Предмет політології

   Дії суб'єктів політики можуть бути раціональними й ірраціональними. Раціональні - це дії усвідомлені, сплановані, з чітким розумінням цілей і необхідних засобів. Ірраціональні - це дії, мотивовані головним чином емоційними станами людей, наприклад їхнім роздратуванням, ненавистю, почуттям страху, враженнями від подій, що відбуваються. У реальному політичному житті раціональний та ірраціональний початки сполучаються, взаємодіють. Політичні дії бувають стихійними й організованими. Стихійно виниклий мітинг і ретельно підготовлені збори партійної організації - приклади таких дій.

     У груповій свідомості відбивається неоднорідність соціальних, національних та інших великих спільнот. Кожна соціальна група намагається подати свої політичні інтереси як такі, що відповідають загальним інтересам. Але найпосутніший вплив на характер політичної свідомості тієї чи іншої соціальної групи справляють економічно домінуючі соціальні сили, які мають максимальні можливості для духовного вироб­ництва і, відповідно, для впливу на всіх громадян.

Без громадської думки неможливо уявити всю багатоманітність політичного життя суспільства. По суті, вона є політичним змістом колек­тивної волі і тому стає необхідним елементом функціонування самої політичної системи. Від спрямованості громадської думки значною мірою залежить успіх зусиль правлячої політичної групи щодо досягнення поставлених цілей. Саме тому в усіх державах між різними політичними силами точиться боротьба за монопольний вплив на органи та структури, які формують громадську думку: преса, радіо, телебачення, партія, парла­мент. Твердження, що засоби масової інформації є четвертою владою, має свій сенс. їм належить вирішальна роль у формуванні громадської думки, шо дуже важливо для забезпечення успіху тієї або іншої політичної сили.

 

44.Дайте характеристику  політичних змін  в  суспільстві  з точки зору  позитивістських теорій(О.Конт, Г.СПенсер, Е.Дюркгейм)

О. Конт про позитивну політику

В працях засновника соціології О. Конта знаходимо важливі положення про державу - один із компонентів структури суспільства і вирішальний чинник побудови позитивного суспільства; останнє ж є метою діяльності всіх політиків, що опанували закони соціальних змін. Ці закони, своєю чергою, є означенням причинно-наслідкових закономірностей, які й зумовлюють рух суспільства в цілому і кожної окремої людини до дедалі більшої свободи та гуманізму. Шлях розвою людства пролягає від теологічної монархії через метафізичну демократію до позитивістської, сцієнтистської та індустріальної, держави. В останній влада повинна спиратися не на силу чи багатство, а на одержані у процесі спостереження наукові факти. Власне позитивні науки на чолі з соціологією й мають забезпечити кращу організацію політичної влади, найдосконалішу демократію і вироблення сильної соціальної політики.

Г. Спенсер розробив концепцію надорганічної еволюції суспільства, в центрі якої є такий постулат: основоположні структурні функціональні зміни в суспільстві відбуваються у міру того, як до них доростає середній рівень людського розвитку в культурному, науковому, інтелектуальному, демократичному сенсі. Особливо це стосується пом'якшення звичаїв і прилучення людей до неухильного дотримання законів. Звідси випливає, що характер влади залежить від рівня розвитку членів відповідного суспільства. Спенсер, на противагу Конту, виступає проти політичного прискорення суспільного прогресу: будь-які спроби штучно підштовхнути соціальну еволюцію за допомогою політики (чи соціальної, спрямованої на захист найслабших членів суспільства, чи економічної, як-от: регулювання попиту та пропозиції) є небажаними, бо вони означають втручання в природній порядок розвитку. Негативістська, або мінімалістська, концепція ролі держави та обстоювання доктрини (або невтручання) проходять червоною ниткою крізь усі твори Спенсера. Дуже сучасними в наших умовах є положення про те, що в русі до демократичного суспільства не можна обійтися без політичної організації, політичних інститутів і держави, але при цьому неприпустимим є придушення функціонування індивіда надмірним політичним контролем: держава має бути гарантом демократичних свобод і вільного підприємництва.

Е. Дюркгайм про різний характер права в традиційних та нових і новітніх суспільствах

Представники класичної соціологи про політичне життя суспільства і людини. Велику увагу політичній проблематиці приділяв Е. Дюркгайм у тій частині його доробку, яка пов'язана з дослідженням нормальних і патологічних станів суспільства та солідарністю його членів. Визначальну роль у його аналізі відіграє розподіл праці, який у кінцевому підсумку призводить до творення зв'язків солідарності (механічної або органічної) між людьми. Для механічної солідарності доби традиційних суспільств властивою є однаковість ставлення індивідів до соціуму, їх подібність, повна узалежненість їх свідомості від колективної свідомості й відповідно знеособлення людини. У суспільствах із механічною солідарністю домінує репресивне право, що ґрунтується на силі й примусі; йому притаманна каральна спрямованість, зневага до особистості, жорстокі покарання. Органічна солідарність нових і новітніх суспільств означає, що люди відрізняються одне від одного, мають свою власну сферу діяльності, індивідуальну свідомість і є особами. У таких суспільствах першість має реститутивне право, яке діє в умовах відсутності обов'язкових для всіх колективних уявлень. Суспільство з таким правом буде схоже, за висловом Дюркгайма, на величезне сузір'я, в якому кожна зірка рухається своєю орбітою, не порушуючи руху сусідніх зірок. Реститутивне право засновується на захисті інтересів людини і, передусім, права власності. Отже, в суспільствах із механічною солідарністю соціальний порядок тримається на страхові покарання, а в суспільствах із органічною солідарністю він підтримується ззовні законом, а зсередини - високою правовою свідомістю його членів.