Предмет та метод історії економіки та економічної думки

Методологічними засадами американського (монетарного) посткейнсіанства с:

•макроаналіз монетарної сфери, врахування грошового чинника в макроекономіці;

•включення  неокласичної мікроекономіки як теоретичного підґрунтя макроекономічного аналізу;

•урахування ролі недостатньої інформації на фінансових ринках;

•широке впровадження економіко-математичних методів.

Методологічними засадами англійського посткейнсіанства були:

•заперечення методології маржиналізму (теорії граничної корисності та граничної продуктивності;

•відродження традиції класичної школи у вигляді неорікардіанства (теорії цінності, прибутку, розподілу);

•включення дослідження  інституцій та  іиституціонального принципу «кумулятивної всебічної причинності»;

•спроби використання аналізу процесу суспільного відтворення К. Маркса.

 

 

ЛЕКЦІЯ 16. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець ХХ – початок ХХІ ст.). (Продовження)

 

1.Розвиток світової економіки в останній третині ХХ – на початку ХХІ ст. 

2.“Рейганоміка” та “тетчеризм”. 

3.Зміна ролі факторів економічного розвитку та еволюція інституціоналізму у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. 

4.Трансакційний сектор економіки, теорія прав власності та трансакційних витрат.

 

1.Розвиток світової економіки в останній третині ХХ – на початку ХХІ ст.

 

До інформаційних технологій зазвичай відносять сукупність технологій у мікроелектроніці, створенні обчислювальної техніки (машин та програмного забезпечення), телекомунікації, мовленні та оптико-електронної промисловості. Останні два десятиліття XX ст. виникає сузір'я великих технологічних проривів у сфері нових матеріалів, джерел енергії, в медицині, у виробничій техніці , зокрема в транспортній технології. Сучасний процес технологічної трансформації розширюється по експоненті. Сьогодні ми живемо у світі, який вже давно називають цифровим, або електронно-цифровим. Нові інформаційні технології— це не просто інструменти, якими необхідно користуватися, а процеси, які необхідно розробляти. 

Є суттєві відкриття у сфері інформаційних технологій;

1)поява мікропроцесора як ключового пристрою в поширенні мікроелектроніки (1971 р.);

2)винайдення мікрокомп’ютера в 1975 р. (перший успішний комерційний варіант з'явився у квітні 1977 р.);

3)виробництво   операційних  систем   для  мікрокомп'ютерів компанією Microsoft (середина 1970-х рр.);

4)промислове   виробництво   оптичних   волокон    компанією Corning Glass на початку 1970-х рр.;

5)промислове    виробництво    відеомагнітофонів    компанією

8опу у середині   1970-х рр.  на основі  відкриттів, зроблених у

1960-х роках в Америці та Англії;

в)створення в 1969 році компанією Advanced Research Project Aganscy (АRРА) Міністерства оборони США нової, революційної електронної комунікаційної мережі, яка згодом перетворилася на сучасний Інтернет.

Усі ці відкриття мають спільні характеристики: ґрунтуючись головним чином на наявних знаннях і розвиваючись як продовження ключових технологій, вони завдяки доступності й падінню ціни за зростання якості являють собою кардинальний прорив у масовому поширенні технології у сфері комерційного та суспільного використання. Під час третьої хвилі НТП розпочалося й господарське освоєння навколоземного космічного простору, були синтезовані матеріали, яких раніше не існувало в природі, створено промислові роботи, здатні практично повністю замінити людину на виробництві, а персональний комп'ютер перетворив і примножив потоки інформації. Досягнення науки і техніки у поєднанні з високим рівнем політичних, економічних та соціальних інститутів уможливили вихід країн Заходу на небачений раніше рівень економічного розвитку - - рівень задоволення різноманітних, у тому числі зовсім нових потреб переважної частини свого населення.

Усе це дало підстави для висновку про завершення індустріального періоду в розвитку західних країн: США, Великої Британії, Франції, ФРН, Японії, Швеції, Норвегії, Швейцарії, Голландії, Бельгії, Австрії, Ізраїлю та ін.

Утім скороченню кількості та частки зайнятих у промисловості цих країн сприяло також перенесення виробничих потужностей, особливо «екологічно сумнівних», до таких країн із середнім рівнем економічного розвитку і відносно дешевою робочою силою, як Туреччина, Південна Корея, Індонезія, Бразилія, Мексика, Таїланд. Перенесення технологій і цілих виробництв до цих та інших країн, поряд із негативними ефектами, мало наслідком їх індустріалізацію, перетворення на нові індустріальні країни, або нові індустріальні економіки.

У цей період країни Латинської Америки, Східної Європи та колишнього Радянського Союзу перебувають на етапі переходу не лише від планово-директивної до ринкової економіки, а й до постіндустріальної структури виробництва та зайнятості. Та попри те, що нова технологічна структура і нова постіндустріальна, сервісно-інформаційна економіка відіграють дедалі більшу роль у світовому співтоваристві, говорити про остаточне і глобальне завершення доби індустріалізму зарано. Про це свідчить принаймні, що такі країни, як Китай та Індія, зі своїм величезним економічним потенціалом, зовсім нещодавно вступили у стадію зрілого індустріалізму, а більшість країн Африки його ще навіть не досягли.

 

 

2.“Рейганоміка” та “тетчеризм”

 

Війна, що її США вели у В'єтнамі, призвела до загострення соціальних суперечностей і, також — до повороту до політики реалізму, перегляду політичного курсу відповідно до міжнародних умов, що змінилися, та економічних можливостей країни. До початку 1990-х років у США здійснюється перехід до консервативної моделі економічного зростання. У 1970-і роках стала