Прибуток приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Стройполіс"

Підводячи підсумок вищесказаного, можна сказати, що прибуток компанії за звітний період часу, в західних країнах, являє собою різницю у вартості власного капіталу (чистих активів) на початок і кінець періоду. Показник чистих активів підраховується шляхом вирахування із загальної вартості активів фірми вартості боргів третім особам, тобто тим хто не входить до числа власників компанії. Віднімаються також середньо-і довгострокова заборгованість, і короткострокова заборгованість постачальникам та іншим кредиторам.

На мій погляд, доцільно було б застосувати до ПрАТ «Страхове товариство «Стройполіс»« також метод аналізу власного капіталу. Даний метод широко використовується в західних країнах, особливо в США, Німеччині і Франції, не тільки як основний метод перевірки достовірності прибутку, але також для підтримки результатів діяльності страхової організації. В основі методу аналізу власного капіталу страхової організації лежить формула визначення чистих активів. Зазначений метод ґрунтується на тому, що збільшення або зменшення вартості чистої вартості капіталу (майна) платника податку протягом певного періоду часу відбивається на величині його прибутку (доходу) і відповідно оподатковуваного прибутку (оподатковуваного доходу).

Деякі країни з перехідною економікою мають вищий рівень розвитку, ніж Україна, тому аналіз їх досвіду буде корисним для нас. Адже нам необхідно володіти всією інформацією про світові тенденції розвитку страхових послуг країн, що розвиваються, з метою прогнозу тих тенденцій, які на нас чекають в майбутньому.

Формування розвинутого ринку страхових послуг в Україні завдяки врахуванню тенденцій і особливостей розвитку страхових ринків розвинених країн забезпечить сприятливі умови для ринкової трансформації та стабільний розвиток національної економіки, розвиток світової економіки та міжнародних відносин. У процесі глобалізації світового страхування розвиток страхового ринку України може відбуватися як шляхом орієнтації страхової політики на підвищення конкурентоспроможності національної страхової системи, так і за інертним сценарієм, коли державна політика страхування повторюватиме помилки і прорахунки минулих років. Дуже важливо мінімізувати їх, спираючись на наукову обґрунтованість, виваженість здійснених заходів соціально-економічної стратегії демократичної держави України, що обрала курс на інтеграцію у світогосподарські зв'язки [18, С. 103].

Деякі країни з перехідною економікою мають вищий рівень розвитку, ніж Україна, тому аналіз їх досвіду буде корисним для нас. Адже нам необхідно володіти всією інформацією про світові тенденції розвитку страхових послуг країн, що розвиваються, з метою прогнозу тих тенденцій, які на нас чекають в майбутньому.

 

 

Прибуток як комплексний, інтегрований показник всебічно характеризує ефективність певного виду бізнесу, а тому його привабливість для інвесторів. Стимулюючи або, навпаки, стримуючи ділову та інвестиційну активність у різних галузях та сферах економічної діяльності, прибуток сприяє цілеспрямованому міжгалузевому та між регіональному перерозподілу капіталів, чим впливає на формування структури національної економіки: “Структура виробництва конкурентної ринкової системи визначається прибутками. Прибутки спонукають розширення галузі, збитки – згортання” [12, С. 77]. Стратегічна роль і значення прибутку у соціально – економічному розвитку зумовлює необхідність запровадження чітких та однозначних критеріїв визнання та методів оцінки усіх складників, що формують фінансовий результат.

Ці проблеми особливо актуальні для страхових компаній, тому що у нормативних документах невизначені основи методологічної бази економіки страхування, зокрема, такі поняття як “собівартість”, “дохід”, “прибуток” страховиків, порядок та джерела їх формування. Кардинальна зміна з 2011 р. форми прибуткового оподаткування страховиків [3] зумовлює гостру необхідність розробки теоретичних засад, що забезпечать оптимальне формування оподатковуваного прибутку як одного із найважливіших елементів податку.

При висвітленні проблем, пов’язаних із удосконаленням системи прибуткового оподаткування страховиків, увага приділяється лише окремим аспектам формування прибутку [7]. Це зумовлює необхідність подальших досліджень, результати яких можна плідно імплантувати у податкову систему.

У науковій літературі сформувалися діаметрально протилежні погляди щодо сутності прибутку страховиків та джерел його формування, що і зумовлює неоднозначність підходів до прибуткового оподаткування. Виходячи із постулату “у страхуванні у силу непродуктивного характеру діяльності, національний дохід не створюється, прибуток формується за рахунок перерозподілу коштів страхувальників” [19, С. 334], робиться висновок “.. у страхуванні термін “прибуток” застосовується умовно” [14, С. 70]. Закиди щодо штучності, неприродності самого поняття “прибутку” страховиків позбавляють його всякого економічного змісту та призводять до висновків, що він не піддається реальному виміру, тому не може бути об’єктом оподаткування.

Але, у ринкових умовах страхові компанії працюють на комерційних засадах і лише прибуток може гармонізувати власну вигоду підприємця – страховика із суспільними потребами у страховому захисті: “Історія страхування підкреслює, що не стільки прагнення до спільності, як прагнення до наживи створило сучасну розвинену страхову справу. Мотив, що надихає засновників страхового підприємства, переважно наступний: одержання доходів”

Прибуток є стимулом для створення страхових компаній: “Не слід забувати, що страховик – це бізнесмен. Адже, бажання у страховика – бізнесмена страхувати виникає тоді, коли він упевнений у можливості одержання прибутку. Саме у одержанні прибутку – основний інтерес страховика” [24, С. 36]. Для розробки економічного обґрунтованого порядку формування прибутку як бази оподаткування слід відрізняти природно неприбуткові страхові операції від прибутку як фінансового результату від усіх видів діяльності страховика, дозволених законодавством. Статистика засвідчує щорічну позитивну динаміку прибутку страховиків,