Практикум з філософії

“Від причин, які зовнішньо подібні, ми очікуємо подібних же дій; у цьому суть всіх наших висновків з досвіду. …Не лише неосвічені та тупі селяни, але й діти і навіть тварини вдосконалюються завдяки досвіду і вивчають якості об’єктів природи, спостерігаючи їх дії. …Тому всі заключення з досвіду є наслідком звички, а не розмірковування” (Девід Юм).

Чи можете ви стверджувати на підставі власного досвіду, що звичка – це те ж саме, що знання? Аргументуйте свою відповідь. Чи може досвід, у відповідності з наведеними міркуваннями Д. Юма, давати нам достовірні знання? Як би ви пояснили, в чому полягає скептицизм Д. Юма?

“…Усі погодяться з тим, що ні наші думки, ні пристрасті, ні ідеї, що створюються уявою, не існують поза нашою душею. … Я говорю: стіл існує, – це значить, що я бачу його та відчуваю його на дотик; якби я знаходився поза моїм кабінетом, то сказав би, що стіл існує, розуміючи це таким чином, що, бувши в моєму кабінеті, я міг би сприйняти його… Тут був запах – це значить, що я його відчував; був звук – значить, його чули; були колір або фігура – значить, вони були сприйняті зором або на дотик. …Те, що говорять про безумовне існування не помислених речей без будь-якого відношення до того, що їх хтось сприймає, для мене абсолютно незрозуміло” (Джордж Берклі).

Наведіть приклади (пізнавальні ситуації), які б підтверджували слова Дж. Берклі. Які аргументи можливі на користь того що речі існують і тоді, коли їх ніхто не сприймає?

“Під субстанцією я розумію те, що існує само у собі і представляється саме через себе, тобто те, явлення чого не потребує явлення іншої речі, з якої воно повинно було би утворитися.

Під атрибутом я розумію те, що розум маніфестує в субстанції як таке, що складає її сутність.

Під модусом я розумію стан субстанції, те, що існує в іншому та маніфестується через це інше.

Під богом я розумію істоту абсолютно безконечну…, тобто субстанцію, що складається з безконечно багатьох атрибутів, з котрих кожен виражає вічну та безконечну сутність.

Свобідною називається така річ, яка існує з однієї лише необхідності своєї власної природи і визначається до дії лише сама собою. Необхідною ж …називається така, котра чимось іншим спонукається до існування та дії за певним та визначеним образом” (Бенедикт Спіноза).

Поясніть своїми словами, як тлумачить субстанцію Б. Спіноза. Наведіть приклади акциденцій. Як пояснити різницю між свободою та необхідністю за Б. Спінозою?

“Монада…є… проста субстанція, що входить до складу складних; проста – значить така, що не має частин. Із необхідністю повинні існувати прості субстанції, тому що існують складні, бо складна субстанція є…зібрання або агрегат простих (монад). Кожна монада необхідно повинна відрізнятися від іншої. Бо ніколи не буває у природі двох істот, … в котрих не можна було би знайти відмінності…Всяке створене буття – а, отже, і створена монада, – підлягає зміні і … такі зміни у монаді є безперервними. Нічого іншого не можна знайти у простій субстанції…, крім сприйнять та їх змін. І тільки в них …є всі внутрішні дії простих субстанцій” (Готфрід Вільгельм Лейбніц).

Чи відповідає поняття “монада” у Г. Лейбніца поняттю “атом” у Демокріта? У наведеному тексті монада тлумачиться як матеріальне утворення чи як елемент духовного світу? – Порівняйте вихідні онтологічні ідеї Б. Спінози та Г. Лейбніця: в чому вони співпадають, чим докорінно відрізняються? Якою мірою ці ідеї можна використати в наш час для пояснення дійсності?

“Нехай людина віддасться спогляданню природи у всій її неосяжній величі…Хай погляне на засліплюючий світоч, що осяває Всесвіт як …смолоскип, хай усвідомить, що Земля – всього лише крапка у порівнянні з величезною орбітою, яку описує це світило, нехай вражається думкою, що й сама ця величезна орбіта – не більше ніж непримітна рисочка по відношенню до орбіт інших світил. …Бо що таке людина у Всесвіті? Небуття у порівнянні з нескінченністю, все сутнє у порівнянні з небуттям, середнє між всім і нічим…

Я неодноразово міркував про те, скільки неспокою, небезпек, незгод накликають на себе люди, живучи при дворі або змагаючись на війні…- …потім я глибше вникнув в цю тяжку людську особливість, мені схотілося дістатися до причини, що лежить в її основі, і така причина дійсно знайшлася: вона вкорінена …у крихкості, смертності і такій ницості людини, що варто лише задуматись над цим – вже ніщо не здатне нас втішити. Ось чому люди так цінують ігри та базікання…Ми шукаємо…хвилювань, що нас розважають і відвертають від болісних роздумів.

Велич людини – у її здатності мислити. Людина всього лише очерет, найслабше із творінь природи, але вона – очерет мислячий. Щоб її знищити, зовсім не треба всього Всесвіту: досить віяння вітру, краплі води. Але хай навіть її знищить всесвіт, людина все одно перевищує