єдине є те ж саме, і природа їх та ж сама… Дійсно, тим же самим є “одна людина” і просто “людина”, “існуюча людина” і “людина”… Так що є очевидним, що єдине не є чимось іншим у порівнянні із сущим…” (Арістотель).

Яка позиція – Платона чи Арістотеля – видається вам більш виправданою з огляду на перспективи та можливості людського пізнання? Яке принципове значення для людського відношення до дійсності може мати ототожнення єдиного та сущого?

Ознайомтесь із вихідними твердженнями Арістотеля щодо складових усякого реально існуючого буття:

“…Отже, є очевидним, що те, що позначається як форма (або сутність) не виникає, а виникає складне поєднання, яке від форми отримує своє іменування. Також в усьому, що виникає, є матерія, так що одне в ньому є матерія, а інше – форма… Тому постає очевидним, що “форма як причина” не має ніякого значення, якщо існує сама по собі… Адже, говорячи про якусь річ, слід розуміти форму або річ, але ніколи не слід розуміти річ як дещо суто матеріальне, яким воно є саме по собі, … бо ж форма є сутність буття певного тіла… Матерія ж сама по собі не пізнається… Отже, із наших міркувань випливає, що мають місце… сутність буття та субстрат” (Арістотель).

Знайдіть у даному уривку ті місця, які спрямовані проти поглядів Платона. Чому Арістотель стверджує, що матерія як така не пізнається (врахуйте, що “матерія як така” – це те, що залишиться в бутті після відкидання будь-якої форми)? Як ви вважаєте, чим переважно займається логіка – формами (сутністю) чи матерією (субстратом)? Яке значення в пізнанні має дослідження форм? – Наведіть конкретні приклади того, яке значення надає пізнанню форм наука.

Спробуйте також дати відповідь на питання, що є ближчим до сутності розуму – матерія чи форма? – Обгрунтуйте свої твердження та ознайомтесь із судженнями Арістотеля на цей рахунок:

“Розум, через причетність до предметів, мислить себе самого. Бо те, що здатне приймати в себе предмет думки та сутність, є розум. А діяльним він є тоді, коли володіє предметом думки… Якщо ж казати про вищий розум, то він постає найбільш божественним у відношенні до будь-чого. Але якщо він нічого не мислить, то в чому його цінність? Він в такому випадку буде подібним до сплячого. Очевидно, що вищий розум мислить найбільш божественне. Але оскільки предмет мислення вищого розуму та він сам не постають відмінними одне від одного в усіх випадках, коли є відсутньою матерія, то ми будемо мати тут тотожність, і думка буде складати одне ціле із предметом думки… І це буде існувати на протязі вічності…” (Арістотель).

Вищий розум – це матерія чи форма? – Дайте відповідь, посилаючись на положення даного фрагменту. Знайшовши відповідь на це питання, спробуйте збагнути, що ж за Арістотелем постає першою сутністю та першим началом – матерія чи форма? Нарешті, в дусі всіх попередніх суджень Арістотеля оцініть його міркування щодо відмінностей між людьми:

“Природа влаштувала так, що фізична організація вільних людей відмінна від фізичної організації рабів: у останніх тіло є міцним, придатним для виконання фізичної праці, вільні ж тримаються прямо і для таких робіт непридатні. Проте вони придатні до політичного життя…Рабом за самою природою буває той, хто … наділений таким розумом, що лише сприймає вказівки, сам же здатністю судити не володіє… В усякому випадку є очевидним, що одні люди за своєю природою є вільними, інші – рабами, і цим останнім бути рабами і корисно, і справедливо” (Арістотель).

Проведіть порівняння даних поглядів Арістотеля із його вченням про начала світу: чому філософ віддає перевагу – явищам чуттєво-матеріальним чи інтелектуальним?

Вивчаючи це питання, треба звернути увагу на різноманітність та чисельність філософських шкіл та напрямків цього періоду. Зміни в суспільному житті сприяли змінам у змісті та основних завданнях філософії, зосередження уваги на проблемах етики, моралі, шляхів досягнень щастя.

Зверніть увагу, у чому полягає щастя людини в розумінні Епікура (засновника епікурійства) :

“… Усілякі заняття, турботи, гнівливість, бажання благ є несумісними із блаженством, бо вони бувають при слабкості, страху, потребі в інших… Треба уважно ставитись до почуттів внутрішніх та зовнішніх, які ми маємо. Бо ж при уважному до цього відношенні, ми будемо правильно визначати причини, що викликають збентеження та страх… А незворушність (атараксія) полягає у відстороненні від усього… Треба привчати себе