Проблеми музичного виховання школярів у діяльності західноукраїнських композиторів (друга половина ХІХ – початок ХХ сторіччя)

Дещо збагатилося вивчення проблеми за останні роки. В ряді праць, статтях, біо-бібліографічних словниках і енциклопедичних довідниках з питань розвитку музичного мистецтва в Західній Україні‚ написаних такими авторами‚ як І. Бермес‚ С. Івасейко‚ П. Медведик‚ Я. Михальчишин‚ М. Пономаренко‚ С. Процик‚ Р. Сов’як‚ М. Черепанин‚ Ю. Ясиновський‚ знайшли часткове відображення і питання просвітньо-виховної діяльності композиторів. Проте наявні публікації належать до музикознавчої літератури. Їх автори, як правило, висвітлюють музичну працю митців. Саме тому деякі аспекти їх діяльності ще до кінця не вивчені: відсутній аналіз педагогічної праці, їх підручників і збірників з музично-естетичного виховання‚ не визначено їх місце в становленні і розвитку музичного виховання в Західнiй Україні. 

Окремо необхідно зупинитися і на дослідженнях І. Анісімової‚ О. Апраксіної‚ В. Бутенка‚ Т. Грищенко‚ Н. Добровольської‚ І. Зязюна‚ Л. Іванової‚ А. Калениченко‚ Л. Коваль‚ Л. Масол‚ Г. Падалки‚ О. Рудницької‚ С. Федотова‚ Л. Хлєбнікової‚ Ю. Юцевича та інших‚ в яких розкриті питання історичного розвитку музично-естетичного виховання в Україні. Високо оцінюючи названі роботи‚ відзначимо‚ що вони містять багатий фактичний матеріал‚ який дає комплексну оцінку стану музичного виховання в різних регіонах України. Проте тенденції й особливості його розвитку в Західній Україні‚ зокрема у другій половині ХІХ – початку ХХ сторіччя‚ ними висвітлені недостатньо‚ оскільки дослідники не ставили таких завдань. 

 Таким чином, актуальність дослідження зумовлена недостатнім вивченням педагогічної діяльності композиторів, необхідністю використання педагогічного досвіду митців у сучасних умовах, важливiстю об’єктивної оцінки їх ролі в національному поступі. Все це і зумовило вибір теми дисертаційної роботи «Проблеми музичного виховання школярів у діяльності західноукраїнських композиторів (друга половина ХІХ – початок ХХ сторіччя) «. 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з загальним напрямком історичних досліджень, що проводяться кафедрою історії педагогіки Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. Тема роботи погоджена з Науково-координаційною Радою АПН України. 

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1848-1903 рр. Його нижня межа визначається початком якісно нових музично-освітніх змін у Західній Україні‚ викликаних революційними подіями 1848 року‚ верхня – збігається із заснуванням Вищого музичного інституту у Львові. 

 Об’єкт дослідження – педагогічна та просвітницька діяльність і теоретична спадщина західноукраїнських композиторів другої половини ХІХ – початку ХХ сторіччя. 

Предмет дослідження – зміст, форми, методи музичного виховання школярів у педагогічній діяльності та теоретичній спадщині композиторів. 

Мета дослідження – виявити і оцінити з сучасних позицій внесок західноукраїнських композиторів у розвиток музичного виховання школярів. 

Відповідно до мети були поставлені такі завдання: 

- проаналізувати процес розвитку музичної освіти і виховання на західноукраїнських землях від окупації їх Австрією до 1848 року; 

- дослідити формування теоретичних основ національної музичної освіти і виховання західноукраїнськими композиторами другої половини ХІХ – початку ХХ сторіччя і науково обгрунтувати періодизацію цього процесу; 

- здійснити педагогічний аналіз підручників і збірників з музики‚ створених композиторами Західної України; 

 – розкрити музично-педагогічні ідеї композиторів і обгрунтувати шляхи творчого використання їх в сучасній школі України. 

Теоретичною основою дослідження є праці видатних українських істориків, педагогів, композиторів і філософів, Закон України «Про освіту», Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»), концепція загальноосвітньої школи України, історико-педагогічна література з проблеми національного виховання. 

Методи дослідження: 

- хронологічний, який дав змогу розглядати діяльність композиторів у динаміці і часовій послідовності; 

- історико-логічний, теоретичний та порівняльний аналіз архівних документів, підручників і збірників з музично-естетичного виховання; 

- предметно-цільовий аналіз педагогічної і суспільно-політичної преси, що виходила в другій половині ХІХ – початку ХХ сторіччя в Західній Україні; 

- методи узагальнення і систематизації виявлених документів і матеріалів, які відображають педагогічні погляди і діяльність композиторів. 

 Основними джерелами для написання роботи послужили підручники і збірники з музичного виховання школярів‚ створені західноукраїнськими композиторами у другій половині ХІХ – початку ХХ сторіччя. Автором вивчено майже всі статті й педагогічні видання композиторів‚ а також матеріали‚ пов’язані з їх життям‚ діяльністю та творчістю. 

Важливим джерелом стали статути музичних товариств‚ окремі урядові закони, які дали можливість ширше пізнати ту реальну історичну соціально-педагогічну дійсність, яка спонукала композиторів до музично-освітньої діяльності серед українських школярів. 

Як джерельну базу при написанні дисертації використано великий обсяг публікацій періодичних видань другої половини ХІХ – початку ХХ сторіччя, що виходили в Західній Україні. Це – «Зоря Галицька», «Галичанин», «Мета», «Слово», «Правда», «Зоря», «Родимий листок», «Руський Сіон», «Дяківський глас», «Друг», «Бесіда», «Шкільна часопись», «Основа», «Діло», «Учитель», «Промінь», «Русскоє слово», «Народ», «Громадський голос», «Неділя», «Руслан», «Артистичний вістник», «Ілюстрований музичний календар», «Українська музика» та інші. 

Велике значення мають і архівні матеріали. Основними джерелами дисертації стали фонди Центрального державного історичного архіву України у Львові, Львівського обласного державного архіву, а також фондів рукописного відділу