Предмет політології

45. Яка на Вашу  думку роль несвідомого  і  свідомого  факторів  в політиці?

Передумовою формування політичної свідомості є те, що людина починає усвідомлювати свою групову належність, групову ідентичність і водночас те, що вона неспроможна реалізувати власні групові інтереси без вступу в певні відносини з політичною владою. Політична свідомість притаманна конкретній людині вже тоді, коли вона усвідомлює свій громадянський статус, громадянську позицію, а разом з ними і реальну потребу, ато й необхідність впливати на владу. Формування політичної свідомості здійснюється шляхом критичного осмислення соціальної дійсності й узагальнення навколишньої інформації, або за рахунок приєднання до уже сформульованих оцінок і норм громадянської поведінки, або ж шляхом емоційного прилучення до віри у справедливість тих чи інших політичних ідеалів. Причому об'єктивна приналежність людини до тих чи інших груп зовсім не означає, що в цієї людини сформується політична свідомість, що відповідає таким інтересам.

Політична свідомість завжди є конкретно-історичною, відбиває інтереси конкретних людей у конкретній країні з певним рівнем економічного й духовного розвитку. Політична свідомість неодмінно охоплює і міжгрупові, загальнолюдські ідеї та уявлення, чия наявність обумовлена не особливостями інтересів, а універсальними інтересами людини, а також загальнодемократичними властивостями організації влади. На політичну свідомість впливають і соціально-економічні, національні та культурні процеси, глибокі структурні та якісні зміни в системі суспільних, соціально-економічних і міжнародних відносин, регіональні, демографічні, соціокультурні та багато інших факторів тощо.

Ступінь впливу загальнолюдських та індивідуальних переконань і орієнтирів у політичній свідомості відображає характер політичної свідомості, тобто спроможність до сприймання чужого соціального досвіду інших культур, цінностей і традицій.

 

46.Що включає  в себе поняття «політична соціалізація»?

ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ – процес засвоєння індивідом упродовж життя політичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить. Вперше цей термін застосували у XIX ст. американський соціолог Ф. Гіддінс і французький соціопсихолог Г. Тард. Політична соціалізація передбачає комплекс заходів , які готують людину до життя у сфері політики, визначають її політичну поведінку, впливають на уподобання та рішення. Високий рівень політичної соціалізації громадян є передумовою високого рівня розвитку суспільних відносин та їх стабільності. Типи політичної соціалізації. До них відносять:

— гармонічний тип політичної соціалізації, який відображає нормальні психологічні взаємодії людини та інститутів влади, раціональне і з повагою ставлення індивіда до правопорядку, держави;

— гегемоністський тип, який характеризує негативне ставлення людини до будь-яких соціальних і політичних систем, окрім "своєї";

— плюралістичний тип, який засвідчує визнання людиною рівноправності з іншими громадянами;

— конфліктний тип, який формується на основі міжнародної боротьби і протистояння взаємозалежних інтересів.

Отже, визначальними чинниками політичної соціалізації на різних етапах формування і розвитку особи є її соціальне походження, оточення та соціальне становище. Значний безпосередній вплив на політичну соціалізацію особи справляють політичні інститути та засоби масової інформації.

 

47.Які механізми  існують у  суспільстві  для  включення соціальних груп  у політичну  систему?

Першими і найнеобхіднішими механізмами політичної адаптації особистості, з погляду, є механізми самооцінки і самопізнання особистістю власного місця та значимості в соціополітичного навколишньому середовищі.

Діяльність механізмів самооцінки і самопізнання у системі чинників, що зумовлюють політичну адаптацію, виходить з формуванні певної системи знань особистості політику і політичними процесами.

Цю систему, своєю чергою, визначається:

- загальним рівнем розвитку політичної свідомості особистості;

- відповідну систему політичних уявлень, і цінностей;

- конкретним теоретичним і практичним знанням про політичну системі, політичної ідеології, про діяльність політичними організаціями, інститутів, тощо;

- соціально значимим політичний досвід, і навіть навичками, прийомами і всіма засобами політичної реалізації;

- системою політичних, правових, моральних та інші норми регуляції відносин особистості буде із суспільством, з політичною системою та державою.

Цей неповний перелік вимог до якогось рівню політичної свідомості особистості дає право говорити про ефективне вплив особистості на політику, формувати достатні механізми з її адаптацію системі політичних явищ і процесів у суспільстві, що у стані розвитку. Уже цьому початковому етапі знають адаптування особистість повинна нехай не вміти, але, хоч намагатися зіставляти власну систему оцінок в аналізі розв'язання тих чи інших подій з офіційно визнаної системою оцінок у політиці. Відразу слід обмовитися, і що якість оцінки особистістю політичних подій носити, переважно, персоніфікований характер, оскільки паралельно цьому дії здійснюватиметься й інша, щонайменше важлива - дію самооцінки і самопізнання себе, немов суб'єкта політики.

Завдяки дії саме цих механізмів особистість буде змушена формувати напрям власній політичній діяльність у відповідності зі знаннями, які вона отримувати у процесі адаптації, керуючись у своїй іншими внутрішніми мотиваційними установками на адаптацію.

Отже, бачимо, що поруч із вищезгаданими механізмами політичної адаптації починають діяти політико-мотиваційні механізми. На формування цих механізмів відбувається під впливом на особистість відновлення всього комплексу політичних явищ і процесів, які у суспільстві. У той самий час, характері і функціональна спрямованість дії таких механізмів буде по більшу частину залежати зусиль конкретної особи, від цього, якими знаннями, нормами і принципами, вона керується у власному політичної діяльності. Політико-мотиваційні механізми також має включати політичного інтересу і політичні потреби, що є джерелом й рушійною силою політичної активності і забезпечення діяльності особистості, це важливо під час аналізу наступної її