Предмет і метод економічної теорії

Підсумовуючи, зазначимо, що підприємництво — явище багатоаспектне. Форми підприємницької діяльності породжуються потребами економічних суб’єктів і визначаються рівнем розвитку економіки.

 

ТЕМА 7. КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА, ЙОГО КРУГООБІГ ТА ОБІГ

 

1.Сутність та структура капіталу.

2.Авансований капітал та витрати виробництва.

3.Прибуток на капітал і фактори, що його визначають.

4.Промисловий капітал, його кругообіг та оборот. Основний та оборотний капітал. Амортизація.

 

1.Сутність та структура капіталу.

 

У традиційному політекономічному визначенні капітал (від лат. capitalis — головний) має такі властивості: 1) обмеженість; 2) здатність до нагромадження; 3) ліквідність; 4) здатність до конвертації (постійної зміни форм); 5) самозростання. Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію, еволюція якої відобразила історичний процес розвитку природи,  форм  руху,  динаміки  та  структури  товарного  виробництва.  У  широкому  розумінні капітал є складним, багаторівневим та багатоаспектним феноменом, який визначає са- моорганізацію   господарського   життя,   спрямовану  на   самозростання   вартості.   У   вузькому розумінні капітал — самозростаюча авансована вартість; певні вкладення або активи, які уможливлюють отримання доходу.

Історія розвитку економічної науки засвідчує існування різних підходів до визначення сутності та структури капіталу, у тому числі:

1. Предметно-функціонального підходу, згідно з яким капітал ототожнюється з нагромадженою працею, призначеною для подальшого виробництва або продажу з метою одержання доходу. У межах цього підходу значного поширення набув аналіз капіталу як фактора

 

виробництва, що впливає на результати підприємницької діяльності і приносить дохід власникові. При цьому підкреслюється особливе місце капіталу в системі економічних ресурсів, зумовлене його високою мобільністю, похідним характером формування та роллю, що опосередковується. Аналіз матеріально-речового змісту капіталу постійно розширюється за рахунок збагачення діапазону видів нагромадження праці та певних благ, однак не дає можливості виявити джерело зростання підприємницького доходу та розкрити його соціально-економічний зміст.

2. Соціально-економічного підходу, згідно з яким капітал трактується як економічна категорія — специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов. Особли- вістю соціально-економічного підходу є прагнення охарактеризувати суспільно-економічну сутність капіталу в органічному взаємозв’язку з економічними відносинами та виявити джерело самозростання вартості. Розглядаючи капітал як самозростаючу вартість, К. Маркс трактував його як капіталістичні виробничі відносини експлуатації найманої праці.

Водночас необхідно враховувати, що розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки, поширення колективних форм приватної власності, акціонування, демократизація управління капіталом змінюють соціально-економічну природу капіталу. Зростає взаємозумовленість мотиваційних пріоритетів найманих робітників та підприємців на основі «соціалізації» капіталу та

«капіталізації» праці. Зближенню інтересів суб’єктів сучасної ринкової економіки сприяє також подальший  розвиток  співробітництва  праці  та  капіталу,  що  ґрунтується  на  якісному вдосконаленні трудового законодавства та системи колективних договорів.

3.Грошового підходу, згідно з яким капітал досліджується як фінансовий ресурс, що приносить дохід власникові у вигляді процента.

4.Часової концепції капіталу, заснованої на порівнянні корисності благ у різний час та виведенні доходу з певних властивостей останнього. Згідно з цим підходом цінність теперішніх благ (за незмінності інших умов) завжди перевищує цінність таких самих благ у майбутньому. Відтак дохід на капітал має місце за умови обміну товарів поточного і майбутнього споживання.

5.Трактування   капіталу   як   певного   вкладання,   що   забезпечує   дохід   власникові незалежно від сфери застосування чи характеру діяльності.

 

Таблиця 7.1 Теоретичне осмислення сутності капіталу в історії економічної думки.

 

Меркантилісти (XV—XVIII ст.). Ототожнення капіталу з грошима (золотом, сріблом).

Фізіократи (друга половина XVIII ст.). Ототожнення капіталу із засобами сільськогосподарського виробництва, поєднання яких з природою (землею) забезпечує приріст чистого продукту.

А. Сміт (1723—1790). Капітал як частина призначених для подальшого виробництва запасів, від яких очікують отримати дохід.

Ж.Б. Сей (1767—1832). Капітал — фактор виробництва (уречевлені матеріальні блага, засоби виробництва), який сприяє створенню та розподілу національного доходу.

Дж.  С.  Мілль  (1806—1873).  Капітал  —  попередньо  нагромаджений  запас  продуктів минулої праці, призначених для виробництва (заощадження, які споживаються у процесі виробництва).

К. Маркс (1818—1883). Капітал — самозростаюча вартість (вартість, що приносить додаткову вартість); виробничі відносини капіталістичного способу виробництва, засновані на експлуатації  та  монопольному  привласненні  капіталістами  неоплаченої  праці  найманих робітників.

Е. Бем-Баверк (1851—1919). Капітал — сукупність проміжних продуктів, що створюються на окремих стадіях «непрямого шляху» виробництва. Акцент на зв’язку дохідності капіталу з властивостями часу.

А. Маршалл (1842—1924). Капітал — сукупність речей, що формують передумови виробництва. Головна його властивість — здатність приносити дохід, який залежить від продуктивності факторів виробництва та відносної рідкісності, що випливає з тягаря утримання від споживання.

 

Дж.Б. Кларк (1847—1938). Капітал — фундаментальна основа виробництва, запас виробничих благ, які володіють фізичною продуктивністю.

Дж.М. Кейнс (1883—1946). Капітал — багатство, здатне приносити дохід. Перетворення багатства на капітал зумовлено перевищенням доходу від капіталовкладень над банківським відсотком.

Й. Шумпетер (1883 — 1950). Капітал — «фонд купівельної сили», що служить для придбання засобів виробництва, здатних забезпечити науково-технічний прогрес суспільства.

І. Фішер (1867—1947). Капітал — дисконтований дохід, будь-яке благо, яке приносить дохід своєму власникові незалежно від сфери застосування та характеру діяльності.

 

Загальновизнано, що капітал є складною динамічною субстанцією, яка постійно змінює свої форми. Відтак розуміння капіталу постійно розширюється,