Предмет і метод економічної теорії

— в особі уряду чи певної урядової особи, по відношенню до яких цей громадянин постає де- факто найманим робітником.

Слід зауважити, що на розв’язання цієї постійної суперечності економічна наука спрямовує значні зусилля. Не маючи можливості зняти цю суперечність, учені шукають різні способи її пом’якшення, пов’язуючи таку можливість переважно з державою. Але в реальному житті навіть у високорозвинених країнах з добре розвинутою демократією зусилля уряду в цьому напрямі не виключають   можливості   гострих   і   не   завжди   раціональних   форм   вирішення   означеної суперечності в кожному конкретному випадку.

Товариства (партнерства) — форма організації підприємництва, що ґрунтується на спільному (пайовому) формуванні громадянами чи юридичними особами статутного капіталу, на розподілі прав та відповідальності залежно від частки у статутному фонді та місця у структурі управління товариством.

Розрізняють такі види товариств.

Повне товариство — об’єднання громадян та (або) юридичних осіб з метою здійснення спільної господарської діяльності на основі угоди (договору) між ними. Повне товариство не є юридичною особою, його члени зберігають повну самостійність, але несуть повну солідарну відповідальність за зобов’язаннями не тільки майном підприємства, а й своїм власним майном. Ця форма застосовується там, де переважає частка інтелектуальної праці (брокерські, аудиторські, адвокатські фірми).

Товариство з обмеженою відповідальністю ґрунтується на відповідальності, яка обмежується тільки капіталом підприємства, і підприємець не відповідає своїм майном. Ця форма менш ризикова для підприємця і тому більш поширена.

Змішане товариство (командитне) — об’єднання кількох фізичних і (або) юридичних осіб   для   спільної   діяльності   на   основі   договору.   Воно   складається   із   дійсних   членів

 

(комплементарів), які несуть повну (необмежену) відповідальність за зобов’язаннями товариства, та  членів-вкладників  (командитистів),  які  відповідають  за  зобов’язаннями  товариства  тільки своїми внесками.

Перевагами товариств над одноосібними підприємствами є: 1) зростання фінансових можливостей; 2) більша довіра з боку кредитних установ; 3) зниження ризику банкрутства; 4) зростання ефективності внаслідок обміну досвідом та розподілу функціональних обов’язків.

До недоліків товариств можна віднести: 1) загострення суперечностей між інтересами учасників товариства; 2) розбіжності щодо вироблення єдиної стратегії; 3) розбіжності у прийнятті управлінських рішень.

Корпорація (акціонерне товариство) — форма об’єднання капіталів учасників акціонерного товариства (AT). Вона засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право акціонеру на отримання доходу та участь в управлінні товариством. Акціонерні товариства бувають закритого (ЗАТ) та відкритого типу (ВАТ). Різниця між ними в тому, що перші не випускають акцій, або випускають їх без права вільної купівлі-продажу, а другі (ВАТ) — випускають акції, які вільно купують та продають.

Перевагами акціонерних товариств є: 1) значно кращі умови залучення фінансових ресурсів; 2) менший ризик банкрутства (за обмеженої відповідальності); 3) порівняно більша стійкість; 4) ефективний менеджмент та маркетингове обслуговування.

Проте, акціонерні товариства не позбавлені недоліків: 1) організація та ліквідація AT вимагає значних витрат; 2) розбіжності в інтересах учасників AT ускладнюють досягнення ефективного управління;

3) складна організаційна структура управління породжує бюрократизацію.

Для виявлення ступеня залежності підприємств, які утворюють корпоративний капітал, від головної (материнської) компанії застосовують критерій системи участі. За цією системою підприємства, що входять до складу корпорації (холдингу), можуть набувати таких форм:

—відділення (якщо 95—100 % акцій його належить материнській компанії);

—дочірнє підприємство (частка участі материнської компанії становить 50—95 %);

—філії (частка материнської компанії становить 25—50 %);

—асоціації (участь материнської компанії в їхньому капіталі 10—25%). У сучасній ринковій економіці активізується роль об’єднання підприємств.

Концерн — об’єднання багатьох промислових, фінансових, торговельних підприємств, які формально зберігають свою самостійність, але фактично підпорядковані фінансовому контролю та керівництву головної фірми, яка несе відповідальність за господарську діяльність об’єднаних підприємств у межах пакетів акцій кожного з них.

Конгломерат — багатогалузеве об’єднання, яке виникає на основі інтенсивної експансії головної фірми у чисельні, мало пов’язані між собою галузі економіки шляхом скуповування пакетів акцій інших підприємств. Конгломерат відзначається такими рисами: 1) відсутність галузевого ядра; 2) зміна власника підприємства за незмінних виробничих програм; 3) незмінність товарів та послуг, що пропонуються на ринку; 4) провідна роль банків та інших фінансово- кредитних установ, які здійснюють стратегію поглинання та підпорядкування через інтенсивну спекулятивну діяльність.

Диверсифікати — багатогалузеві корпорації, об’єднані системою участі, виробничою кооперацією, патентно-ліцензійними угодами, спільними виробничими та науково-дослідними програмами, єдиною системою фінансування. Їхніми рисами є: 1) наявність галузевого ядра; 2) об’єднання суміжних галузей; 3) впровадження принципово нових видів діяльності та їхніх результатів — товарів і послуг; 4) допоміжна роль банків та інших фінансово-кредитних установ.

Фінансово-промислові групи (ФПГ) — організаційна форма об’єднання великих промислових фірм із банківськими структурами, в якій кожний член-учасник самостійно вирішує власні завдання, але не нехтує при цьому інтересами групи. Координаційну діяльність може здійснювати банк або промислове підприємство. ФПГ виконують такі функції: 1) акумуляція фінансових ресурсів; 2)  створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності; 3) належний контроль за ефективним використанням фінансових ресурсів; 4) сприяння розвитку науково- дослідницьких розробок; 5) міжгалузевий перерозподіл