Правове становище заміжньої жінки від стародавнього до новітнього часу

У різних аспектах правове положення заміжньої жінки досліджували такі вчені, як Д. Азаревич, Й. Бахофен, Г. Бертгольд, О. Гойхбарг, Г. Ільїн, О. Загоровський, Л. Казанцев, К. Кавелін, О. Куніцин, О. Любавський, М. Матьє, В. Нікольський, А. Пестрежицький та ін.

Тією чи іншою мірою дану проблему досліджували і вчені сьогодення. Оскільки вони не ставили перед собою досліджувати саме проблему правового становища заміжньої жінки (перед ними стояло інше завдання), а обійти цю проблему вони не могли, то і мови про глибину дослідження правового становища заміжньої жінки, бути не може. Це такі вчені як П. Галанза, К. Федоров,

З. Черніловський, О. Жидкові Н., Крашенинникова, О. Омельченко, К. Батир, О. Шевченко, М. Чельцов-Бебутов, Б. Тищик, В. Макарчук, Л. Бостан і С. Бостан, П. Музиченко, Є. Харитонов, М. Страхов, колектив авторів, які працювали над історією держави і права України: Я. Тацій, О. Святоцький, В. Гончаренко, О. Копиленко, М. Страхов, А. Рогожін, В. Румянцев, І. Сафронова, Л. Зайцев, В. Єрмалаєв, Б. Тищик, В. Кульчіцький, О. Ярмиш, М. Панов. Ці провідні вчені в галузі держави і права докладно розглядають історичні процеси розвитку складної системи державних і юридичних установ стародавнього, середньовічного, нового і новітнього світу.

Такі іноземні автори як М. Weber, R. Voisin, R. Bartsch, I. Kohler, E. Westermarck, J. Marguardt, також звертали свою увагу на вивчення правового становища заміжньої жінки, удаючись до систематичного викладу всієї історії зародження і зростання її цивільної особистості.

Серед великої кількості літератури минулих років, літератури, яка б належала сучасним авторам, на жаль, недостатньо. Дана тема вивчалася в пізнавальній площині й у силу цього автор відзначає прогалини з точки зору прикладного вивчення правового становища заміжньої жінки від стародавнього до новітнього часу, тим більше, що український законодавець знаходиться в процесі законотворчого становлення незалежної, правової держави Україна і тому потреба вивчення даної проблеми очевидна.

У розділі 2 “Історико-правові погляди на форми шлюбу” йдеться про те, що до початку шістдесятих років позаминулого століття про історію сім'ї не могло бути і мови. Історична наука в цій галузі ще цілком знаходилася під впливом Пятикнижжя Мойсея. Патріархальну форму сім'ї, зображену там докладніше, ніж будь-де, не тільки беззастережно вважали самою стародавньою формою, але й ототожнювали – за винятком багатоженства – із сучасною буржуазною сім'єю. Так що сім'я, власне кажучи, взагалі не переживала нібито ніякого історичного розвитку; якнайбільше припускалося, що в первісні часи міг існувати період неупорядкованих статевих відносин. Щоправда, крім одношлюбності було відоме ще східне багатоженство і індійсько-тибетське багатомужество; але ці три форми не можна було розташувати в історичній послідовності, і вони фігурували поруч одна з одною без усякого взаємного зв'язку, тим більше ніякої мови про правове становище заміжньої жінки в цьому документі не велося.

Свого часу А. Бебель стверджував, що жінка є перша людська істота, яка потрапила в рабство. Жінка стала рабинею ще тоді, коли рабів не існувало. Св. Августин мав свою точку зору на це питання. Він писав, що якби Бог призначив жінці бути господинею чоловіка, він створив би її з голови, якби – рабою, то створив би з ноги. Але оскільки Він призначив ЇЇ бути подругою і рівною чоловікові, то створив з ребра. Ці міркування про права заміжньої жінки можна закінчити словами Л. Толстого, який говорив, що жінки, як цариці, тримають у полоні рабства і важкої праці дев'ять десятих роду людського. А усе від того, що їх принизили, позбавили їх рівних прав з чоловіками.

Щоб розібратися в цій проблемі, дисертант звертається до законодавств минулих епох і років з метою дослідити правове становище заміжньої жінки.

Попереду правового становища заміжньої жінки лежить шлюб. Тут доречно навести поняття про шлюб у римлян, яке допоможе нам багато чого зрозуміти з правового становища заміжньої жінки періоду, що розглядається. Римляни останніх часів язичництва виробили настільки досконалий погляд на шлюб, що він гідний схвалення навіть з погляду християнської релігії і сьогодення. Шлюб за цим поняттям був статевим союзом, але не з єдиною і навіть не з переважаючою метою дітонародження; це останнє вважалося лише однією з істотних цілей шлюбу, але вище нього стояла мета того повного єднання між чоловіком і жінкою, що так вірно виражена у словах: так будуть двоє однією плоттю [Книга Буття. II. 24]. Шлюб визнавався тоді спілкуванням не лише фізичним, але також і духовним, розумовим, моральним, релігійним. Але перед тим, як з'явився шлюб, людство пройшло непросту дорогу, вимощену камінцями різних його форм, які пов'язані з передісторією відносин між чоловічою і жіночою статтями.

Грецький світ з його ідеальним розумінням життя богів і людей, із властивою йому жвавістю і грацією, з його багатими політичними установами і дивовижними скарбами мистецтва загинув безповоротно.

Римський світ з його невтомною доблестю, суворою величчю і переможним пануванням, перетворився на руїни; і після нього вже більше не виникала