Предмет та метод історії економіки та економічної думки

 

1. Основні методи дослідження економічних явищ, економічні закони закономірності та принципи. 
2. Мета та завдання курсу. 
3. Зв’язок предмету з  іншими економічними дисциплінами. 
4. Цивілізаційний підхід.

 

 

У підґрунті даного питання лежить цивілізаційний аналіз історичного розвитку господарської системи суспільства. Звернення до поняття господарської системи обумовлено необхідністю виокремлення в суспільстві як цілісному утворенні економічної сфери. Тому розпочати слід з обґрунтування об'єктивності відносно самостійного (відокремленого) функціонування господарства суспільства, функцій та цілей, що стоять перед ним. Треба відповісти на запитання — коли, на якому історичному етапі розвитку суспільства відбулося відносне відокремлення господарської системи, чому і як, функціонуючи самостійно, вона залишається пов'язаною з іншими (політичною, соціальною, духовно-культурною) сферами суспільства? Для з'ясування суті та виявів відносної автономності господарської сфери слід розкрити мету господарської діяльності людей, функції, що їх виконує в суспільстві господарська система, тощо.

Важливо усвідомити, що відносно відокремлене функціонування господарської системи суспільства передбачає її аналіз на основі системності як цілісного утворення. Призначення (місія) господарської системи в суспільстві — створення матеріальних благ і послуг для забезпечення суспільних потреб — вимагає розгляду процесу виробництва та його складників, установлення факторів, що впливають на результати суспільного виробництва, визначення показників, в яких воно виявляється. Тому треба показати роль техніки і технології в процесі виробництва благ, зміну місця та функцій людей у ньому, дію природних факторів тощо. Окремого аналізу потребує вплив суспільного поділу праці на розвиток виробництва. Також слід усвідомити відмінність між двома його формами: поділом праці в суспільстві та в окремій господарській одиниці (економічній організації). Необхідно встановити зв'язок між революційними змінами в техніці та технологіях виробництва, з одного боку, та стрибкоподібним зростанням обсягів та якості створених благ — з другого.

Економічна ерудованість передбачає знання студентами основних революційних змін у техніці і технології виробництва. Коли ручні знаряддя праці перетворилися на спеціалізований інструмент? коли відбулося об'єднання останніх у робочу машину та доручення до неї зовнішнього джерела енергії? Коли з’явився пристрій для її передавання та коли виникла відповідна техніка? Що таке технологія виробництва? У чому її єдність та відмінність від техніки? Які основні технологічні принципи використовувались суспільному виробництві? Відповіді на ці питання дозволять глибше усвідомити важливі аспекти процесу господарського виробництва.

На розвиток господарської системи впливає не тільки суспільний поділ праці та пов'язаний з ним розвиток техніки та технології, а й наявні в суспільстві форми власності та засоби виробництва. Тому іншим напрямком виявлення сутності господарської системи є розкриття ролі власності. Якщо глибоко дослідиш історичні форми суспільної залежності людей у господарській! сфері, то можна дізнатися, чому і як власність на засоби виробництва впливає на місце та роль людей у процесі виробництва, які історичні форми власності існували.

Техніка і технологія виробництва, з одного боку, та історичні форми власності на засоби виробництва — з другого, утворюють дві найсуттєвіші (сутнісні) складові господарської системи. Вони так само нерозривно пов'язані між собою, як взаємозв'язані суспільний поділ праці та власність, що лежать в їх основі. Єдність та взаємообумовленість цих складових господарської системи дають підстави розглядати її як цілісну сферу суспільства що, історично розвивається. Студенти мають розкрити основні історичні етапи розвитку господарської системи кожного суспільства та показати якісні ознаки (і відмінності) натурального, товарного і грошового господарств.

Для конкретизації цих типів господарських систем необхідно показати, що кожному з них притаманні історично визначені розвиток техніки та технології, суспільна зрілість людей та форми їхньої суспільної залежності, форми власності на засоби виробництва. Відповідно зміни в перелічених складниках господарських систем спричинюють перехід суспільства від одного до іншого типу господарства. Важливо розкрити, коли і в яких формах відбувався перехід у кожному суспільстві від натуральної до товарної, від товарної до грошової господарських систем.

На практиці цілісність господарської системи в кожному суспільстві забезпечувалася завдяки свідомій організації господарської діяльності людей. Місію організатора економічного життя виконує центр господарської системи в особі держави та її економічних органів, які спираються на верховну владу. Неодмінно слід розкрити природу та роль верховної економічної влади, основні форми її реалізації. Треба пояснити, чому на одних історичних етапах вона виявляється як примус до економічної діяльності людей, як відносини владарювання-підпорядкування, а на інших здійснюються за допомогою координації дій людей, що чинять їх заради досягнення власних інтересів. У зв'язку з цим потрібно показати, як розвивались економічні інститути, що відбивали різні умови економічної взаємодії людей. Історія економічних реформ відображає пошуки людьми адекватних форм застосування економічної влади в процесі організації господарського життя суспільства. Слід навести приклади успішного чи невдалого проведення реформ господарських систем та проаналізувати причини, що привели до відповідних результатів.

Роль держави як центру господарської системи суспільства змінювалась на різних етапах його історичного розвитку. Це виявилось у різних способах організації господарського життя, неоднакових формах впливу влади на економічну діяльність людей. Треба встановити ці способи організації господарських систем і на їх прикладі показати особливості централізованого та децентралізованого методу встановлення економічних зв'язків та координації взаємодії між суб'єктами господарювання. Узявши за зразок окремі країни, слід показати відмінність між двома способами організації господарських систем та можливість