+3 8(066) 185-39-18
fвласного Я. Пояснення позитивних і негативних подій.
Невиправданий оптимізм. Помилковий консенсус і по-милкова унікальність. Мотивація самоповаги. Негативний бік самоповаги. Схильність до міркувань на користь власного Я як причина поганої адаптації.
Справляння враження на інших. Помилкова скромність. Створення бар’єрів самому собі. Самопрезентація.
Тема 5. Соціальні установки
Установки як ефективний спосіб оцінювання світу. Чи визначають установки поведінку: в експеримент Р. Ла П’єра (1934). Зменшення соціальних впливів на виражені установки: метод неістинного джерела інформації (Е.Джоунз, Г.Сігал). Посилення установок та доведення їх до свідомості.
Рольова поведінка та установки. Ефект вживання у роль. Вплів рольової поведінки на установки. Експеримент Ф.Зімбардо (1971): виконання нових соціальних ролей як зміна само сприйняття та установок. Зміни установок через втягування у поведінкові ситуації: ефект „твердження, що стає переконанням”. Феномен „нога у дверях” як тактика незначних вчинок. „Техніка заманювання” як негативна тактика досягнення згоди. Негативні установки як наслідок неморальних вчинків.
Причини впливу поведінки на установки. Причини впливу поведінки на установки в руслі теорій. Теорія самосприйняття. Теорія самопрезентації: управління враженнями. Само-моніторинґ: відстежування власної поведінки (слів, дій, вчинків) з метою позитивної презентації в соціальних ситуаціях. Теорія когнітивного дисонансу. Зміна установок як потреба підтри-мувати узгодженість між нашими знаннями. Ефект недостатнього виправдання. Експеримент Л.Фестінґера та Дж.М.Карлсміт: зменшення внутрішнього дискомфорту через виправдання власних дій (у ситуації недостатньої зовнішньої вмотивованості).
Тема 6. Природа людини та культурна диверситивність
Людська природа та культурна диверситивність. Куль-турна різноманітність людей. Культурні детермінанти особис-тісного простору. Протистояння: індивідуалізм – колективізм. Культурна схожість. Ідентичність особи. Рольова ідентичність. Ролі з високим і з низьким статусом. Інверсія(зміна) ролей.
Підходи до вивчення ґендерно-рольової поведінки. Поняття ґендеру. Еволюційний та культуральний підходи. Акценти вивчення ґендеру: відмінності та схожість. Вплив культури на ґендерні ролі. Постсучасність та диверситивність статевої поведінки.
Особливості чоловічої та жіночої психології. Психоана-літичні теорії З.Фройда та К.-Ґ.Юнґа. Психологічна методика вимірювання маскулінності, фемінності, андрогінності С.Бем.
Психологічні дослідження ґендеру. Ґендерні відмінності у дослідженнях інтелекту, сприйняття, емоційної сфери, пам’яті.
Ґендерні особливості соціальної поведінки. Соціальне домінування. Ґендерні особливості незалежної поведінки. Вибір партнерів сімейного життя.
Змістовий модуль 3. Соціальна психологія спілкування та міжособистісних відносин
Тема 7. Спілкування як обмін інформацією.
Основні характеристики спілкування. Поняття спілкування в соціальній психології. Структура спілкування. Функції спілкування. Види спілкування. Стратегії та стилі спілкування.
Обмін інформацією в комунікативному процесі. Поняття кому-нікації. Прямий та непрямий (опосередкований) способи подання інформації. Передумови ефективності способів: готовність ауди-торії сприйняти аргументацію та схильність аудиторії до схва-лення інформації без роздумів. Складові переконання: комуні-катор. зміст повідомлення, канал передачі інформації, аудиторія.
Вплив „комунікатора”. Кредитність (компетентність та надійність) комунікатора. Тривалість ефекту кредитності джерела. Впливи „некредитної” особи: ефект сплячого. Сприйняття компетентності комунікатора та її посилення : висловлювання солідарних з аудиторією суджень, фаховість. Сприйняття надій-ності комунікатора: впевненість, погляд, довіра аудиторії щодо відсутності маніпуляції, темп мовлення. Привабливість комуні-катора.
