+3 8(066) 185-39-18
fконсультирования. Проблемный подход. – К., 1995. – 340 с.
7.Грабовська С., Равчина Т. Конфлікти без насильства. Посібник. – Львів, 2003. – 276 с.
8.Коммуникативная компетентность руководителя: Методические рекомендации / сост. А. Н. Гирнык, Н. П. Тименко, В. В. Савченко, И. И. Авдеева. – Севастополь, 1994. – 115 с.
9.Конфліктологічна експертиза: теорія і методика. – К., 1999. – 100 с.
10.Добровский П. Переговоры творческие и взаимовыгодные. – ЭКО, 1991. – № 1. – С. 183-188.
11.Каррас Ч. Искусство ведения переговоров. – М., 1997. – 324 с.
12.Корнелиус Х., Фэйр Ш. Выиграть может каждый. – М., 1992. – 245 с.
13.Кэгел С., Келли К. Анатомия медиации. – Семинар по разрешению конфликтов «Практическая медиация». – Донецк, 1998. – С. 24-28.
14.Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта:Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2000. – 256 с.
15.Мастенбрук В. Переговоры. – Калуга, 1993. – 227 с.
16.Ниренберг Дж. Маэстро переговоров: Деловой бестселлер. – Минск, 1996. – 310 с.
17.Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. 4-е изд. – Спб.: Питер, 2000. – 522 с.
18.Пірен М. Основи конфліктології. – К., 1998. – 238с.
19.Примуш М. В. Конфліктологія: Навчальний посібник. – К. Професіонал, 2006. – 288 с.
20.Психология конфликта / Сост. и общ ред. Н.В. Гришиной . – Спб.: Питер, 2001. – 448 с.
21.Соснин В. А. Урегулирование и разрешение конфликтов: проблема посредничества в прикладной исследовательской практике Запада. – Психологический журнал. – 1994. – Т. 15. – № 5. – С. 130-141.
22.Фишер Р., Браун С. Путь к совместному успеху. – Спб.: Питер, 1997. – 379 с.
23.Фишер Р., Эртель Д. Подготовка к переговорам. – М.: Мысль, 1996. – 375 с.
24.Фишер Р., Юри У. Путь к согласию или переговоры без поражения. – М.: Мысль, 1990. – 217 с.
25.Цепцов В. А. Переговоры: психология, воздействие, практика. – М.: Знание, 1996. – 398с.
26.Юри У. Преодолевая «нет» или Переговоры с трудными детьми. – М.: Мысль, 1993. – 214с.
27.Psychologia: Podrecznik akademicki / Red. nauk. J. Strelau, D. Dolinski. \ – Gdansk: GWP, 2008. – T 1. – 963 p.
10. Інформаційні ресурси
1.www. Psychlit
Контрольні питання з курсу
1.Предмет, методи і завдання психології конфлікту.
2.Місце психології конфлікту в системі психологічних дисциплін.
3.Конфліктогенна ситуація і конфлікт.
4.Конфлікт як процес.
5.Конфлікт і агресія.
6.Правила фасилітації.
7.Агресія як нанесення шкоди іншому.
8.Аутоагресія в конфлікті.
9.Типологія конфліктів.
10.Конструктивні і деструктивні конфлікти.
11.Мотиваційний конфлікт.
12.Внутрішній конфлікт: причини, протікання, корекція.
13.Природа внутрішнього конфлікту за К. Хорні.
14.Психологічні причини конфліктів.
15.Структура конфлікту.
16.Розвиток конфлікту на рівні емоцій.
17.Карта конфлікту.
18.Конфліктологічна експертиза.
19.Стилі поведінки особистості в конфлікті.
20.Вплив темпераменту на особливості поведінки людини в конфлікті.
21.Процедури примирення.
22.Підходи та моделі розв’язання конфлікту в психології.
23.Основні концепції переговорів.
24.Психологічна підготовка до переговорів.
25.Психологічне забезпечення ходу переговорів.
26.Протистояння емоційному тиску в переговорах.
27.Роль психолога в підготовці і проведенні переговорів.
28.Посередництво у розв’язанні конфліктів.
29.Посередницька служба і психологія конфлікту.
30.Процедура посередництва.
