Предмет і метод економічної теорії

Носіями економічних благ є найрізноманітніші товари та послуги. В їх сукупності розрізняють:

• споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ);
• матеріальні   блага   (товари   та   послуги   сфери   матеріального   виробництва)   і
• нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва);
• теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічними суб’єктами) і майбутні блага (товари та послуги, якими економічні суб’єкти зможуть скористатися в майбутньому) тощо.

Всебічне комплексне вивчення системи економічних потреб зумовлює необхідність їхньої класифікації за такими критеріями:

I.За характером виникнення:

• первинні (базові), пов’язані із самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;
• вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.

II.За засобами задоволення:

• матеріальні (потреби в матеріальних благах);
• нематеріальні (духовні потреби).

III.За нагальністю задоволення:

• першочергові (предмети першої необхідності);
• другорядні (предмети розкоші).

IV.За можливостями задоволення:

• насичені, вгамовні (мають чітку межу і можливість повного задоволення);
• ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).

V.За участю у відтворювальному процесі:

• виробничі (потреби у засобах виробництва);
• невиробничі (потреби у споживчих благах).

VI.За суб’єктами вияву:

• особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда);
• колективні, групові (потреби групи людей, колективу);
• суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).

VII.За кількісною визначеністю та мірою реалізації:

• абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку);
• дійсні  (формуються  залежно  від  досягнутого  рівня  виробництва  і  є  суспільною нормою для певного періоду);
• платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом);
• фактичні ( задовольняються наявними товарами та послугами).

Система економічних потреб є складною і постійно розвивається. Структура потреб, їхній обсяг, способи та рівень задоволення безперервно змінюються: модифікуються, ускладнюються, вдосконалюються у процесі історичного розвитку людської цивілізації.

Як зазначав відомий український дослідник М.Х. Бунге (1823—1895), “потреби становлять вихідний пункт політекономічних досліджень. Як належність природи людини, як умова її розвитку, потреби виникають із властивості нашого фізичного організму і притаманних останньому духовних засад. У міру задоволення повсякденних нужд прокидаються в людині потреби розумові, моральні та естетичні, які у свою чергу стають такими самими нагальними, як і потреби фізичної природи... Таким чином з’являється могутній господарський двигун, але двигун далеко не єдиний, оскільки людина призначена для того, щоб жити в суспільстві, а в суспільстві не лише потреби людей є більшою чи меншою мірою однорідними, але і задоволення багатьох із них стає можливим лише за умов спільної, сумісної діяльності. Іншими словами, поряд з потребами приватними з’являються суспільні, поряд з особистими цілями — цілі суспільні: турбота як про матеріальне і духовне існування, так і про розвиток усього союзу”.

Економічний закон зростання потреб. Найважливішою ознакою потреб є їхній динамічний, мінливий характер. На думку видатного українського дослідника М.Х. Бунге, “в ученні про потреби можна назвати найбільш правдоподібними такі три положення: 1) розвиток як окремих осіб, так і цілих суспільств, без розвитку потреб неможливий; 2) розвиток індивіда залежить   від   гармонійного  розвитку  притаманних   йому   потреб;   3)   розвиток   суспільства передбачає відповідність між потребами приватних осіб, з яких складається суспільний союз”.

Безперервний   економічний   і   духовний   прогрес   суспільства   неминуче   зумовлює   як кількісне, так і якісне зростання потреб.

Виникнення нових потреб супроводжується постійним урізноманітненням, примноженням, збагаченням та ускладненням їхньої структури. Прагнення задовольнити зростаючі потреби є спонукальним мотивом удосконалення економічної діяльності, нарощування виробництва економічних  благ  та  поліпшення  їхніх  якісних  характеристик.  Однак  зростання  та  розвиток потреб             завжди             випереджає             можливості             виробництва             і             не збігається з рівнем фактичного споживання. У цьому виявляється авангардна роль потреб, що знайшла відображення в економічному законі зростання потреб.

Всезагальний економічний закон зростання потреб відображає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв’язки між виробництвом і споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього  задоволення.  Відповідно  до  цього  закону  безперервний  розвиток  потреб  є  рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.

Таким  чином,  потреби  і  виробництво  перебувають  у  суперечливій  залежності взаємовпливу  та  взаємозумовленості.  Потреби  у  споживанні  породжують  стимули  до виробництва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові потреби. Вирішальний вплив людської діяльності і виробництва на формування потреб підкреслював відомий англійський економіст А. Маршалл. “Кожний новий крок вперед, — зазначав дослідник, — слід вважати результатом того, що розвиток нових видів діяльності породжує нові потреби, а не того, що нові потреби викликають нові види діяльності ” .

Складний механізм взаємодії потреб і виробництва забезпечує безперервність суспільного відтворення.  Особливості  вияву  економічного  закону  зростання  потреб  за  сучасних  умов пов’язані з гуманізацією соціально-економічного розвитку як визначальною ознакою формування постіндустріального суспільства. Удосконалення структури потреб відображає процес розвитку людської особистості та сприяє переходу:

• від   домінування   матеріальних   до   пріоритетного   розвитку   духовних   потреб, пов’язаних із