Прибуток приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Стройполіс"

Особливістю розвитку економіки XX ст. стало активне використання методів державного регулювання, що роблять, поряд з конкурентними силами ринку, серйозний вплив на стимулюючу функцію прибутку. Застосовувані методи державного регулювання можна розділити на наступні групи. По-перше, заходи, спрямовані на збереження та посилення конкурентних сил в розвиненій ринковій економіці (на мікрорівні – заходи в рамках антимонопольної діяльності, на макрорівні – заходи антиінфляційної політики). По-друге, заходи з регулювання окремих галузей і сфер господарства.

По-третє, державні заходи, що впливають на стимулюючу функцію прибутку. При формуванні системи оподаткування прибутку держава вирішує двоєдине завдання: забезпечує податковими доходами держбюджету і, одночасно, обмежує податкові вилучення з прибутку компаній з метою не допустити підрив стимулів страхової діяльності.

Підводячи підсумок, відзначимо, що дія механізму стимулюючої функції прибутку в рамках окремих компаній і національних економік не зводиться просто до можливості отримання і максимізації прибутку, а постає як складна взаємодія різних факторів на мікро-і макро – рівнях, що виступають і в якості підтримки, і в якості необхідних обмежувачів. Комплексний вплив цих факторів визначає ступінь успішності функціонування механізму максимізації прибутку з точки зору стимулювання діяльності страхової організації в розвиненій ринковій економіці.

Так, згідно з податковим законодавством Німеччини прибуток юридичних осіб для цілей оподаткування корпораціонний і промисловим податками розраховується за наступною схемою: вартість майна підприємства на кінець року мінус вартість майна страхової організації на початок року різниця у вартості чистих активів плюс відшкодування (вилучення з прибутку) мінус нові внески власників компанії прибуток господарського року мінус не обкладаються податком доходи плюс виробничі витрати, не віднімаються при оподаткуванні прибутку.

Способи ухилення від сплати податків базуються, перш за все, на заниженні чистого приросту вартості майна страхової організації.

Слід зазначити, що труднощі чіткого визначення складу прибутку з бухгалтерської точки зору пов'язані з розподілом прибутку між учасниками господарських операцій (дирекцією, адміністрацією, акціонерами, найманими працівниками). Межі прибутку визначаються способами її використання. Дані балансу відображають ту величину накопичень, яку страхова організація готова надати для розподілу між державою та акціонерами, а також витрачаються на створення резервів, на додаткові інвестиції.

На величину балансового прибутку значний вплив робить сума резервів, сформованих до оподаткування прибутку. Вони являють собою статті пасиву балансу, утворені у зв'язку із зобов'язаннями, можливими збитками або витратами, але не пов'язані з будь – якими конкретними термінами або розмірами платежу. Такі резерви можуть створюватися, наприклад, за наявності сумнівних боргів, загрози виникнення втрат через ненадійних операцій, майбутнього судового процесу або навіть податкової перевірки [17, С. 75].

Фальсифікація або завищення резервних фондів, а так само завищення амортизаційних відрахувань є типовими способами заниження прибутку для великих компаній. Це особливо характерно для країн з «континентальної» системою бухгалтерського обліку (Німеччини, Франції). З метою применшення приросту активів використовується відображення фіктивних зобов'язань по платежах у формі фіктивних або завищених прибуткових рахунків фіктивної позики.

При перевірці бухгалтерської звітності компанії пов'язані один з одним неправдиві бухгалтерські проводки дуже важко виявити з точки зору підтвердження факту ухилення від сплати податку. Особливо це стосується податків на доходи і прибуток, оскільки замість однієї «офіційної» бухгалтерської звітності ведуться дві або три.

Тим не менш, податкові органи у розвинених країнах мають досить широкими правами щодо використання інформації з різних джерел. Одним з непрямих методів, що застосовуються при податкових перевірках і податкових розслідуваннях, є метод аналізу власного капіталу страхової організації, на основі якого лежить формула визначення чистих активів. Зазначений метод ґрунтується на тому, що збільшення або зменшення чистої вартості капіталу (майна) платника податку протягом певного періоду відображається на величині його прибутку (доходу) і відповідно, оподатковуваного прибутку (оподатковуваного доходу).

Розглянуті методи застосовуються, зокрема, в США, Німеччині, Франції. Їх основна ідея полягає в тому, що доходи платника податку визначаються на основі його витрат. Витрати у свою чергу діляться на кілька основних груп: придбання активів (майна), накопичення, погашення боргів, поточні (особисті) витрати.

Метод аналізу власного капіталу і його модифікації рекомендується використовувати при незадовільному стані бухгалтерських книг і документів або їх відсутності, а також за наявності підстав вважати, що вони недостовірні. Бухгалтерські книги та записи можуть не відображати всіх операцій платника податку, особливо пов'язаних з одержанням доходів (торгової виручки, дивідендів, комісійних та ін.) Ці документи можуть бути повними у тому сенсі, що вони відображають всі операції, але статті доходів у них можуть бути приховані, замасковані, неправильно розподілені. Застосування даних методів також доцільно в тому випадку, якщо протягом всього періоду, що перевіряється спостерігалися значні зміни активів і пасивів платника податків.

Метод аналізу власного капіталу дозволяє визначити суму оподатковуваного доходу страхової організації при будь-якому способі ведення бухгалтерського обліку (касовий, нарахувань, комбінований). Застосовуваний спосіб обліку лише

Страхові ринки розвинених країн уже минули період екстенсивного зростання, і їх розвиток за рахунок перевищення попиту на страхові послуги над їх пропозицією в цілому неможливий. На відміну від ринків розвинутих країн, страхові ринки країн з перехідною економікою, до яких належить і Україна, знаходяться ще в стадії формування. В цих країнах виконуються неповною мірою функції страхування, що зумовлено як рівнем платоспроможного попиту