Проблема патріотичного виховання підлітків у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського

- психологічна готовність підлітка діяти у відповідності з переконаннями перед ідеалами, що формуються; 

- мотивація вчинків, діяльності підлітків і морального задоволення їх результатами в розвитку моральної свідомості. 

Особливий акцент робився вченим на розвиток почуттів любові, відповідальності, повинності, обов’язку щодо свого народу і на постановку підлітком особистісної проблеми перед власною совістю у питаннях вибору моральної поведінки щодо своєї Батьківщини. 

Бачення В. О. Сухомлинським гармонійного виховання як процесу розкриття вроджених властивостей дитини у спеціально організованому соціумі глибше проявляється у його працях останнього десятиліття. Сила і ефективність патріотичного виховання, за В. О. Сухомлинським, визначається тим, наскільки глибоко ідея Батьківщини проникає в духовний світ підлітка періоду його становлення як людини і громадянина, наскільки глибоко він бачить світ і самого себе очима патріота. 

У другому розділі “Практика патріотичного виховання підлітків у педагогічній творчості В. О. Сухомлинського” висвітлюється науково-практичний досвід Василя Олександровича в аспекті досліджуваної проблеми. 

Система В. О. Сухомлинського з виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму охоплювала широкий спектр словесних і практичних методів, засобів, способів, прийомів, які спрямовані на формування єдності свідомості, переконаності та поведінки, на нагромадження практичного суспільного досвіду школяра. 

Цінність цієї системи забезпечувалась узгодженістю співпраці сім’ї та школи (заняття в Батьківській школі, індивідуальні консультації, спільна участь підлітків і батьків у суспільно корисній праці, народних, сімейних традиціях тощо), які були і залишаються центрами патріотичного виховання, об’єктами формування й вправляння соціально-громадської патріотичної поведінки з активним використанням природного і соціального оточення. 

У процесі аналізу творчого доробку В. О. Сухомлинського з позиції використання вченим педагогічних форм, методів і засобів впливу у вихованні нами виокремлено такі шляхи формування патріотизму у підлітків. 

Формування патріотизму у процесі засвоєння основ наук передбачалося як процес самовираження за активного взаємозв’язку пізнавального, чуттєвого і логічного в розумовій діяльності. Успіх цього процесу залежав від таких факторів: 

- інтелектуального багатства шкільного життя (“інтелектуальний фон”); 

- змісту навчальних програм і організації розумової праці на уроках і в позаурочний час (природничі науки виховували вміння не лише діалектично мислити, але й давати об’єктивну оцінку історичним подіям і фактам; мовний матеріал, фольклор формували мовно-національну свідомість; історичний матеріал підносив почуття національної гідності та гордості; література, музика, мистецтво забезпечували зв’язок свідомості з культурою народу) ; 

- духовного багатства самого вчителя, його ерудиції, культури, прагнення і вміння пов’язувати будь-який навчальний матеріал із завданнями патріотичного виховання з метою комплексного впливу на свідомість, почуття і поведінку. 

В.О. Сухомлинський наголошував, що патріотичні ідеї у процесі засвоєння основ наук стають переконаннями завдяки діяльності духовних, моральних і фізичних сил, тому процес формування патріотичних переконань вимагає їх конкретного підтвердження життям, суспільно значущою працею. Така трудова діяльність у системі патріотичного виховання вченого грунтувалася на сентизивності підлітків до групової діяльності, на розвитку творчої праці зверненої до людини і Батьківщини, де гармонія особистого щастя і праці поставала як гармонія права й обов’язку, бо “любов до Вітчизни і любов до людей – це два швидких потоки, які, зливаючись, утворюють могутню річку патріотизму”. 

Акцентуючи увагу на питанні не ким бути, а яким бути, суть патріотичного виховання в праці В. О. Сухомлинський вбачав у тому, щоб кожна людина ще в отроцтві пішла тим життєвим шляхом, на якому яскравіше проявиться її талант, нахили, здібності для служіння Вітчизні. Тому трудова діяльність підлітків носила характер набуття морального досвіду служіння Батьківщині в процесі перетворення особистісних і суспільних бажань, прагнень у практичні діла. 

У процесі формування свідомого громадянина-патріота як фізично досконалої особистості В. О. Сухомлинський передбачав не тільки використання засобів продуктивної фізичної праці, яка загалом сприяє загартуванню організму, повнішому і пропорційному розвитку усіх його органів і функцій, а передусім наполягав на активному включенні особистості підлітка у систему фізичного виховання. Виховання підлітків засобами фізичної культури (спеціалізовані уроки, спортивні змагання, туристичні походи, військові ігри, народні і класичні ігри, спортивні вікторини і “веселі старти” тощо) на думку вченого, є тією базою, на якій формуються: по-перше, уявлення підлітків про норми і правила здорового способу життя (взаємозв’зок фізичного, психічного, духовного, соціального стану із сукупністю особистісних ціннісних орієнтирів) ; по-друге, турбота про здоров’я і збереження життя як найвищої цінності, яке є не тільки особистою справою підлітка, але і виявом відповідальності перед суспільством, державою; по-третє, забезпечується гармонія розвитку фізичного і духовного життя підлітка, його готовність до суспільно корисної праці, до захисту Батьківщини від ворогів. 

Формування особливого емоційно-психологічного стану усвідомленої єдності з історією народу і минулими поколіннями забезпечувалося широким використанням ученим народної спадщини: традицій, обрядів, ритуалів, фольклору тощо. Це сприяло як осягненню етнічної унікальності свого народу, його національної сутності, ментальності, так і залученню підлітків до різних елементів національної культури -мови, традицій, історії, мистецтва, звичаїв, національного одягу тощо. 

Патріотичне виховання засобами традицій у концепції В. О. Сухомлинського відображало і цілу низку виховних аспектів: 

- патріотичний (виховання любові до рідного краю, Батьківщини, відчуття громадянства) ; 

- соціальний (введення в практику зразків гуманних стосунків та ідеалів народу) ; 

- трудовий (залучення до традиційних видів трудової діяльності народу) ; 

- художньо-естетичний (залучення до народної творчості у видах