+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
60
Мова:
Українська
justify;">Конкуренція – суперництво між ринковими суб’єктами за найбільш вигідні умови виробництва і реалізації товарів. Вона виступає як об’єктивний економічний закон ринкової економіки, як зовнішня примусова сила, що змушує виробників підвищувати ефективність виробництва, якість продукції, урізноманітнювати асортимент товарів, збільшувати нагромадження і розширювати виробництво. Конкуренція створює постійну загрозу того, що при випуску неякісної чи дорогої продукції якийсь інший виробник перехопить споживача, доходи і призведе даного виробника до розорення.
Конкуренція – важливий елемент механізму саморегулювання ринку. Існує багато видів і форм конкурентної боротьби, головні з них: конкуренція продавців за найкращу позицію на ринку; конкуренція покупців – виникає, коли попит більший за пропонування. В результаті загальної боротьби на ринку встановлюється єдина ціна на товар.
Внутрішньогалузева конкуренція сприяє впровадженню у виробництво нової техніки і технології; міжгалузева конкуренція сприяє встановленню середньої норми прибутку.
Досконала конкуренція виникає на ринку, де багато покупців і продавців відсутні перешкоди до вступу в галузь, частка кожного підприємства в загальному обсязі ринкового пропонування не значна. Це, як правило цінова конкуренція, коли суперника подавляють зниженими цінами, переключаючи покупця на свої товари.
Недосконала конкуренція пов’язана з пануванням великих фірм. Розрізняють різні ринкові структури недосконалої конкуренції: монополія -ринок єдиного продавця, монопсонія – ринок єдиного покупця, олігополія – ринок кількох продавців.
Нецінова конкуренція ведеться за допомогою реклами, підвищення якості товару, поліпшення умов збуту чи оплати. Характерна для монополій та ін.
Добросовісна конкуренція, коли дотримуються правових і певних етичних норм; недобросовісна – коли застосовують шпигунство, переманювання покупців, неправдиву рекламу тощо.
Головна перевага механізму ринкового саморегулювання полягає у досягненні за допомогою конкуренції і встановлення рівноважної ринкової ціни високої ефективності виробництва та ефективного розподілу ресурсів економіки.
Недоліки механізму ринкового саморегулювання:
ринок повільно, або взагалі не реагує на потребу в докорінній перебудові економіки, яка вимагає великих витрат і не дає швидких результатів;
ринок не підтримує саме існування некомерційних галузей людської діяльності (загальна освіта, фундаментальна наука тощо) ;
ринок призводить до нерівномірного розподілу доходів;
ринок не може попередити кризові явища в економіці.
Ці недоліки спричиняють необхідність державного регулювання ринкової економіки.
Тема 6. Підприємство та підприємництво в ринковій економіці
Підприємство як суб’єкт економічної системи.
Підприємство – первинна, основна ланка суспільного відтворення, історично визначена суспільна форма функціонування продуктивних сил, в якій відбувається поєднання робочої сили та засобів виробництва. Підприємство – це колектив людей, об’єднаних кооперацією праці та загальними економічними інтересами. Підприємство – це комплекс засобів виробництва, які мають певну технологічну єдність для створення певного продукту.
Фірма – складне об’єднання матеріальних і людських ресурсів, відповідним чином організованих та скоординованих, з метою виробництва певних благ.
Форми підприємств:
за формою власності:
- державні – характеризуються відносною економічною відокремленістю;
- групові – орендні, акціонерні, кооперативні, колективні;
- індивідуальні підприємства (приватні) ;
- підприємства змішаної власності.
за організаційними формами:
одноосібне (індивідуальне) ;
партнерство (товариство) ;
корпорація.
за розмірами виробництва:
- мале,
- середнє,
- велике.
Суть підприємництва та умови його існування.
Підприємництво – ініціативна діяльність, спрямована на пошук варіантів найбільш ефективного використання ресурсів з метою одержання прибутку.
Суб’єкти підприємництва: індивідуальні особи (приватне підприємництво), група осіб, об’єднаних між собою угодами та економічними інтересами (колективне підприємництво), інколи державні органи (державне підприємництво).
Підприємництво як економічна категорія – система економічних відносин суб’єкта підприємницької діяльності з державою, з іншими суб’єктами, з працівниками.
Підприємництво як метод господарювання (комерційний розрахунок, господарський розрахунок) – сукупність заходів, форм, методів господарської діяльності.
Принципи організації підприємництва:
самостійність і незалежність господарюючих суб’єктів, можливість приймати будь-які рішення в межах існуючих правових норм;
принцип матеріальної зацікавленості – спрямованість на максимізацію прибутку і розширення сфери впливу;
господарський ризик і відповідальність за результати діяльності власними доходами, майном, тощо.
Тема 7. Капітал підприємства, його кругообіг та обіг
Капітал як фактор виробництва.
Матеріальна основа підприємницької діяльності – капітал (фонди) підприємства.
Фонди (капітал) – це сукупність матеріальних і грошових засобів підприємства, фірми (речовий і особистий фактор виробництва), які перебувають у певній формі власності або у розпорядженні підприємства і слугують матеріальною основою його діяльності. (В умовах приватної власності – це капітал, в умовах спільної – фонди).
Основні виробничі фонди – це засоби праці, які беруть участь у багатьох виробничих циклах і частинами переносять свою вартість на виготовлений продукт, зберігаючи при цьому в процесі використання свою натуральну форму.
За натурально-речовим складом вони включають машини й устаткування, споруди (свердловини, тунелі, мости, вишки), транспортні засоби, виробничий інвентар, робочу і продуктивну худобу, будівлі (виробничі і господарські), передавальне обладнання, інструменти та пристрої, господарський інвентар, багатолітні насадження, інші основні засоби.
Оборотні виробничі фонди – це предмети праці, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, відразу повністю переносять свою вартість на створювану продукцію і в процесі виробництва змінюють натуральну форму. Вони включають сировину і матеріали, паливо і пальне, запасні частини для ремонту, куповані матеріали, тару і тарні матеріали, малоцінні матеріали та інструменти, незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва.
Оборотні виробничі фонди і фонди обігу (готова продукція