дії декаметоксину, хлоргексидину біглюконату, фурациліну проводили відносно клінічних штамів S. aureus, E. coli і P. aeruginosa при експозиції з антисептиками на протязі 1, 5, 15 і 30 хвилин показав, що стосовно S. aureus знезаражуючий ефект проявлявся після однохвилинної експозиції у декаметоксину, після п'ятихвилинної – у хлоргексидину. Тільки після 30-хвилинної експозиції припинився ріст культури золотистого стафілокока під дією фурациліну.
Пошук
Профілактика та лікування післяопераційної ранової інфекції і гнійно-запальних захворювань м’яких тканин
Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
53
Мова:
Українська
Бактерицидна дія розчинів декаметоксину і хлоргексидину на E. сoli проявилася після п'ятихвилинної експозиції. Розчин фурациліну впливав на ріст мікроорганізмів тільки через 30 хвилин. На палички синьогнійної інфекції знезаражуючу дію розчини декаметоксину і хлоргексидину виявили після п’ятнадцятихвилинної експозиції. Фурацилін на протязі визначених експозицій не справив на неї знезаражуючої дії.
Вивчення чутливості мікроорганізмів до декаметоксину, хлоргексидину біглюконату, етонію і фурациліну було проведене методом дифузії в м’ясо-пептонний агар. Отримані результати мікробіологічних досліджень показали, що до декаметоксину виявили найбільшу чутливість стафілококи, клостридії, ентеробактерії, у яких зона затримки росту становила від 25, 3 до 27, 7 мм (табл. 2) Дещо меншу чутливість мала кишкова паличка і кандиди, зона росту котрих становила 19, 7-20, 6 мм. Мало чутливими до дії декаметоксину виявились протей і синьогнійна паличка. Аналогічну чутливість проявили мікроорганізми й до інших представників катіонних детергентів, але на значно нижчому рівні. Особливо ця різниця була помітна по відношенню до стафілоко- ків і анаеробних мікроорганізмів, в тому числі і до спороутворюючих. Більшість мікроорганізмів проявляли стійкість до фурациліну, а такі як протей, псевдомонади були взагалі майже не чутливі до дії досліджуваних антисептиків.
Таблиця 2
Чутливість мікроорганізмів до антисептиків (метод дифузії в м’ясо-пептонний агар)
Мікроорганізми Досліджувані антисептики
(зона затримки росту в мм; M + m)
декаметоксин хлоргексидин етоній фурацилін
St. aureus ATCC 25923 26, 3 + 1, 5 15, 2 + 2, 6 14, 8 + 0, 8 12, 8 + 0, 9
E. coli ATCC 25922 19, 7 1, 5 14, 2 0, 8 15, 2 0, 6 16, 7 1, 4
P. vulgaris 4636 “H” 11, 7 0, 5 10, 9 0, 8 10, 4 0 10, 0 0
P. aeruginosa ATCC 27853 10, 7 0, 6 10, 0 0, 8 10, 2 0 10, 0 0
C. albicans ATCC 356-653 20, 6 1, 5 16, 2 1, 2 12, 6 1, 2 10, 0 0
Cl. perfringens 27 27, 7 0, 5 15, 0 0, 8 13, 2 0, 7 12, 9 2, 8
B. fragilis ATCC 13/83 25, 3 1, 15 18, 8 0, 5 16, 5 2, 3 13, 2 1, 7
B. melaninogenicus 97 25, 7 1, 5 19, 3 1, 4 15, 6 2, 4 14, 1 2, 9
Peptostreptococcus 13 26, 7 0, 6 20, 5 1, 6 15, 1 1, 6 13, 8 2, 1
Peptococcus spp. 27, 0 1, 0 21, 0 2, 1 16, 8 1, 9 14, 0 2, 0
Електронномікроскопічні дослідження показали, що дія декаметоксину спрямована на руйнування клітинної стінки мікроорганізмів і порушення функції ділянок клітини, відповідальних за синтез білків і поділ клітин. Крім того, препарат знижує вірулентність мікроорганізмів за рахунок зменшення їх адгезивності.
В сучасній клінічній практиці досить часто використовують композиції, до складу яких входять два і більше лікарських засобів, що підвищує ефективність комплексної фармакотерапії при правильно обраних інградієнтах.
У результаті дослідження взаємодії декаметоксину з іншими біологічно-активними сполуками виявлено взаємопотенціюючий антимікробний ефект розчинів декаметоксину і перекису водню. Цей ефект набув надзвичайного значення по відношенню до представників родин Pseudomonas і Proteus, які мають природну стійкість до четвертинних амонієвих сполук (табл. 3). Так, якщо МБцК декаметоксину для P. aeruginоsa становила 125 мкг/мл, то в комбінованому препараті вона знижувалася до 7, 8 мкг/мл, тобто у 16 разів, і перевищувала дію хлоргекседину біглюконату у 4 рази. Значно зросла і активність перекису водню відносно стафілококів і грамнегативних мікро- організмів, перевищуючи вихідний рівень у 66-128 разів.
Таблиця 3
Антимікробна активність декаметоксину, перекису водню і палісану
Штамм мікрорганізмів Досліджувані препарати N
ДМТ Н2О2 палісан
МБсК МБцК МБсК МБцК МБсК МБцК ДМТ Н2О2
S. aureus 906 1, 9 3, 9 31, 3 125 0, 015 0, 48 8, 1 65, 8
E. coli 0-55 3, 9 15, 6 62, 5 62, 5 1, 9 3, 9 4 16
P. aeruginosa 9627 62, 5 125 1000 1000 7, 8 7, 8 16 128
C. albicans 43 3, 9 7, 8 62, 5 125 0, 9 3, 9 2 32
Примітка. N – у скільки разів підвищується активність палісану в порівнянні з контролем
Взаємопотенцюючу дію декаметоксину і перекису водню можна пояснити наступним. Як показали електронномікроскопічні дослідження, декаметоксин викликає деструкцію клітинної мембрани мікроорганізмів