+3 8(066) 185-39-18
fвстановлених державою правил їх реалізації.
У вузькому розумінні (у сфері судоустрою) до системи адмінстративно-правових засобів входять засоби зовнішньоорганізаційної діяльності щодо реалізації конституційного права на судовий захист; засоби внутрішньоорганізаційної діяльності у сфері судоустрою; відповідальність як засіб забезпечення конституційного права на судовий захист.
РОЗДІЛ 3. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАСОБІВ ПРАВА В УКРАЇНІ
Основним засобом правового регулювання в Україні є Конституція. Адже саме в конституції закріплюються вихідні положення, на яких ґрунтуються найголовніші форми життя суспільства. Вона закладає підвалини організації та функціонування держави і громадських структур, формулює основи правового статусу особи, є базисом усієї правотворчої діяльності. Сутність конституції – це її внутрішня основа, смисл, найбільш важливі якості і властивості, які визначають всі структурні та функціональні характеристики основного закону суспільства й держави, що знаходять свій предметний вираз у його змісті. Це найбільш узагальнююча категорія, яка уособлює істотні ознаки соціального, політичного призначення та нормативно-правового змісту конституції.
Сутність Конституції знаходить своє втілення в різноманітніших аспектах. Крім юридичного важливий соціально-політичний аспект конституції. Це своєрідний суспільний договір, який фіксує і узгоджує політичні інтереси різноманітних соціальних груп, прошарків, класів тощо. Більшість з них виникає і реалізується в політичній сфері, яка як відомо, є об'єктом діяльності політичних партій, громадських рухів та інших соціальних об'єднань. Така діяльність знаходить свій вираз в різноманітних правових, в тому числі й конституційних документах. Тобто конституція не може не враховувати дійсний стан речей, не фіксувати їх у відповідних її положеннях. Без такого узгодження неможливо досягти соціальної злагоди, забезпечити законність і правопорядок.
В сучасному постіндустріальному суспільстві конституція має бути механізмом здійснення консенсусу всіх соціальних груп, суспільним договором, коли різноманітні верстви суспільства немов передають державі свої повноваження по забезпеченню соціальної гармонії і злагоди на всіх рівнях. Це, безперечно, не означає, що традиційні соціальні та суспільні суперечності зникають, ні, вони пом'якшуються, набувають нових рис, відступають на задній план.
Конституція України відображає тенденції і закономірності розвитку світового конституціоналізму. Найважливішими з таких тенденцій є: цілеспрямоване регулювання й перебудова внутрішньодержавних і міжнародних відносин; загальна демократизація конституції, політичних режимів, правового статусу особи виборчого права; закріплення основних рис правової держави; впровадження ідей парламентаризму; орієнтація на людину і загальнолюдські цінності; правове зміцнення основ громадянського суспільства, розвиток механізмів узгодження інтересів різноманітних соціальних, національних, мовних і релігійних груп; посилення виховної, морально-етнічної ролі конституції; розширення масштабів і сфер конституційного регулювання тощо.
Конституція України намагається втілити у життя наступні загальносуспільні цінності: здорове екологічне середовище, соціальну захищеність, відповідний рівень життя, право на користування надбанням людства в сфері політики, економіки, культури тощо.
Соціально-політична цінність Конституції України полягає в тому, що саме в її положеннях закріплено основні принципи конституційного ладу нашої держави. Йдеться про такі принципово важливі положення, як те, що сучасна українська держава є продовженням багатовікової історії українського державотворення, що вона є республікою, де носієм суверенітету та єдиним джерелом влади є лише український народ, що людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку визнають найвищою соціальною цінністю і що в цій державі має діяти принцип верховенства права. При цьому державну владу в Україні здійснюють на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а сама держава визнає та гарантує місцеве самоврядування. Суспільне ж життя в Україні, відповідно до конституційних положень, ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, держава не можне визнавати жодну ідеологію як обов'язкову тощо. Іншими словами, надзвичайно потужні та ємкі конституційні положення, які за вмілого та послідовного використання повинні забезпечити українському народові гідне цивілізованого світу існування.
Цінність Конституції України як нормативно-правового акта полягає насамперед у її особливій правовій природі. Цей документ є основним законом держави, законом із вищою юридичною силою та таким, що має підвищений ступінь стабільності, порівняно з іншими нормативно-правовими актами. Все це разом робить його ядром (стержнем, фундаментом) усієї правової системи держави. Тому без суворого дотримання правила щодо відповідності всіх законів і підзаконних нормативно-правових актів положенням Конституції (іншими словами – вищої юридичної сили Основного закону держави), сучасна демократична країна просто не зможе повноцінно функціонувати.
Одним із головних засобів правового релювання є засіб правового захисту, що регламентується в Статті № 55 Конституції України «Про права і свободи людини і громадянина»:
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права зобов'язує державу забезпечити всякій особі ефективний засіб правового захисту у випадку порушення її прав і свобод. Право на захист для будь-якої особи, яка його потребує, забезпечується державою. її компетентними судовими, адміністративними чи за-конодавчими владами.
Серед цих засобів захисту суб'єктивних прав і свобод людини і громадянина особливо відповідальна і ефективна роль належить суду. Конституцією передбачено що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. В залежності від характеру порушень захист може здійснюватись у порядку консти-туційного, цивільного, кримінального або адміністративного судочинства. Демократичні принципи судочинства стають захистом від некомпетентності або можливої упередженості відповідних осіб. Напри-клад, у цивільно-процесуальному законодавстві передбачено, що усяка заінтересована особа вправі в по-рядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оскарженого права чи охоронюваного законом інтересу. Сторони в суді – позивач і відповідач мають рівні процесуальні права, незалежно від