Проблеми музичного виховання школярів у діяльності західноукраїнських композиторів (друга половина ХІХ – початок ХХ сторіччя)

У розділі дано аналіз педагогічної діяльності західноукраїнських композиторів другої половини ХІХ – початку ХХ сторіччя. Відзначено‚ що саме вона мала вирішальний вплив на формування національних основ музичного виховання. Аналіз праці композиторів дозволив виділити три періоди їх діяльності від 1848 до 1903 рр. : період становлення – 1848 – 1873 рр. ; період розвитку – 1873 – 1891 рр. ; період інтенсифікації – 1891 – 1903 рр. 

Встановлено‚ що основними напрямками діяльності композиторів‚ які сприяли розвитку музичного виховання в Західній Україні‚ були їх педагогічна‚ видавнича‚ публіцистична праця і концертна діяльність. Кожен із названих напрямків детально аналізується. Проте особливий наголос робиться на педагогічній діяльності композиторів‚ яка була стимулом їх творчості і спонукала писати музику для школярів. 

До першого періоду належала діяльність таких композиторів‚ як М. Вербицький‚ І. Лаврівський‚ С. Воробкевич‚ П. Бажанський‚ А. Вахнянин. Незважаючи на всі спроби владних структур‚ які у своїй політиці онімечення західноукраїнського населення намагалися використати і музичне мистецтво‚ композитори прагнули протистояти насильницькій політиці Австро-Угорської імперії. Виявлено‚ що з самого початку педагогічна діяльність композиторів мала виразно національний характер і була спрямована на патріотичне виховання молоді. У зв’язку з цим‚ українська народна пісня стає одним із вагомих чинників у вихованні дітей‚ школярів‚ молоді. 

У розділі розкривається роль «Просвіти» (1868) ‚ а також таких музичних товариств‚ як «Руська Бесіда» (1861) ‚ «Теорбан» (1870) ‚ які активно впливали на формування й розвиток музичного виховання. Великі заслуги в справі заснування «Просвіти»‚ «Січі» у Відні‚ «Теорбана» належали А. Вахнянинові‚ який був першим головою «Просвіти». Зазначається‚ що створення «Просвіти» стало важливою подією в культурному житті західноукраїнського населення і що вона дала поштовх до позитивних змін в галузі науки та освіти і‚ зокрема‚ утвердженню національного виховання‚ в якому вагоме місце зайняла й музика. 

У другому періоді‚ крім С. Воробкевича‚ П. Бажанського‚ А. Вахнянина‚ розкривається діяльність композиторів: І. Біликовського‚ В. Матюка‚ І. Кипріяна‚ М. Копка‚ О. Нижанківського‚ Є. Купчинського‚ Д. Андрейка. Відзначено‚ що поява великої кількості композиторів‚ які своє життя присвячують розвиткові українського музичного мистецтва і‚ зокрема‚ формуванню національних основ музичного виховання‚ було‚ передусім‚ зумовлено суспільно-політичними‚ культурно-освітніми і професійними факторами. Встановлено‚ що жоден з періодів в історії української музики‚ включаючи й сучасний‚ не характеризувався такою великою кількістю митців‚ які‚ будучи не професіоналами‚ зробили вагомий внесок у педагогічну теорію і практику. 

Вивчення джерельної бази дало підстави стверджувати‚ що великий вплив на працю композиторів мала діяльність визначних діячів і митців Східної України‚ які в Галичині вбачали національно-культурний центр‚ де спільними зусиллями творилися вартості на потребу всієї України. В роботі підкреслено особливо вагомий вплив М. Лисенка на діяльність західноукраїнських композиторів. 

Незважаючи на деякі відмінності в діяльності композиторів‚ відзначено і чимало спільних рис в їх праці. Характерним є те‚ що вона розпочиналася ще під час їхнього навчання в гімназіях і семінаріях‚ де вони‚ будучи диригентами учнівських та студентських хорів‚ навчали нотного співу‚ який виступав важливим чинником музично-естетичного виховання. Композиторів поєднувала спільна мета‚ яка полягала в тому‚ щоб навчання музики поставити на науково-педагогічну основу і за її допомогою виховувати національно свідомих патріотів своєї Вітчизни. 

Саме ця мета‚ а також прагнення протистояти насильницькій політиці австро-угорських властей‚ спонукала композиторів до педагогічної діяльності. Велика кількість підручників з музики‚ видана ними у 80-х роках ХІХ сторіччя‚ є підтвердженням того‚ що проблема музичного виховання була домінуючою в їх діяльності. Встановлено помітну роль музичних видань композиторів у розвитку музичного виховання‚ а також їх вагомий внесок у теорію і практику музично-естетичного виховання. Сама ж праця композиторів стала тим наріжним каменем‚ який навіть у важкі роки визвольних змагань був основою розвитку теорії і практики музичного навчання й виховання школярів і молоді. 

Третій період розділу охарактеризований переломним етапом у розвитку музичної освіти. Крім згаданих композиторів‚ висвітлена педагогічна діяльність Й. Кишакевича і Д. Січинського‚ обгрунтовано їх заслуги у формуванні музичного виховання. 

У цьому періоді простежується шлях зародження музичних товариств національного спрямування. Хронологічно поєднано логіку їх виникнення і проаналізовано діяльність аж до створення в 1903 році Вищого музичного інституту у Львові. Виявлено вплив мистецьких об’єднань на розвиток музичної освіти і виховання в регіоні. Ідея заснування музичного товариства проходила через весь досліджуваний період‚ а його виникнення було підготовлено всім ходом суспільно-політичного і культурного життя. Наголошується‚ що серед першопричин створення Вищого музичного інституту стали професійні проблеми‚ пов’язані‚ передусім‚ з відсутністю національного музичного закладу для західноукраїнського населення. 

Однак перші музичні товариства мали той недолік‚ що об’єднували перш за все молодь старшого покоління. Таким чином‚ виникло усвідомлення потреби і подальшого музичного виховання школярів. Саме тому західноукраїнські композитори‚ крім участі в товариствах‚ продовжують працювати і в навчальних закладах регіону‚ в яких важливого значення надають музично-естетичному вихованню. В розділі аналізується їх діяльність у школах‚ гімназіях‚ семінаріях та інших закладах Західної України. 

Особливе місце в цьому періоді надається висвітленню педагогічної діяльності Д. Січинського. На основі аналізу архівних матеріалів‚ періодичної преси виявлено вагомий внесок композитора у розвиток музичної освіти. В розділі доведено‚ що композитор у підході до розв’язання назрілих тогочасних проблем музичного виховання