Предмет і метод економічної теорії

1) заробітна плата;

2) доходи від особистого підсобного господарства;

3) від фермерського господарства;

4) від індивідуальної трудової діяльності;

5) від власності;

6) від трансфертних виплат.

Державне регулювання розподілу доходів.

Ринковий механізм розподілу доходів породжує надмірну нерівність. Вона може певною мірою нівелюватися втручанням держави. Це втручання детермінується не тільки потребою зменшення нерівності в доходах, а й багатьма іншими факторами. До них, зокрема, належать:

1) необхідність утримання непрацездатних членів суспільства (пенсіонерів, інвалідів, дітей-сиріт та інших) ;

2) необхідність надання допомоги безробітним та іншим соціально незахищеним верствам населення;

3) необхідність мобілізації коштів для вирішення екологічних проблем;

4) забезпечення розвитку фундаментальної науки, освіти, охорони здоров'я;

5) забезпечення обороноздатності країни;

6) утримання державного апарату.

Втручання держави в перерозподіл доходів здійснюється трьома основними способами.

1. Через трансфертні платежі. Через них частина доходів держави, яка формується головним чином за рахунок оподаткування, передається у формі пенсій, стипендій, допомог, субсидій пенсіонерам, студентам, неповним і багатодітним сім'ям, сиротам, людям похилого віку, безробітним, інвалідам та іншим громадянам, які не мають засобів для існування або мають їх дуже мало.

2. Через цінову політику. Ринкові ціни можуть виявитись дуже високими для деяких категорій громадян. Тому держава втручається в ціноутворення. Вона встановлює ціни на товари державних підприємств, мінімальний розмір заробітної плати, впливає на тарифи житлово-комунальних послуг, зв'язку, транспорту, на електроенергію. Значну роль майже в усіх країнах держава відводить ціноутворенню на сільськогосподарську продукцію. В урожайні роки вона закуповує значну частину продукції, щоб запобігти зниженню цін на неї. І навпаки, в неврожайні роки продає свої запаси, щоб стримувати зростання цін. Така політика відповідає інтересам виробників і споживачів.

3. Через прогресивний характер оподаткування. Диференціація ставок подоходного податку і податку на особисте майно громадян дає можливість перерозподіляти значну частину доходів багатих на користь бідних. Прогресивний податок використовується у податковій політиці багатьох країн. Держава встановлює неоподатковуваний мінімум доходів. Його рівень залежить від загального рівня доходів населення.

 

 

Економічні функції держави.

Державне регулювання економіки – це вплив держави на відтворювальні процеси.

Економічні функції держави:

• розробка та затвердження правових основ економіки;
• визначення цілей та пріоритетів макроекономічного розвитку;
• реалізація соціальних цінностей (мінімум зарплати, тощо) ;
• регулювання діяльності з метою вирівнювання сукупного попиту та сукупної пропозиції;
• захист конкуренції;
• фінансування суспільних благ та послуг;
• регулювання зовнішньоекономічних і валютних відносин.

Форми, методи та інструменти державного регулювання економіки.

Методи державного регулювання економіки:

прямі (плани, державне замовлення, тощо) ;

непрямі (бюджетно-податкова і грошово-кредитна політика, тощо) ;

Планування – конкретна форма реалізації погодженого, збалансованого розвитку економіки в цілому та її складових частин. Планування директивне (обов’язкове для виконання), індикативне (прогнозування) – вид планової роботи, що виявляє умови, шляхи і завдання майбутнього розвитку економіки.

Слід розрізняти короткострокове та довгострокове державне регулювання.

До першого відносять антициклічне регулювання, в основі якого лежить кейнсіанська концепція впливу на сукупний попит (модель мультиплікатора) – величину споживчих, інвестиційних та урядових видатків, а також антиінфляційне регулювання, що здійснюється переважно у вигляді політики доходів (контролю над зарплатою і цінами та обмеження темпів зростання грошової маси) відповідно до рекомендацій монетаристської концепції.

Довгострокове регулювання – це цілеспрямований вплив на обсяг і структуру капіталовкладень, рівень заощаджень, структурні зрушення, розвиток наукомістких виробництв, розвиток регіонів тощо. Практично будується на використанні бюджетно-податкових та кредитно-грошових, адміністративних інструментів, а також на програмуванні економіки.

Відповідно до завдань конкретної економічної ситуації розрізняють два види державної економічної політики:

стимулювальну – спрямовану на збільшення обсягу виробництва і зайнятості, яка застосовується за умов економічного спаду (кризи) ;

стримувальну – спрямовану на скорочення обсягів виробництва і зайнятості, що застосовується в умовах “перегрітої” економіки, коли за досягнення повної зайнятості зростання сукупного попиту призводять до розвитку інфляції.

Стимулювальна і стримувальна політика звичайно реалізується за допомогою інструментів фіскальної та монетарної політики.

Фіскальна політика – це різновид державної економічної політики, що ґрунтується на маніпулюванні державним бюджетом, його доходами та видатками.

Фінансова система.

Фінанси – система економічних відносин, які виникають в процесі створення та використання фондів грошових ресурсів, необхідних для забезпечення відтворення. Складаються з фінансів держави, фінансів підприємств (фірм), фінансів населення.

Державний бюджет (фінанси держави) – система грошових коштів, що знаходяться в руках держави і призначені для фінансового забезпечення функцій держави, система грошових надходжень та видатків держави.

Центральне місце в системі доходів бюджету займають податки, частка яких становить 80-90%. Податки є економічною основою для здійснення урядових видатків – закупівель товарів та послуг (утримання армії, міліції, апарату управління, будівництво автомагістралей, оплата праці вчителів, суддів, пожежних та ін.) і державних трансфертних платежів (допомоги по безробіттю, пенсії, стипендії та ін. соціальні програми).

Податки поділяються на:

• прямі, що стягуються державою безпосередньо з доходів або майна платника податків (податок на доходи підприємств і організацій, прибутковий податок, податок на майно, земельний податок та ін.) та
• непрямі, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу (акцизний