Принципи архітектурно-планувальних рішень житлових будинків 30-х рр. ХХ ст. в м. Києві та їх використання в сучасній практиці проектування

Протягом п'ятого та шостого етапів забудови району “Липки” (1927-1934 рр. ; 1934-1941_рр.) інтенсивне житлове будівництво остаточно формує та закріплює в натурі простори кварталів, вулиць, дворів. Забудова здійснюється рівномірно по відношенню до нової композиційної вісі – вул. К. Лібкнехта (сучасної вул. Шовковичної). Допоміжними осями, до яких спостерігається наближення плям житлової забудови, виступають вул. 25 Жовтня та Енгельса (сучасні вул. Інститутська та Лютеранська).

Часткове житлове будівництво в районі відбувається протягом сьомого та восьмого етапів забудови (1941-1955 рр. ; 1955-2000 рр.), яке здійснюється без будь-якого композиційного тяжіння до вище визначених планувальних осей. Наприкінці ХХ ст. в „Липках” окреслюються основні містобудівні громадські орієнтири по вул. Інститутській, Шовковичній, Грушевського (колишнім вул. Жовтневої Революції, К. Лібкнехта, С. Кірова).

ХХІ ст. можна вважати початком дев’ятого етапу забудови району за рахунок інтенсивної реконструкції існуючих житлових будинків та проектування нових висотних об’єктів в середині кварталів.

Аналіз забудови кварталів району показав, що громадські будинки розширюють адміністративно-урядовий центр міста у східному напрямку, а житлові будинки забезпечують сприятливі умови проживання мешканцям району “Липки” – надихають його постійним життям. Органічне поєднання в одному районі різних історичних пластів житлової та громадської забудови створюють цінність архітектури одного з центральних районів м. Києва

Згідно з основними чинниками, що впливають на проектування та будівництво житлових будинків в районі “Липки”, та аналізом проектних матеріалів, на протязі 3-6 етапів забудови були визначені п’ять спалахів інтенсивності будівельної діяльності, які можна охарактеризувати як справжні “будівельні буми”.

На основі аналізу вільних просторів навколо житлових будинків в садибах кварталів на 1-4 етапах забудови були визначені п'ять прийомів об'ємно-просторової організації форм: „рядовий, розосереджений”, „в ризалітах”, „рядовий, в ризалітах”, „рядовий, покоєм”, „кутовий, в ризалітах”.

Аналіз пропорцій вільних просторів, згідно з коефіцієнтами пропорційності Кn (Квn) та методами закономірної організації їх об'ємно-просторових форм виявив композиційні акценти житлових будинків з упорядженими курдонерами або з вільними просторами, які не можуть бути упоряджені згідно з умовами комфорту їх візуального сприйняття.

В прийомах об'ємно-просторової організації форм вільних просторів навколо житлових будинків та стильових напрямках проглядається утворення чотирьох типів ансамблевої забудови – „ансамбль в собі”, „внутрішньоквартальний відкритий ансамбль”, „ансамбль вулиці”, „ансамбль кварталу”.

При вирішенні загальної архітектурно-планувальної композиції району „Липки” на початку ХХ ст., у середині 1930-х та 1960-х рр. поступово відходять від ідеї створення архітектурного „ансамблю району”. В кінці ХХ – початку ХХІ ст. ст. спостерігається поступове включення району в „містобудівний ансамбль” столиці.

Розділ 2. Особливості архітектурно-планувальних рішень житлових будинків 1930-х рр. в районі „Липки”. Визначена на п’ятому та шостому етапах забудови району „Липки” композиційна рівновага між плямами житлових будинків в кварталах району відносно вулиць К. _Лібкнехта, 25 Жовтня та Енгельса – осей композиційного тяжіння, стає основою для пошуку інших композиційних закономірностей, гармонійних зв'язків між будинками, ансамблевих рис, тощо.

При аналізі розташування житлових будинків в системі кварталів були визначені три характерні особливості:

- збільшення масштабу житлової забудови (ширини корпусу житлових будинків та їх довжини – кількості секцій) ;

- метро-ритмічні зв’язки між планами житлових будинків на основі радіусу R=1503 м та збільшеного планувального модулю М=18; 20; 23 м;

- подібність об’ємно-просторових прийомів організації форм вільних просторів навколо житлових будинків: „кутовий, в ризалітах” „рядовий, розосереджений”, „рядовий, покоєм”, „рядовий, в ризалітах”, поява нового „кутового” прийому, в порівнянні з забудовою району на 1-4 етапах, та принципова відмінність у їх композиційному вирішенні.

Аналіз прийомів об’ємно-композиційних рішень житлових будинків виявив відповідність житлових будинків чотирьом стильовим напрямам: раціоналізм, пізній конструктивізм (з рисами неопластицизму, з рисами раннього декоративізму), постконструктивізм, неокласицизм (з перевагою традиційних рис, з тріумфальними рисами).

Було визначено, що при побудові об’ємної та фронтальної композиції житлових будинків стильових напрямів раціоналізм та неокласицизм переважають вертикальні членування; житлові будинки пізнього конструктивізму та постконструктивізму поєднують вертикальні та горизонтальні членування, з перевагою останніх.

Були виявлені варіанти пропорційної розробки фасадів житлових будинків різних стильових напрямів:

- наближення або чітке пропорціювання основних членувань фасадів до пропорцій „золотого перерізу” – всі стильові напрями;

- вписування загальних габаритів фасадів (частин) в квадрат або прямокутник, що складається з кількох квадратів (3, 5) – пізній конструктивізм, постконструктивізм, неокласицизм;

- пропорціювання основних членувань фасаду взаємоперпендикулярним корегуючим лініям – пізній конструктивізм з рисами раннього декоративізму, постконстркутивізм;

пропорціювання на основі квадрату пропорційного ряду – постконструктивізм;

пропорціювання на основі зміщення осей основних елементів – неокласицизм.

Характер розташування житлових будинків одного стильового напрямку – в різних кварталах району, у значному віддаленні один від одного, говорить про ансамблеве мислення архітекторів не в межах одного кварталу, суміжних кварталів, а в межах цілого району „Липки”.

На основі аналізу функціонально-планувальної структури секцій житлових будинків в районі „Липки” м. Києва було визначено, що на практиці знаходять використання два види секцій: з жорсткими кордонами (рядові, кутові, торцеві) та гнучкі (з зсуненням квартир по горизонталі – рядові, кутові; із зміщенням квартир по вертикалі – рядові, кутові, торцеві) із збереженням планування квартир в одній площині. Найбільше використання отримують секції необмеженої орієнтації з одною (в напівсекціях) двома квартирами на сходову