Предмет і метод економічної теорії

Важливим напрямом втручання держави в податкову систему є стимулювання через податки суспільного виробництва. Це досягається як наданням податкових пільг, так і звільнення від податків на певний термін. В Україні податкова система на сьогодні ще є дуже обтяжливою для підприємців, хоча останнім часом намітилася загальна позитивна тенденція. Зменшено кількість загальнодержавних податків  і знижено ставки на основні податки.

Змінюючи податкові ставки на протязі економічного циклу, держава впливає на динаміку національного виробництва. У період спаду і подальшої депресії держава істотно знижує прибутковий податок і податок на прибуток корпорацій, у результаті чистий прибуток комерційних фірм зростає і з’являється стимул до розширення виробництва. Отже, в даному разі низькі  податки  відіграють  роль  «каталізаторів»  економічного  зростання.  Навпаки,  наприкінці фази піднесення, коли настає «перегрів» економіки, виробництво виходить за рамки платоспроможного попиту, що здатне викликати кризу, держава різко підвищує податкові ставки з метою загальмувати зростання виробництва, не допустити або принаймні послабити силу спаду, впорядкувати процес відновлення рівноваги між пропозицією і попитом на товарних ринках. У такому разі високі податки відіграють роль «вбудованих стабілізаторів» економічного зростання.

Нарівні із загальним регулюванням податкових ставок, що носить циклічний характер, держава широко застосовує їх диференціацію. Так, порівняно низькі податки для підприємств (фірм) перспективних галузей промисловості стимулюють їх зростання; навпаки, підвищені податки  на  підприємства  застарілих  галузей  обмежують  зростання  і  стимулюють  згортання

 

неефективного виробництва.

Амортизація  —  це  та  частина  вартості,  яка  спрямована  на  відновлення  основного капіталу. У минулому в нашій державі використовували переважно лінійний спосіб визначення норми амортизації. Але за кордоном держава досить часто застосовує механізм прискореної амо- ртизації. Він має місце щодо тих галузей, у яких держава зацікавлена в оновленні основного капіталу й нарощуванні інвестицій. Механізм прискореної амортизації дозволяє підприємцю збільшити свої прибутки і спрямувати їх на модернізацію виробництва або на його розширення.

Грошово-кредитна політика  є системою заходів, які держава спрямовує на стабілізацію економічного зростання, а на сьогодні основний акцент переміщується в напрямі підвищення ефективності економіки й зменшення темпів інфляції. Втручання держави у сферу грошово- кредитної діяльності, з огляду на надзвичайну складність її функціонування й на дуже потужний і відчутний її вплив на економіку, загалом вимагає продуманого професійного підходу. Це втручання держава здійснює переважно через такий інститут, як центральний банк ( в Україні це Національний банк, в США — Федеральна резервна система) ,   незалежний від президента, парламенту та уряду. Контролюючи грошову емісію, держава впливає на багато економічних процесів,  але  передусім  вона  намагається  забезпечити  стабільність  національної  грошової одиниці, стримувати інфляційні процеси в припустимих межах.

Кредитне регулювання відіграє надзвичайно велику роль у зменшенні циклічних коливань та   їх   негативних   соціально-економічних   наслідків.   Це   регулювання   має   різні   форми   і здійснюється переважно через центральний банк і комерційні банки. Серед заходів, до яких часто вдаються  окремі  держави,  —  зменшення  витрат  виробника  за  залученими  кредитами.  Таку систему практикує Франція. В Україні зменшення витрат на оплату відсотків за кредитами селянським господарствам здійснюють уже кілька років. Часто держава виступає гарантом за комерційними кредитами, які надають інвестори під той чи інший проект.

Важливим  напрямом  впливу держави  на  економіку через  банківську систему виступає зміна норми обов’язкових резервів і маніпулювання обліковою ставкою. Якщо центральний банк зменшує норму обов’язкових резервів, то він підвищує можливості комерційних банків з надання кредитів, що стимулює розвиток економіки. Приблизно такий самий ефект від зміни облікової ставки. Якщо центральний банк зменшує облікову ставку за кредитами, які він під цінні папери видає комерційним банкам, то це, у свою чергу, веде до зменшення відсотка по комерційним кредитам і підвищує комерційну й ділову активність господарюючих суб’єктів.

Монетарна політика центрального банку має циклічний характер. У період, коли в народному господарстві відчувається нестача грошей, що гальмує зростання виробництва, центральний банк знижує резервну норму, зменшує процентну ставку по кредитах, що надаються комерційним банкам (облікову ставку), в масовому масштабі купує у них облігації державних позик. Тим самим збільшуються реальні фінансові ресурси комерційних банків, їх можливість створювати  нові  безготівкові  гроші  (зростає  мультиплікатор  поточних  рахунків),  а  отже,  і здатність комерційних банків надавати дешеві кредити. Така політика дістала назву політики

«дешевих грошей». Зниження відсоткових ставок у період спаду і депресії веде до збільшення підприємницького  прибутку  і,   зрештою,  чистого  прибутку  корпорацій,  а  тому  стимулює зростання  виробництва.  У  випадку  помірної  інфляції  (до  6 %  на  рік)  пропозиція  грошей перевищує  попит  на  гроші,  ставки  відсотка  знижуються,  чистий  прибуток  фірм  зростає   — з’являється стимул до інвестицій і розширення виробництва.

Навпаки, у період загострення інфляції центральний банк підвищує резервну норму, проценти по кредитах комерційним банкам, продає їм облігації державних позик. Тим самим вужчають можливості комерційних банків створювати нові гроші, обмежується їх здатність надавати кредити, підвищуються процентні ставки, що веде до уповільнення зростання платоспроможного попиту, обмеження зростання виробництва, але разом з тим рівня інфляції. Така політика дістала назву політики «дорогих грошей». Разом з тим, підвищення процентних ставок у період «перегріву» економіки зменшує підприємницький прибуток, а тому обмежує, гальмує зростання виробництва.

Чергуючи  вказані  варіанти,  центральний  банк  прагне  забезпечити  відповідність  між

 

зростанням грошової маси і маси