Предмет та метод історії економіки та економічної думки

Відповівши на ці запитання, ви усвідомите взаємодію структурних частин суспільства, зрозумієте визначальний вплив цілого на всі його елементи. Такий вплив з боку цілісності суспільства заведено конкретизувати як дію цивілізаційних факторів на процеси, що відбуваються в економічній, політичній, соціальній чи духовно-культурній сферах. Це означає, що в дослідженні економічних процесів треба врахувати чинники, характерні для інших сфер суспільного життя.

Іншим напрямком з'ясування сутності цивілізаційної парадигми є порівняння її основних положень з формаційною парадигмою. При цьому слід наголосити, що формаційна парадигма, хоч і є важливим етапом у розвитку наукового пізнання суспільства, утім у нинішніх умовах вже не дозволяє відповісти на цілу низку актуальних питань. Знання, набуті в рамках формаційного аналізу суспільства, дістають дальшого розвитку та уточнення в цивілізаційному аналізі суспільних процесів.

Для цивілізаційної парадигми притаманні інші уявлення про причини та механізм розвитку суспільних процесів. На зміну абстрактним характеристикам внутрішніх суперечностей, що ради цінно розглядались у формаційній парадигмі як причини розвитку, приходять більш конкретні та точні поняття диференціації та інтеграції. Важливо усвідомити об'єктивну необхідність подіну кожного системного об'єкта на частини з наступною інтеграцією їх у цілісність, що має нові якості. Слід всебічно розкрити такі форми диференціації суспільства та його систем, як розвиток су спільного поділу праці і форм власності на засоби виробництва та показати фундаментальне значення цих процесів для всіх сфер суспільного життя.

Процес інтеграції відокремлених у результаті диференціації частин здійснюється шляхом їх об'єднання в певні цілісності, що стають новими системними об'єктами. Зовні це виявляється у формуванні різноманітних суспільних організацій — від сім'ї й домогосподарства до суспільства з його господарською системою та сукупності суспільних інститутів. Характер об'єднання, умови та засоби інтеграції виявляються в особливостях суспільних організацій — політичних, економічних, соціальних тощо. Для економічного дослідження особливе значення мають господарські організації, їхні історичні форми, причини еволюції. Тому розвиток господарських одиниць (історичних форм господарств) є важливою характеристикою еволюції господарських систем і потрапляє в коло проблем історико-економічних досліджень).

Поняття цивілізації орієнтує нас на розгляд суспільних процесів виключно через призму вирішальної ролі людей у них. Воно відкриває шлях для формування у студентів світоглядних уявлень про суспільство та його сфери, основу яких утворює діяльність людей. З нею пов'язані причини та механізм розпитку суспільства, розгортання рушійних сил суспільних процесів, застосування до них цивілізаційних вимірів. Розкриття цих питань вкрай потрібно для розуміння природи господарської системи, основних напрямків вивчення її історичного розвитку.

 

 

 

 

1. Загальні риси первісної економіки та етапи її розвитку. 
2. Особливості господарського розвитку та економічної думки Давнього Єгипту, Месопотамії, Давньої Індії, Давнього Китаю, Стародавніх Греції та Риму. 
3. Господарська діяльність в первісній історії України.

 

 

Питання періодизації є одним з найскладніших в історико-економічній науці, постійно перебуває в центрі дискусій. Це пояснюється існуванням багатьох варіантів та підходів до визначення етапів розвитку господарської сфери суспільств. Розглядаючи цю проблему, студенти мають ознайомитися з найвідомішими в літературі варіантами періодизацій, сформувати власну позицію щодо вибору найбільш точного і науково обґрунтованого відображення історичного розвитку господарського життя суспільств. Вибраний варіант дає можливість зрозуміти структуру дисципліни «Історія економіки та економічної думки», логіку її розділів і тем.

Відправним моментом у розв'язанні даного завдання є встановлення сутності періодизації, що використовується історико-економічною наукою, та її відмінностей від підходів, що застосовуються загальною історією. Студенти мають усвідомити, що періодизація — це узагальнена характеристика еволюції господарських систем суспільств, що відбиває якісні зміни в них, перш за все етапи зростання цілісності системи. Ключові етапи розвитку господарської системи мають першорядне значення для встановлення періодизації. Студенти повинні розкрити особливості співіснування, симбіозу та синтезу як характеристик різних рівнів цілісності будь-яких системних об'єктів та показати можливість використання даного методологічного підходу в історико-економічних дослідженнях.

Необхідно звернути увагу на особливості періодизації, яка застосовується загальною історією. Вона полягає в тому, що події розглядаються послідовно в часі, її основу утворює хронологія подій, а періоди визначаються роками, століттями чи тисячоліттями. Для історико-економічної науки важливим стає не стільки час (коли відбулася подія), скільки якісні зміни в господарській системі, що тривали протягом певного періоду. Тобто періодизація встановлюється не плином часу, а змінами в господарських системах.

Отже, слід з'ясувати причини суспільного розвитку, які і приводять до змін у господарській сфері. Як відомо, такі причини по-різному визначаються в межах формаційної та цивілізаційної парадигм пізнання суспільних процесів. Студенти повинні навести ці причини та показати, як здійснюється суспільний розвиток, а також пояснити, чому формаційна парадигма передбачає періодизацію на основі послідовної зміни первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної та комуністичної суспільно-економічних формацій, у межах яких розглядається й історичний розвиток господарської сфери.

Проте цивілізаційна парадигма причини суспільного розвитку пов'язує із суперечністю між відносним відокремленням та належністю (долученістю) індивіда до суспільства, із суспільною залежністю людей. Джерелом розвитку суспільних процесів є активна діяльність людей, що відбувається під