Профілактика та лікування післяопераційної ранової інфекції і гнійно-запальних захворювань м’яких тканин

Бактерицидна дія розчинів декаметоксину і хлоргексидину на E. сoli проявилася після п'ятихвилинної експозиції. Розчин фурациліну впливав на ріст мікроорганізмів тільки через 30 хвилин. На палички синьогнійної інфекції знезаражуючу дію розчини декаметоксину і хлоргексидину виявили після п’ятнадцятихвилинної експозиції. Фурацилін на протязі визначених експозицій не справив на неї знезаражуючої дії.

Вивчення чутливості мікроорганізмів до декаметоксину, хлоргексидину біглюконату, етонію і фурациліну було проведене методом дифузії в м’ясо-пептонний агар. Отримані результати мікробіологічних досліджень показали, що до декаметоксину виявили найбільшу чутливість стафілококи, клостридії, ентеробактерії, у яких зона затримки росту становила від 25, 3 до 27, 7 мм (табл. 2) Дещо меншу чутливість мала кишкова паличка і кандиди, зона росту котрих становила 19, 7-20, 6 мм. Мало чутливими до дії декаметоксину виявились протей і синьогнійна паличка. Аналогічну чутливість проявили мікроорганізми й до інших представників катіонних детергентів, але на значно нижчому рівні. Особливо ця різниця була помітна по відношенню до стафілоко- ків і анаеробних мікроорганізмів, в тому числі і до спороутворюючих. Більшість мікроорганізмів проявляли стійкість до фурациліну, а такі як протей, псевдомонади були взагалі майже не чутливі до дії досліджуваних антисептиків.

 

Таблиця 2

Чутливість мікроорганізмів до антисептиків (метод дифузії в м’ясо-пептонний агар)

Мікроорганізми Досліджувані антисептики

(зона затримки росту в мм; M + m) 

декаметоксин хлоргексидин етоній фурацилін

St. aureus ATCC 25923 26, 3 + 1, 5 15, 2 + 2, 6 14, 8 + 0, 8 12, 8 + 0, 9

E. coli ATCC 25922 19, 7  1, 5 14, 2  0, 8 15, 2  0, 6 16, 7  1, 4

P. vulgaris 4636 “H” 11, 7  0, 5 10, 9  0, 8 10, 4  0 10, 0  0

P. aeruginosa ATCC 27853 10, 7  0, 6 10, 0  0, 8 10, 2  0 10, 0  0

C. albicans ATCC 356-653 20, 6  1, 5 16, 2  1, 2 12, 6  1, 2 10, 0  0

Cl. perfringens 27 27, 7  0, 5 15, 0  0, 8 13, 2  0, 7 12, 9  2, 8

B. fragilis ATCC 13/83 25, 3  1, 15 18, 8  0, 5 16, 5  2, 3 13, 2  1, 7

B. melaninogenicus 97 25, 7  1, 5 19, 3  1, 4 15, 6  2, 4 14, 1  2, 9

Peptostreptococcus 13 26, 7  0, 6 20, 5  1, 6 15, 1  1, 6 13, 8  2, 1

Peptococcus spp. 27, 0  1, 0 21, 0  2, 1 16, 8  1, 9 14, 0  2, 0

 

Електронномікроскопічні дослідження показали, що дія декаметоксину спрямована на руйнування клітинної стінки мікроорганізмів і порушення функції ділянок клітини, відповідальних за синтез білків і поділ клітин. Крім того, препарат знижує вірулентність мікроорганізмів за рахунок зменшення їх адгезивності.

В сучасній клінічній практиці досить часто використовують композиції, до складу яких входять два і більше лікарських засобів, що підвищує ефективність комплексної фармакотерапії при правильно обраних інградієнтах.

У результаті дослідження взаємодії декаметоксину з іншими біологічно-активними сполуками виявлено взаємопотенціюючий антимікробний ефект розчинів декаметоксину і перекису водню. Цей ефект набув надзвичайного значення по відношенню до представників родин Pseudomonas і Proteus, які мають природну стійкість до четвертинних амонієвих сполук (табл. 3). Так, якщо МБцК декаметоксину для P. aeruginоsa становила 125 мкг/мл, то в комбінованому препараті вона знижувалася до 7, 8 мкг/мл, тобто у 16 разів, і перевищувала дію хлоргекседину біглюконату у 4 рази. Значно зросла і активність перекису водню відносно стафілококів і грамнегативних мікро- організмів, перевищуючи вихідний рівень у 66-128 разів.

 

Таблиця 3

Антимікробна активність декаметоксину, перекису водню і палісану

Штамм мікрорганізмів Досліджувані препарати N

ДМТ Н2О2 палісан

МБсК МБцК МБсК МБцК МБсК МБцК ДМТ Н2О2

S. aureus 906 1, 9 3, 9 31, 3 125 0, 015 0, 48 8, 1 65, 8

E. coli 0-55 3, 9 15, 6 62, 5 62, 5 1, 9 3, 9 4 16

P. aeruginosa 9627 62, 5 125 1000 1000 7, 8 7, 8 16 128

C. albicans 43 3, 9 7, 8 62, 5 125 0, 9 3, 9 2 32

Примітка. N – у скільки разів підвищується активність палісану в порівнянні з контролем

 

Взаємопотенцюючу дію декаметоксину і перекису водню можна пояснити наступним. Як показали електронномікроскопічні дослідження, декаметоксин викликає деструкцію клітинної мембрани мікроорганізмів