Правові засоби

уточнити авторську позицію з даної проблеми; по-друге; з’ясувати особливості правових засобів, що надасть можливість класифікувати їх за певними критеріями.  

Беручи до уваги зазначене та враховуючи методологічний потенціал юридичної науки, охарактеризуємо категорію «правові засоби».

У науковій літературі під засобами в широкому значенні розуміють будь-яке явище, яке опосередковує процес перетворення ідеальної, розумової моделі (цілі) в реальний, матеріальний результат.

У теорії права під правовими засобами розуміють інституційні явища правової дійсності, які втілюють регулятивну силу права, його енергію, яким належить роль її активних центрів3.

В юридичній літературі сформувався широкий та вузький підхід щодо розуміння категорії правові засоби. Представники широкого підходу розглядають правові засоби як юридичний інструментарій та діяння суб’єктів (чи формалізований результат діяльності суб’єктів). Так, С. С. Алексєєв під правовими засобами розуміє такі юридичні установлення та форми, дія яких виражає, реалізує можливості права, його силу та викликає настання реального, фактичного соціально-економічного результату, надає необхідного ефекту в соціальному житті.

Зазначене дає можливість ученому підкреслити субстанціональний, інституціональний характер правових засобів, підкресливши, що вони втілюють регулятивну силу права, його енергію, їм належить роль її активних центрів та віднести до правових засобів: норми права, індивідуальні приписи та веління, договори, засоби юридичної техніки та інші інструменти регулювання, що розглядаються в єдності характерного для них змісту та форми. У цьому контексті, він виокремлює також функціональну складову правових засобів, підкреслюючи, що їм властива дієво-регулятивна роль, вони є інструментом у вирішенні певних соціальних завдань та реалізації цінності права як регулятора суспільних відносин .

О. В. Малько використовує термін юридичні засоби та тлумачить їх як правові явища, що виражаються в інструментах (установленнях) і діяннях (технологіях), за допомогою яких задовольняються інтереси суб’єктів права, забезпечується досягнення соціально корисних цілей7. Слід погодитись з позицією К. В. Шундікова, який розуміє під правовими засобами взяту в єдності сукупність правового інструментарію та форм правореалізаційної практики, за допомогою яких задовільняються інтереси суб’єктів права та забезпечується досягнення соціально корисних цілей8. Аналізуючи правові засоби, поряд із юридичним інструментарієм, вчений виокремлює не сукупність юридично значимих дій, а форми правореалізаційної практики у вигляді правозастосовчих актів. Дану точку зору поділяє В. А. Сапун, розглядаючи правові засоби як такі інструментальні утворення (установлення, форми) правової дійсності, які в своєму реальному функціонуванні, використанні в процесі спеціальної правової діяльності приводять до досягнення певного результату у вирішенні соціальних проблем та завдань, які стоять перед суспільством та державою на певному етапі9.

Представники вузького підходу до розуміння правових засобів розкривають їх через категорію «юридичний інструментарій». Так, Л. П. Рассказов під правовими засобами розуміє своєрідні юридичні інструменти, за допомогою яких здійснюється впорядкування суспільних відносин та задоволення інтереси суб’єктів права. Виходячи з такої засадничої позиції, вчений відносить до правових засобів: норми права, суб’єктивні права та юридичні обов’язки, правові обмеження, правові стимули, правові заохочення тощо.

Дану позицію поділяють ряд науковців, підкреслюючи, що правові засоби – це ті юридичні інструменти, за допомогою яких право служить як регулятор суспільних відносин.

О. О. Іванов зазначає, що правові засоби – це весь юридичний інструментарій, за допомогою якого задовільняються інтереси суб’єктів права, забезпечується досягнення його соціально-корисних цілей. У даному контексті, категорію «юридичний інструментарій», вчений трактує як багаточисленні елементи, за допомогою яких право здійснює свій конструктивний вплив на суспільні відносини, а саме: джерела права, правові приписи, норми права, правові інститути, правозастосовні акти та акти реалізації прав та обов’язків, правові режими, договори, юридичні факти, суб’єктивні права, юридичні обов’язки, заборони, пільги, засоби заохочення, покарання, дозволи, юридичні аксіоми, презумпції тощо.

Плюралізм точок зору щодо розуміння правових засобів зумовлений рядом факторів, а саме: багатоас- пектністю підходів щодо тлумачення категорій «право», «правове регулювання», «механізм правового регулювання»; відсутністю в юридичній літературі єдиного трактування структури механізму правового регулювання та її багаторівневий характер; важливе місце правових засобів серед правових явищ об’єктивної дійсності.

Незважаючи на деякі дискусійні та суперечливі моменти, слід підкреслити, що правові засоби – це багатогранне, теоретико-правове явище, яке може розглядатися з точки зору юридичного (як сукупність правового інструментарію та формалізований результат діяльності суб’єктів) та соціального аспектів (закріплюють цінності права, відображають певні інтереси та сприяють досягненню відповідного результату). Правові засоби є субстанційними явищами правової дійсності різного рівня, вони мають певну функціональну спрямованість на вирішення соціальних завдань. Вони є різними за своєю природою інституційними утвореннями за допомогою яких реалізується потенціал права. Вони складають певну систему, але не є прив’язаними до однієї сфери суспільних відносин; покликані забезпечити соціальну свободу та активність поведінки суб’єктів (дозволи), чи, навпаки, покласти на осіб пасивний обов’язок утримуватись від вчинення тих дій, які перешкоджають інтересам особи (заборони), передбачати поведінку певного роду, бути гарантією використання суб’єктивних прав іншими суб’єктами (зобов’язання) ; вони повинні містити позитивні стимули щодо здійснення суб’єктами своїх суб’єктивних прав та виконання покладених на них обов’язків та бути спрямовані на досягнення певного результату – забезпечення ефективності правового регулювання; мати певний зв’язок з суб’єктивними правами чи даної особи (дозволи), чи інших осіб (зобов’язання, заборони).

Важливе місце правовим засобам відведено в механізмі правового регулювання. Логіко-юридичний аналіз механізму правового регулювання здійснюється з використанням різноманітного інструментарію. Понятійно-категорійний апарат механізму правового регулювання є цілісною системою категорій та