Профілактика та лікування післяопераційної ранової інфекції і гнійно-запальних захворювань м’яких тканин

Антисептик Кількість хворих Критерії оцінки

некроліз поява грануляцій поява епітелізації

0, 02% розчин фурациліну та 10% розчин натрію хлориду 252 7, 77+0, 16 7, 83+0, 20 9, 40+0, 19

0, 02% розчин етонію 81 7, 38+0, 03 7, 91+0, 24 9, 03+0, 26

0, 05% розчин хлоргексидину біглюконату 86 6, 78+0, 16* 7, 69+0, 13* 8, 97+0, 14*

0, 05% розчин декаметоксину 269 6, 02+0, 11* 6, 97+0, 13* 7, 19+0, 19*

палісан 40 5, 13+0, 14* 5, 23+0, 12* 7, 18+0, 12*

Примітка: * – Р<0, 001 в порівнянні з контрольною групою

 

При порівнянні результатів лікування гнійно-запальних процесів м’яких тканин антисептиками нами виявлений цікавий факт. Незалежно від того, який застосовувався антисептик для місцевого лікування фурункулів та призначення антибіотиків строки їх очищення й загоєння практично не відрізнялися (P>0, 05). В зв’язку з цим ми вважаємо, що включення фурункулів в матеріали для статистичної обробки результатів лікування гнійно-запальних процесів м’яких тканин в залежності від застосовуваних лікарських засобів може мати спотворюючий наслідок. Тому ми при статистичній обробці отриманих результатів місцевого лікування гнійно-запальних процесів фурункули не включали.

В процесі лікування гнійних ран 0, 05% розчином декаметоксину визначались чутливість мікроорганізмів до антибіотиків і кількість мікроорганізмів в 1 г біоптату з рани (табл. 5). Результати бактеріологічних досліджень свідчать про достовірне збільшення чутливості до всіх досліджуваних антибіотиків. Особливо чітко це просліджується стосовно пеніциліну, мономіцину і стрептоміцину.

 

Таблиця 5

Динаміка чутливості S. aureus до антибіотиків в процесі лікування

гнійних ран декаметоксином

Антибіотик Зона затримки росту (мм) 

1-2 день 3-4 день 5-6 день

Бензилпеніцилін 10, 76+0, 39 13, 4+0, 36* 17, 24+0, 71*

Оксацилін 11, 67+0, 42 14, 2+0, 41* 17, 90+0, 83*

Карбеніцилін 11, 90+0, 50 15, 3+0, 46* 17, 48+0, 74*

Эритроміцин 14, 4+0, 73 16, 6+0, 62* 19, 57+0, 52*

Олеандоміцин 13, 05+0, 58 16, 0+0, 47* 18, 10+0, 85*

Левоміцетин 14, 2+0, 67 15, 7+0, 91* 18, 5+0, 85*

Тетрациклін 13, 62+0, 73 15, 2+0. 81* 17, 95+1, 08*

Стрептоміцин 10, 52+0, 41 15, 6+0, 36* 20, 19+0, 89*

Канаміцин 16, 01+1, 08 19, 8+0, 16* 22, 33+0, 78*

Мономіцин 15, 05+0, 98 18, 3+0, 87* 21, 14+0, 79*

Гентаміцин 18, 6+0, 89 20, 95+1, 06* 23, 85+1, 0*

Лінкоміцин 16, 3+0, 67 18, 3+0, 82* 20, 8+0, 90*

Примітка: * – Р<0, 001 в порівнянні з вихідними даними

 

Дослідження концентрації мікроорганізмів в тканинах рани в процесі лікування показали наступне (рис. 1). Вихідний рівень кількості мікро- організмів в тканинах рани хворих основної і контрольної груп в середньому становив lg 8, 9 КУО/г. В процесі лікування в основній групі на 3-4 добу він знизився на 2-3 порядки, в той час як в контрольній групі він ще значно переважав критичний. На 5-6 добу в основній групі кількість мікроорганізмів на 1 г тканини була в 2 рази нижча критичного рівня, а в контрольній групі вона залишалась ще достатньо високою.

 

Рис. 1 Динаміка зміни кількості мікробних тіл в тканинах рани в процесі лікування у досліджуваній та контрольній групах хворих

 

Виходячи із сучасної уяви про патогенез І фази ранового процесу, препарати, що застосовуються в цьому періоді, повинні сприяти відторгненню некротичних мас, зменшенню набряку, відтоку ексудату, зв’язуванню токсинів, впливати на мікроорганізми. Цим вимогам найбільше відповідають сорбенти, серед яких вигідно відрізняється високодисперсний аморфний кремнезем – полісорб. Він володіє високою адсорбційною активністю до речовин білкового походження, в тому числі і до мікробних токсинів (300-800 мг/1г), вираженою гідрофільністю, його осмотична активність досягає 500%.

Проведені нами дослідження полісорбу показали, що він має високу адсорбційну активність стосовно мікроорганізмів, які знаходяться у водяному середовищі. При концентрації полісорбу 3, 3 мг/мл у водяному середовищі, яке містить 105 мікробних тіл у 1 мл, спостерігається адсорбція до 91% бакте- ріальних клітин. Підвищення концентрації до 13, 2 мг/мл збільшує адсорбційний ефект практично до 100%. Порівняльний аналіз адсорбційної активності стосовно різноманітних видів мікроорганізмів показав відсутність істотних розходжень (Р>0, 05). Відсутньою є й різниця між адсорбцією полісорбом музейних і клінічних штамів мікроорганізмів.

Виражена інтенсивність адсорбції мікроорганізмів полісорбом послужила підставою для вивчення його антимікробної дії. Дослідження антимікробної дії полісорбу на музейних і лікарняних штамах мікроорганізмів показало, що він не має прямої антимікробної дії. Проте, виходячи з отриманих даних варто сказати, що, зважаючи на високу резистентність до антибіотиків лікарняних штамів умовно-патогенних мікроорганізмів, винятково виражена адсорбційна активність полісорба дозволяє забезпечити елімінацію збудників із рани, незалежно від етіології гнійного вогнища.

Для місцевого лікування ран з наявністю великої кількості гною і некротичних мас нами запропоновані сорбційно-лізуючі композиції на основі високодисперсного неорганічного кремнезему – полісорбу. Це препарати багатонаправленої дії. Порівняльне дослідження ефективності застосування сорбційно-лізуючої композиції, проведене у 30 хворих з карбункулами різної локалізації, показало, що при її застосуванні у хвороих на 1, 5-2 доби раніше нормалізується температура тіла, зникає