Предмет політології

Механізми вибору, формування та засвоєння політичних стереотипів поведінки, визначають відносну стійкість адаптивних процесів у політиці, посилюють закріплюючі функції особистості різних галузях практичної політичної діяльності. Адаптивну дію особистості із цих механізмів набуває цілеспрямована характер: особистість адаптується, оволодіває політичним простором, політичної середовищем.

 

48.Що собою представляє економіко-технологічна  диференціація? Який вплив вона  має на  політику? 

У перехідний період державотворення, визнання України повноправним суб'єктом міжнародної політики спостерігається тенденція до наукового заперечення значення історичної ролі класової боротьби й абсолютизуються загальнолюдські цінності, в кращому випадку соціально-класові інтереси постають як вторинні стосовно загальнолюдських. Проте беззаперечна пріоритетність останніх не спростовує того факту, що соціально-класові інтереси не втратили сьогодні значимості й гостроти, а їх науково-теоретичне дослідження – актуальності. Крім того, дійсність переконує, що сьогодні в Україні відбувається процес глибокого соціального розшарування суспільства, загострення суперечностей між різними соціально-класовими утвореннями. Суттєвих змін зазнали традиційні суспільні класи, соціальні групи і верстви, з'явилися навіть такі, чий груповий егоїзм завдає шкоди всій справі державного будівництва. За роки так званої перебудови виник новий клас, який привласнив собі право розподіляти й перерозподіляти суспільні блага, при цьому формально не володіючи власністю. Внаслідок його діяльності значно посилилося відчуження виробника від наслідків своєї діяльності, останній виявився неспроможним придбати на свої трудові прибутки ним же вироблений продукт. Це може призвести до подальшого суспільного розшарування, до поляризації соціальних сил, нарешті викликати соціально-політичний конфлікт. Тому глибоке вивчення і всебічне дослідження проблеми соціальної структури і соціальної стратифікації українського суспільства постає як першочергове завдання філософської, політичної та соціологічної наук.

   Аналіз вітчизняної літератури свідчить про незначну кількість праць з проблематики нашого дослідження. Лише останнім часом з'явилися публікації, в яких аналіз соціальних процесів в Україні принципово відрізняється від усталеної тричленної моделі класового поділу, хоча і вони нерідко мають публіцистичний характер. Це зумовлено тим, що такі поняття, як "соціальна стратифікація", "середній клас" "політична еліта", "контр-еліта" та інші, увійшли до понятійного апарату вітчизняної філософії та політології лише на початку 90-х років.

   Аналіз концептуальних засад, представлених у сучасній вітчизняній науковій літературі такими авторами, як В. Андрущенко, Д. Видрін, Л. Губерський, М. Жулинській, В. Кремень, В. Литвин, М. Михальченко, М. Мокляк, І. Надольний, Ю. Пахомов, В. Полохало та ін., дає підставу розглядати соціальну структуру і соціальну стратифікацію як багатомірний, ієрархічно організований соціальний простір, у якому соціальні верстви і групи розрізняються між собою ступенем володіння владою, власністю і соціальним статусом. Соціальна структура суспільства виступає однією з основних категорій соціологічного аналізу суспільства, що визначає мережу впорядкованих і взаємозумовленних зв'язків між елементами соціальної системи, що знаходяться в постійному розвитку, видозмінюються залежно від зміни, соціально-політичних економічних і духовних основ суспільства; як відносин, що існують між елементами соціальної системи та організації специфічно групових або індивідуальних позицій, що різняться особливим статусом.

 

49. Соціальні цінності і політична орієнтація. Яке на вашу думку існує їхнє співвідношення?

Кожне суспільство характеризується властивою лише йому системою та ієрархією цінностей, які не лише зумовлюють життя окремої людини, а й спроможні трансформувати розрізнене населення в народ з усіма розвиненими ознаками цивілізованості.

Цінності — це життєво значущі предмети, природні утворення і продукти людської діяльності. Розрізняють два види цінностей: пов’язані з вітальними потребами (насамперед забезпеченнябіологічного, фізичного життя); пов’язані з вищими, духовними потребами.

Цінності також поділяються на такі, що офіційно санкціонуються і культивуються за рахунок і за допомогою тієї системи засобів, які є в розпорядженні держави, і такі, що існують незалежновід офіційно пропагованих, тобто на рівні буденної свідомості.

Нинішній стан ціннісного світу, зокрема українського загалу, надто неоднозначний, складний і багато в чому суперечливий. Він характеризується, з одного боку, кризою старої ідеології, крахом застарілих цінностей, масовою відмовою від радянських символів, а з іншого — перегрупуванням носіїв цієї ідеології. Замість монолітної, гомогенної культури, яка домінувала раніше, виникає багато співіснуючих культурно-ціннісних світів, різноманітних ціннісних систем. Тобто в українському соціумі немає нині ціннісного консенсусу, а навпаки, ціннісне поле надто розмаїте, тут відбувається складна “гра” корпоративних, групових, індивідуальних інтересів.

У таких умовах дослідження проблеми формування та прояву ціннісних орієнтацій громадян, особливо в нестабільних, перехідних суспільствах, видається надзвичайно актуальним як у науковому, так і в практичному, прикладному аспекті.

Вибір кожною окремою людиною позиції та відповідної лінії поведінки у суспільно-політичному житті залежить від загальної та політичної орієнтації.

Сутність політичної орієнтації. Політична орієнтація — це уявлення людини про відповідну її потребам мету політичної діяльності, а також про засоби досягнення мети.

Люди по-різному ставляться до політики. Одні зацікавлені в ній і беруть активну участь у її практичній реалізації, другі — індиферентні до неї, треті взагалі байдужі, зовсім її не сприймають і не цікавляться нею.

Інтерес, безпосереднє ставлення людини до політики зумовлені багатьма чинниками (вік, стать, соціальний, сімейний стан, кланові, групові, національні традиції, інформованість, рівень освіти, культури, інтелекту та ін.). Загалом можна погодитися з такою типологією політичних ролей:

• рядові громадяни (об’єкт політики, політичних процесів);

• рядові члени суспільства, що побічно залучені до політичної практики як члени профспілок, виробничих колективів тощо;

• громадяни, які входять до виборного органу,