Прибуток приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Стройполіс"

Показники статистики свідчать, що протягом 1999-2009 рр. величина прямого податку на прибуток постійно перевищувала суми альтернативного податку, що засвідчує його фіскальні переваги порівняно із податком на страхові премії. У процесі оптимізації прямого податку на прибуток необхідно досягти дві діаметрально протилежних цілі:

1) не допустити падіння доходів бюджету;

2) унеможливити безпідставне вилучення обігових коштів компанії, які можна

використати для її розвитку та зростання платоспроможності і ліквідності.

Вирішення цих завдань залежить від спроможності податкової системи гармонізувати фіскальну ефективність податкуз його економічною ефективністю, що можливе за рахунок встановлення оптимального податкового навантаження на страхові компанії виходячи з їх економічного потенціалу, тобто прибутковості галузі. Для цього розрахунок прибутку необхідно наближувати до усталених у світовій практиці норм шляхом запровадження економічно обґрунтованих принципів визнання і оцінки доходів і витрат як складників бази оподаткування.

Згідно Закону України “Про страхування” [1] страхові компанії мають право займатись страхуванням, перестрахуванням та фінансовою діяльністю, пов’язаною із формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, що і визначає структуру їх прибутку.

Фінансовий результат кожного виду діяльності формують певні дохідні та витратні потоки. За видами діяльності страховиків доходи і витрати поділяють на три групи:

1) від страхування та перестрахування;

2) від інвестиційної та фінансової діяльності;

3) від іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Ще однією з актуальних проблем удосконалення прибуткового оподаткування страховиків є розробка підходів до оподаткування страхових премій, сплачених (нарахованих) за договорами перестрахування ризиків. Їх неодноразова зміна у вітчизняному податковому законодавстві свідчить про складність і незавершеність їх вирішення. Операції з перестрахування ризиків є однією з найважливіших особливостей кругообігу фінансових ресурсів страховиків, а тому і вагомим чинником впливу на формування бази прибуткового оподаткування. Необхідність перестрахування ризиків зумовлена специфікою страхування і реалізується у передачі перестраховику частини відповідальності за застрахованими ризиками, тобто її перерозподілу між прямим страховиком і перестраховиком. Підвищуючи платоспроможність ринку страхових послуг та збільшуючи його ємність, перестрахування ризиків позитивно впливає на розвиток страхового сектора і потребує економічно виправданих підходів в оподаткуванні. Прямий страховик разом із частиною відповідальності за застрахованими ризиками передає перестраховику частину страхової премії, одержаної від страхувальників. Вона відповідає усім критеріям визнання витрат (зменшує активи компанії, здійснюється для одержання доходів і її сума може бути достовірно оцінена), у складі яких її і потрібно відображувати. Для перестраховиків такі надходження стають доходами, чим збільшують базу оподаткування.

Використовуючи регулювальну функцію податків, державі доцільно за допомогою податкових пільг впливати на розвиток стратегічно важливих видів страхування, розвиток страхування у віддалених або потенційно небезпечних регіонах, на зростання капіталізації страхових компаній, вирішення низки інших завдань, продиктованих потребами країни.

Ефективність механізму прибуткового оподаткування визначається оптимальним податковим навантаженням, що ґрунтується на економічному потенціалі страхових компаній. Раціональність прямого податку на прибуток залежить від критеріїв визнання і оцінок доходів і витрат як основних складників фінансового результату. Найважливішою проблемою, що виникає у процесі формування прибутку страховиків, є розробка науково обґрунтованої методики розподілу доходів і витрат між звітними періодами, що базується на оптимальних, економічно виправданих методах і прийомах формування страхових резервів, адаптованих до особливостей страхових продуктів.

Найбільш аргументованою, а тому найбільш придатною для визначення прибутку й використання у податкових розрахунках є оцінка доходу від страхових операцій як алгебраїчної суми страхових премій і величини, на яку зростають або зменшуються резерви незароблених премій протягом звітного періоду.

Резерви збитків забезпечують перерозподіл витрат між звітними періодами, тому суми відрахувань у резерви, інші ніж резерв незароблених премій слід включати до складу витрат звітного періоду; а суми, повернені з таких резервів – до складу доходів.

Страхові платежі, сплачені перестраховикам, відповідають усім критеріям визнання витрат, тому у прямих страховиків вони зменшують базу прибуткового оподаткування, а у перестраховиків – збільшують.

 

 

Постійне поліпшення технологічного процесу виробництва, підвищення якості наданих послуг, «нормальне» податкове законодавство, розширення сфери надання послуг, зниження страхових тарифів, грамотне і ефективне управління це найголовніші, але далеко не всі, складові максимізації прибутку страхових організацій в країні з ринковою економікою.

Страхові компанії є досить специфічними суб’єктами господарювання, оскільки мобілізуючи чисті активи у інших суб’єктів господарювання вони не тільки здійснюють їх захист від ризиків, але й можуть займатися інвестиційною діяльністю. Страховика приймають активну участь в розподілі та перерозподілі ВВП, тому особливого значення набувають ефективні методи оцінки їх діяльності, а саме визначення страхових платежів, доходів, витрат, прибитку від операційної та інвестиційної діяльності. Поряд з цим ключовим питанням залишається система оподаткування страхової компанії.

Отримання прибутку є безумовною метою діяльності будь-якої страхової організації як суб’єкта підприємництва.

Проаналізувавши Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Строй поліс»« можна зробити висновки, що страхова компанія є прибутковою, а не збитковою про це свідчить розділ 9 звіту про доходи і витрати страховика (Додаток Б). Прибуток страхової організації в 2012 р. порівняно з 2011 р. зріс на