Предмет і метод економічної теорії

• субординоване підпорядкування одних економічних інтересів іншим;
• координоване узгодження різнобічних інтересів усіх економічних суб’єктів. Проблема співвідношення та пріоритетності інтересів економічних суб’єктів залишається

до цього часу дискусійною. Механізм їхнього  узгодження визначається сутністю економічної системи.

Командно-адміністративна економіка характеризується жорсткою субординацією економічних інтересів на основі пріоритетності та абсолютизації державного інтересу, який ототожнюється із суспільним і протиставляється колективним та особистим інтересам. При цьому субординація і підпорядкування інтересів забезпечується централізованим директивним плануванням та ідеологічною пропагандою.

У  міру  розвитку  суспільства  та  ускладнення  економічних  інтересів  жорстке адміністрування і відсутність оберненого зв’язку починають суперечити принципам функціонування   складних   систем,   що   самоорганізуються.   Ігнорування   ролі   та   значення особистого інтересу як потужного чинника соціально-економічного прогресу, підпорядкування його державному в умовах командно-адміністративної економіки спричиняє неузгодженість системи економічних інтересів, у тому числі:

• спотворення мотиваційної поведінки економічних суб’єктів;
• пригнічення стимулюючої ролі потреб;
• послаблення відповідальності та стимулів до високоефективної праці;
• втрату трудових цінностей і соціальних установок населення;
• розвиток психології утриманства й економічної залежності від держави.

На   відміну   від   командно-адміністративної   системи   у   ринковій   економіці   домінує особистий інтерес споживача. Практика успішного розвитку передових західних країн засвідчує, що не субординація, а координація інтересів є найефективнішим засобом їхнього узгодження та реалізації .

За умов економічної свободи та конкуренції суб’єктів господарювання створюються передумови для формування цілісної, органічної системи взаємопов’язаних і взаємообумовлених економічних інтересів. їх суперечлива взаємодія заснована на принципах зворотного зв’язку та самоорганізації, має творчий характер і сприяє прогресивному розвитку суспільства.

Процес еволюції сучасних розвинених країн на основі соціально орієнтованої та регульованої ринкової економіки створює передумови для координації та гармонійного розвитку системи економічних інтересів громадянського суспільства. Водночас корпоратизація економічного життя породжує проблему узгодження економічних інтересів власників, менеджерів та найманих робітників з метою недопущення їхньої опортуністичної поведінки. Важливу роль в узгодженні індивідуальних та корпоративних інтересів у сучасних змішаних економіках відіграє держава.

Відстоювання  та  сприяння  реалізації  інтересів  окремих  груп  у  сучасному  суспільстві набуло форми лобізму. Лобізм (від англ. lobby — кулуари) — вплив на законодавців і чиновників, спрямований на підтримку окремих підприємств, галузей, соціальних груп, верств, шляхом особистої зацікавленості посадовців.

На думку відомого дослідника М. Олсона, лобістська діяльність є свого роду колективним благом, яке потребує певного рівня організованості групи. При цьому менші за чисельністю та краще           організовані           групи           часто           виявляються           ефективнішими           у відстоюванні власних інтересів. Яскравим прикладом такої діяльності є надання податкових пільг окремим фірмам або галузям, наслідком чого є зростання податкового тиску на інші групи підприємців, на суспільство в цілому. Як зазначає М.Олсон: “Організовані та активні інтереси малих груп схильні перемагати неорганізовані і незахищені інтереси великих груп. Часто порівняно мала група або галузь домагається митного тарифу або податкових знижок за рахунок мільйонів споживачів або платників податків, незважаючи на нібито домінуюче правило більшості”.

Мотиви та стимули ефективного господарювання. Як зазначав великий німецький мислитель Г. Гегель, “найближчий розгляд історії переконує в тому, що дії людей випливають з їхніх потреб, пристрастей, інтересів... і лише вони відіграють головну роль”. Забезпечення високої мотивації господарської діяльності є однією з найважливіших економічних проблем. В історії економічної думки сформувались різні підходи до її вирішення.

Трактування проблеми мотивації господарської діяльності.

Ф.Аквінський(1226—1274). Проблема мотивації господарської діяльності має релігійно-

етичний характер і зумовлена тим, що людина, на відміну від тварини, повинна працювати, забезпечуючи своє існування та розвиваючи свої фізичні й духовні здібності шляхом подолання бездіяльності.

Деякі представники класичної школи (XVIII ст.). Проблема мотивації найманих робітників пов’язана з проблемою тієї частки суспільного продукту, яку вони отримують у формі заробітної  плати.  Оскільки  людина  лінива  за  своєю  природою,  то  перевищення  заробітною платою        фізіологічного        мінімуму        неминуче        викликає        зниження        трудової активності найманих робітників (теорія мінімальної заробітної плати).

А.Сміт(1723—1790). Цілісна концепція мотиваційного механізму ринкового господарства ґрунтується на моделі “економічної людини” (пріоритетності особистого інтересу як могутнього стимулу прогресивного розвитку суспільства) та концепції “невидимої руки ринку” (механізму стихійної координації економічної поведінки і узгодження економічних інтересів суб’єктів господарювання за умов ринкової конкуренції та взаємодії попиту і пропозиції).

Т.Мальтус(1766—1834). Економічне присилування має біологічну основу і є головним мотивом   господарської   діяльності   індивідів.   Наймані   робітники   приречені   на   мінімальну заробітну плату не внаслідок їх лінощів чи несправедливого суспільного устрою, а в результаті дії

 

закону народонаселення.

К.Маркс(1820—1895). У процесі становлення капіталістичного способу господарювання, пов’язаного  з  епохою  початкового  нагромадження  капіталу,  важливу  роль  відіграє позаекономічне приневолення та присилування. Подальший розвиток капіталізму, пов’язаний з гонитвою за додатковою вартістю, заснований на економічному присилуванні, проявом якого є відсутність у робітників гарантій зайнятості. Формування мотиваційного механізму майбутнього комуністичного суспільства пов’язане з позаекономічним примусом (трудовими повинностями) та альтруїзмом (зміною психології людей)

А.Маршалл (1842—1924). Спонукальні мотиви господарської поведінки людини є предметом дослідження економічної науки. Найстійкішим стимулом до господарської діяльності є бажання отримати дохід від неї.

Водночас у сучасній економічній теорії виокремились два напрями дослідження проблем мотивації:

• змістовні теорії, що акцентують