Предмет і метод економічної теорії

1. Переваги сімейного господарства полягають у тому, що окрім самозабезпеченості роботою, таке господарство дуже гнучке щодо трудового ресурсу, який залучається до виробництва. У разі необхідності, а це особливо характерно для фермерського господарства, до праці залучаються всі члени сім’ї, включаючи неповнолітніх дітей.

2. Як і індивідуальне підприємство, сімейне забезпечує безпосереднє поєднання робітника із засобами виробництва, бо вони належать саме цим товаровиробникам. Виробничі відносини, що складаються тут у процесі виробництва, чіткі і прозорі, а розподіл виробленого продукту здійснюється  на  базі  участі  у  виробництві  членів  сімейного  господарства,  які  виступають водночас і як рівноправні власники всього того, що належить сім’ї.

3. Важливою перевагою сімейного господарства є також те, що в процесі виробництва чи надання послуг виробничий досвід постійно нагромаджується і передається від більш досвідчених до менш досвідчених або молодих працівників. Особливо важливим це стає там, де ефективність виробничої діяльності суттєво залежить від набутого досвіду. Прикладом може бути така галузь, як сільське господарство. Виокремлення в сімейному господарстві саме фермерського госпо- дарства необхідне ще й через те, що рівень ефективності його функціонування значно залежить від природних чинників, а це вимагає постійної допомоги з боку держави на адресу фермерського господарства. Отже, виділення цієї форми сімейного підприємства є об’єктивно необхідним і практично значущим.

Крім індивідуального та сімейного підприємництва існують також колективні (засновані на власності трудового колективу, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської чи релігійної організації) та державні форми (засновані на загальнодержавній та комунальній власності). Серед колективних форм підприємництва найпоширенішою є кооператив.

Кооператив — об’єднання громадян з метою спільного виробництва та збуту продукції, закупівлі та споживання товарів і послуг, будівництва, споживання житла тощо. Кооператив є юридичною особою, членство в якій здійснюється на основі   пайових внесків. В цій формі відповідальність є необмеженою та зберігається індивідуалізм у розподілі — пропорційно до паю. Перевагами кооперативу є: 1) проста процедура вступу та виходу з кооперативу; 2) об’єднання зусиль для вирішення спільних завдань; 3) рівноправність членів у вирішенні господарських проблем. Недолік кооперативної форми — обмеженість економічної свободи через необхідність узгодження інтересів членів кооперативу.

Державне підприємство — підприємство, основні засоби якого є державною власністю, а керівники призначаються державними органами або працюють за контрактом. Державні підприємства загальнодержавної власності найчастіше поширені в галузях: 1) що забезпечують національну безпеку; 2) не привабливих для приватного підприємництва, а таких, що мають важливе стратегічне значення для країни;

3) природних монополіях (з метою запобігання виникненню приватної монополії). Державні підприємства можуть мати такі форми: 1) із неподільним майном і повною приналежністю його до державної власності (унітарні підприємства); 2) контрольовані державою через контрольний пакет акцій (корпорації з правом прийняття рішення державою); 3) з часткою державної власності у статутному капіталі, меншою ніж 50 %, де представники державних органів представляють інтереси держави.

Комунальні підприємства є власністю влади адміністративно-територіальних утворень.

Приватні підприємства базуються на приватній власності, але відрізняються від індивідуального і сімейного підприємств тим, що функціонують на основі праці найманих робітників.

На відміну від індивідуального і сімейного господарств, приватне позбавлене тієї межі, яка

 

існує стосовно можливостей зростання обсягів виробництва. Якщо в першому випадку ця межа пов’язана з фізичними можливостями однієї особи, що займається індивідуальною трудовою діяльністю, в другому — з трудовими можливостями всієї сім’ї, то у випадку з приватним господарством ця обмеженість з боку трудових ресурсів зникає. Можливості збільшення обсягів виробництва обмежуються лише розмірами власного капіталу підприємця. Проте ця обмеженість є частковою, бо в ринковій економіці існує розвинута система кредитних відносин, а це означає, що обмеженість, про яку йде мова, певною мірою може бути подолана.

Ця безсумнівна перевага приватного підприємства не є єдиною. До неї слід додати той факт, що тут як і в разі сімейного або індивідуального підприємства, існує чітко визначений власник, здатний найбільш ефективно здійснювати організацію та функціонування підприємства. Але на відміну від двох попередніх форм підприємств, у приватному безпосередній товаровиробник не є власником засобів виробництва. Його поєднання з ними в процесі праці опосередковано купівлею-продажем товару робоча сила.

Відокремлення безпосереднього товаровиробника від засобів виробництва приводить до того, що власником усієї виробленої на приватному підприємстві продукції виступає приватний власник. Це все обумовлюється дією законів товарного виробництва. Існують певні суперечності у відносинах розподілу, що виникають на приватних підприємствах. Такі суперечності пов’язані з тим, що наявність на приватному підприємстві власника і найманого виробника супроводжується певною взаємодією їх інтересів. Загальний характер цієї взаємодії може бути визначений як боротьба, бо їх  інтереси протилежні. Витрати на купівлю робочої сили входять до сукупних витрат власника, і чим менші вони будуть, тим більшим буде його прибуток.

Отже, стратегічний напрям розвитку інтересу приватного власника полягає в зменшенні або, принаймні, в обмеженні заробітної плати. Що ж стосується найманих робітників, то їх стратегічний інтерес полягає в максимальному збільшенні заробітної плати. Цей конфлікт, або ця суперечність, економічних інтересів