Предмет політології

по-четверте, політичній системі властиве сумісне реагування усіх складових елементів на зовнішні впливи та реакції. Саме із взаємодії, кооперації народжується здатність політичної системи до швидкої мобілізації необхідних ресурсів щодо вирішення певної загальної проблеми.

Основні функції політичної системи:

Нормативно-регулятивна: визначення політичних цілей і завдань суспільства, вироблення програм їх реалізації та мобілізація ресурсів на їх виконання. Ця функція реалізується через владно-управлінську діяльність, прийняття і виконання політико-управлінських рішень. У політичну систему із суспільства, яке є стосовно неї середовищем, надходить інформація у вигляді вимог, очікувань, критики, протестів, підтримки тощо. Ця інформація проходить певну „обробку” в структурах, що створюються для представництва та захисту інтересів громадян і через їх керівні центри передається до владних структур (безпосередніх суб’єктів політики), які приймають нормотворчі (закони, постанови) та розпорядчі рішення, організовують діяльність, спрямовану на їх практичне здійснення. На „виході” із системи ми бачимо створення нових правових та інших норм, зміну умов суспільного життя, внаслідок чого виникають нові потреби, інтереси та прагнення, що втілюються у нових рішеннях і т. д.

2. Репрезентативна: представництво національних, регіональних та соціальних групових інтересів – починаючи з їх оформлення у політичні вимоги на рівні різних громадсько-політичних організацій і закінчуючи включенням у законодавчі та інші владні рішення; виявлення і врегулювання суперечностей між ними і стабілізація на цій основі політичної та всієї суспільної системи.

3. Інтегруюча: знаходження і реалізація загальносуспільних інтересів, цілей і цінностей, довкола яких об’єднуються усі суспільні групи і на цій основі відбувається консолідація суспільства; регулювання суспільних відносин у напрямі тіснішої і гармонійнішої взаємодії усіх сфер суспільного життя; національна інтеграція під впливом діяльності національної держави як центрального інституту політичної системи та інших її елементів.

4. Організації та відтворення політичного життя: зміцнення влади, розвиток і вдосконалення політичних інститутів, забезпечення їх стабільного функціонування, у тому числі й через створення і використання засобів легітимації влади,  генерація суспільної підтримки.

Політичні системи, які втрачають здатність до самовідтворення, не вміють використати ресурси самозбереження і саморозвитку,  приречені на деградацію і занепад.

5. Політичне інформування, комунікація та соціалізація, тобто забезпечення орієнтації людей у політичному житті та включення їх у політичне спілкування і політичну діяльність, засвоєння ними існуючих політичних цінностей і норм.

 

У політологічній літературі існують різні підходи до визначення типів політичних систем. Розглянемо п'ять основних типів політичних систем в узагальненому вигляді: 

1. Рабовласницька, феодальна, капіталістична, соціалістична система з капіталістичною або соціалістичною орієнтацією, основою типологізації є суспільно-економічні формації, авторами концепцій є Маркс, Енгельс, Ленін. 
2. Демократична, авторитарна, тоталітарна, основою типологізації виступає ступінь демократичності влади та наявність механізмів розв'язання протиріч, автором є Роберт Даль. 
3. Англо-американська, континентальна Європейська, доіндустріальна, тоталітарна, основою типологізації є політична культура (однорідна або різнорідна), автор Габріель Алмонд. 
4. Адміністративно-командна, змагальна, соціопрімірітельная, основою типологізації виступають способи управління суспільством, автор В. Є. Чиркин. 
5. Етакратіческая, демократична, де основою типологізації є місце і роль держави в політичній системі, автори: В. В. Радаєв, О. М. Шкартан. 

Французький політолог Ж. Блондель розрізняє політичні системи за змістом і формами управління. Він виділяє п'ять основних типів: 

1. ліберальні демократії з опорою на лібералізм у прийнятті державних рішень;
2. комуністичні системи з пріоритетом рівності соціальних благ і зневагою до ліберальних засобів його досягнення;
3. традиційні політичні системи, керовані олігархіями з вельми нерівномірним розподілом соціальних і економічних благ;
4. стають політичні системи в країнах, що розвиваються з авторитарними засобами управління;
5. авторитарно-консервативні системи, мета яких - збереження соціального і економічного нерівності, але більш дієвими засобами. 

 

Функції держави - головні напрямки і види діяльності держави, обумовлені її завданнями і цілями і такі, що характеризують її сутність. Функції держави за засобами її діяльності: - законодавча; - виконавча (управлінська); - судова; - правоохоронна; - інформаційна.

Функції цивілізованої держави за сферами (об'єктами) її діяльності можна поділити на внутрішні і зовнішні. Внутрішні функції - забезпечують внутрішню політику держави: 1) політична - вироблення внутрішньої політики держави, регулювання сфери політичних відносин, забезпечення народовладдя; 2) економічна - регулювання сфери економічних відносин створення умов для розвитку виробництва; організація виробництва на основі визнання і захисту різних форм власності, підприємницької діяльності; прогнозування розвитку економіки; 3) оподаткування і фінансового контролю - організація і забезпечення системи оподаткування і контролю за легальністю прибутків громадян та їх об'єднань, а також за витратою податків; 4) соціальна - забезпечення соціальної безпеки громадян, створення умов для повного здійснення їх права на працю, життєвий достатній рівень; зняття і пом'якшення соціальних суперечностей шляхом гуманної та справедливої соціальної політики; 5) екологічна - забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території держави; охорона і раціональне використання природних ресурсів; збереження генофонду народу; 6) культурна (духовна) - консолідація нації, розвиток національної самосвідомості; сприяння розвитку самобутності усіх корінних народів і національних меншин; організація освіти; сприяння розвитку культури, науки; охорона культурної спадщини; 7) інформаційна - організація і забезпечення системи одержання, використання, поширення і збереження інформації; 8) правоохоронна - забезпечення охорони конституційною ладу, прав і свобод громадян, законності