31.Вимоги до посередника.
32.Своєрідність фасилітації як процедури примирення.
33.Вимоги до фасилітатора.
34.Процедура фасилітації.
35.Процедура експертної поради.
36.Вимоги до експертів, що дають допомогу у розв’язанні конфліктів.
37.Вікові особливості конфліктної поведінки.
38.Корекція конфліктної поведінки.
39.Застосування тренінгів в психокорекції конфліктної поведінки.
40.Конфліктологічна експертиза: проблеми і перспективи.
41.Ігрові способи корекції конфліктів: межі застосування, чинники ефективності.
10 ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ
Програма навчальної дисципліни
Змістовий модуль 1.
Тема 1. Педагогічна психологія як наука
1.Предмет та проблемии педагогічної психології. Основні категоріх педагогічної психології
2.Основні історичні етапи розвитку педагогічної психології як науки
3.Методи педагогічної психології
Визначення предмету педагогічної психології як науки за В. Крутецьким, М. Заброцьким, В. Казанською. Педагогічна психологія – наука, що вивчає зміни особистості у процесі і результаті навчання і виховання (В. Казанська).
Основні проблеми педагогічної психології – індивідуалізація навчання, психолого-педагогічна діагностика, навчання у сензитивні періоди розвитку, співвідношення навчання, виховання і розвитку особистості учня.
Зв’язок педагогічної психології з іншими науками (філософією, психологією та педагогікою зокрема) та галузями психології (віковою, соціальною, експериментальною психологією, психологією особистості, психологією творчості, психологією спорту, сімейною психоогією, психодіагностикою).
Основні категорії педагогічної психології – навчання, виховання, розвиток особистості – та промлема їхнього пріоритетного співвідношення.
Основні історичні етапи розвитку педагогічної психології як науки: загальнодидактичний період (Ян Коменський, Ж.-Ж. Руссо, Песталоцці, Гербарт, Ушинський, Каптєрєв), експериментальний період (Л. Виготський, Біне, Кеттел, Піаже), період теорій навчання (Скіннер, Ланда, Махмутов і Оконь, Ельконін і Давидов), дискусійно-пошуковий період ХХІ століття.
Методи педагогічної психології: загальнопсихологічні (спостереження, експеримент, додатковіі методи) та специфічні (формуючий експеримент, апробація, впровадженння).
Тема 2. Психологія навчання
1.Концепція психолого-педагогічної технології сучасного уроку
2.Теоретичні критерії технології уроку – компетентність
3.Формуючі критерії – методики навчання, мотивація, індивідуальні особливості научіння
4.Результативні критерії – ключові компетенції
5.Психологічний аналіз уроку
Ситуаційнна та особистісна парадигма навчання. Концепція психолого-педагогічної технології сучасного уроку: теоретичні критерії – формуючі (засоби формування та розвитку) – результативні.
Теоретичні критерії технології уроку – компетентність (життєва, психологічна, комунікативна, інтелектуальна, професійна, учнівська / студентська). Формуючі критерії: методики навчання, мотивація, індивідуальні особливості научіння. Основні концепції навчання: концепція випереджуючого розвитку, концепція проблемного навчання, конценція “від абстракттного до конкретного”, концепція “від практики до теорії”. Основні методики навчання: програмоване навчання, проблемне навчання, розвиваюче навчання, евристичне навчання, научіння шляхом відкриттів, експеріентне навчання, інтнактивне навчання.
Мотивація навчання: мотиваційнні теорії (теорія самоактуаліззації А. Маслоу, реверсивна теорія М. Аптера, теорія самоефективності А. Бандури, теорія управління МакГрегора), мотиваційні тенденції та мотиваційні джерела, коучінг-стратегії мотивування.
Складові індивідуального стилю научіння: інформаційні, особистісні, пізнавальні. Інфорамаційні: оптимальний час опрацювання інформації, об’єм інформації, що опрацьовується інтенсивно або екстенсивно, можливість практичного застосування та перевірки отриманої інформації. Особистісні: рівень здібностей, рівень научуваності, особливості глобальних рис характеру, спрямованість особистості, наявність пізнавального інтересу. Пізнавальні: рівень розвитку мислительних операцій, тип мислення та