Зміст повідомлення. Вплив раціональних та емоційних арґументів. Переконливість повідомлення, яке асоціюється з пози-тивними почуттями (ефект доброго настрою). Переконливість повідомлення, яке апелює до неґативних емоцій (ефект активації страху). Однобічна та повна інформація. Переконливість інфор-мації: ефекти первинності та вторинності.
Канал передачі інформації. Ефективність активно пережитої та пасивно сприйнятої інформації. Ефективність особистого контакту з комунікатором та засобів масової інформації. Перекон-ливість простих та складних повідомлень в каналах комунікації (відеозапис, аудіозапис, друкований текст).
Адресат повідомлення (аудиторія). Специфіка аудиторії: самооцінка слухачів, вік та їх погляди. Реакція на зміст повідомлення. Маніпуляції з відволікання уваги для позбавлення контрарґументів. Незацікавлена та незацікавлена аудиторія.
Приклади соціально-психологічні досліджень в галузі переконань. Втягування у секти. Складові вербування. Неґатив-ний груповий ефект. Конструктивне використання переконань: консультування та психотерапія.
Тема 8. Агресія: деструктивна взаємодія
Поширеність аґресії та її види. Фізична та вербальна (словесна) аґресія. Ворожа аґресія (скерована на заподіяння шкоди) та інструментальна (як засіб досягнення мети). Контактна (безпосереднє заподіяння шкоди різними знаряддями) та дистантна (застосування вогнепальної зброї тощо) аґресія.
Аналіз причин людської аґресії. Протилежні погляди філософів на людську природу. Теорія інстинктивної аґресії (З.Фройд та К.Лоренц) та еволюційна психологія. Біологічні теорії (особливість діяльності нервових центрів мозку, генетичні та біохімічні чинники).
Психологічні теорії аґресії. Класична теорія „фрустрація – аґресія( Дж. Доллард та Н.Міллер). Концепція заміщеної аґресії (Л.Берковіц). Відносна депривація та аґресивне реаґування. Аґресія як „вигідна” навичка досягання мети. Теорія соціального научіння аґресії. Класичні експерименти А. Бандури. Вплив сім'ї та середовища на аґресивність дітей.
Послаблення аґресії. Ситуативні чинники, що провокують на аґресивні дії (біль, атакуюча поведінка, спека, тіснява). Посилення діяльності ЗМІ на прищеплення зразків просоціальної поведінки. Психотерапевтичні методи (катарсис) послаблення аґресії. Підхід, заснований на соціальному научінні.
Тема 9. Альтруїзм у людських взаєминах
Альтруїзм як просоціальна поведінка та конструктивна взаємодія. Поняття взаємодії та підходи до вивчення альтруїзму. Психологічна теорія соціального обміну. Концепція альтруїзму як замаскованого еґоїзму. Концепція альтруїзму як душевного чину людей.
Соціологічний та еволюційний підходи до пояснення альтруїзму. Соціологічний підхід: соціальні норми, що мотивують альтруїзм. Норма взаємності. Норма соціальної відповідальності. Еволюційний підхід до пояснення альтруїзму Теорія жертовного альтруїзму (Д.Бараш). Теорія взаємності людських доброчинів (Р.Чалдіні). Порівняльний аналіз теорій альтруїзму.
Експериментальне вивчення диспозиційних та ситуатив-них чинників альтруїзму. Критичні ситуації та кількість очевид-ців (Б. Латане і Дж. Дарлі). Надання допомоги та усвідомлювання критичності ситуації. Ефект очевидця. Обставини, що посилюють відповідальність та готовність допомогти. Ситуаційні впливи: наслідування інших та дефіцит часу ( Дж.Дарлі, Д. Бетсон).
Особистісні чинники надання допомоги. Вплив поганого настрою на надання допомоги (Р.Чалдіні). Винятки з правила «поганий настрій – добрі справи» (В.Томпсон, К.Кауан і Д.Роузенхан). Хороший настрій та надання допомоги (Е.Айзен, Д.Доліньскі).