Принципи архітектурно-планувальних рішень житлових будинків 30-х рр. ХХ ст. в м. Києві та їх використання в сучасній практиці проектування

В залежності від конфігурації секцій, кількості та характеру розташування на фасаді основних функціональних елементів – сходових клітин, було визначено, що найбільше використання знаходять рядові (симетричні) та кутові (асиметричні) секції. За їх допомогою створюються житлові будинки із складною конфігурацією в плані – будинки-курдонери.

Шляхом порівняльного аналізу функціонально-планувальної структури квартир в секціях житлових будинків району „Липки” з дореволюційними та післяреволюційними типовими (проектування до 1933 р., за аналізом Р. Я. Хігера), було виявлено використання в „Липках” 2/3 нових типів квартир в залежності від складу основних обслуговуючих приміщень та характеристики кімнат (непрохідні, прохідні, з нішею), кухонь (окремих, кухонь-ніш). Таким чином, невикористані типи квартир можуть стати основою для проектних пошуків на сучасному етапі проектування.

В ході аналізу функціонально-планувальних зв’язків між приміщеннями квартир в житлових будинках були виявлені існуючі зв’язки, зв’язки, що не отримують використання та ті, яких слід уникати. Були визначені позитивні та негативні функціонально-планувальні рішення квартир в залежності від взаємозв’язків квартира – зовнішній простір.

Особливості функціонально-планувальної структури секцій, різних типів квартир, аналіз житлових площ та площ основних приміщень квартир (спалень, кухонь, передніх) визначили ступінь наближення їх комфортності в житлових будинках району “Липки” 1930-х рр. до сучасних нормативних показників і, таким чином, окреслили напрями по реконструкції квартир.

На основі виявлених особливостей архітектурно-планувальних рішень житлових будинків 1930-х рр. в районі „Липки” м. Києва, були визначені принципи архітектурно-планувальних рішень, які стають ознакою сучасного житла підвищеної комфортності – курдонерна забудова, широкий корпус, кутова секція, еркер.

Розділ 3. Рекомендації по використанню принципів архітектурно-планувальних рішень житлових будинків 1930-х рр. в сучасній практиці проектування. На основі аналізу еволюційного розвитку та використання принципів архітектурно-планувальних рішень житлових будинків 1930-х рр. („курдонерна забудова”, „широкий корпус”, „кутова секція”, „еркери”) протягом ХХ ст. (вітчизняний та закордонний досвід) були окреслені перспективні напрями їх застосування, згідно з сучасними вимогами до утворення комфортного житла, що отримує зв’язок з природою.

Таким чином, при проектуванні сучасних будинків-курдонерів для їх композиційного збагачення рекомендується:

- розширення методів закономірної організації об'ємно-просторових форм курдонерів;

- можливість поєднання кількох методів організації об'ємно-просторових форм курдонерів в найбільш складних за формою плану будинках із значним поширенням та ускладненням закладених в основу їх об’ємно-просторового рішення видів симетрії.

Рекомендується ускладнювати функціональні процеси в курдонерах на основі виділення трьох ступіней їх відкритості у зовнішній простір та диференціації режимів експлуатації об'ємно-просторових форм курдонерів відповідних типів: відкритий; напіввідкритий; закритий.

Підвищення комфортних умов проживання в будинках-курдонерах пропонується здійснювати за рахунок покращення умов інсоляції внутрішніх кутів згідно з архітектурно-планувальними прийомами їх композиційного вирішення.

На основі аналізу архітектурно-планувальних рішень житлових будинків з широким корпусом (економічні переваги були визначені в дослідженнях Я. А. Штейнберга, А. Зальцмана; енергоекономічні – в дослідженні Т. О. Кащенко) – проекти, які були відмічені Сталінськими преміями, преміями на конкурсах, які проводило Управління за справами архітектури при Раді Міністрів РРФСР та УРСР, винайдені шляхом експериментального проектування – визначаються перспективні прийоми функціонально-планувальних рішень сучасних секцій з широким корпусом.

На основі виділених типів кутових секцій, в залежності від розташування сходової клітини на фасаді будинку та методів закономірної організації їх планів, пропонується до використання в сучасній практиці проектування новий тип кутової „курдонерної” секції різних композиційних схем, рекомендуються прийоми їх функціонально-планувального рішення з ціллю покращення умов інсоляції у внутрішніх кутах житлових будинків-курдонерів.

Визначається найменше втручання мешканців до естетичних та експлуатаційних якостей еркерів в порівнянні до інших типів світлопрорізів. Виділяються основні типи еркерів в залежності від основних параметрів: висота, ширина, розташування на фасаді, форма в плані, поєднання з іншими типами світлопрорізами, функціональних процесів та виникнення. Окреслюються прийоми централізованого переобладнання балконів в еркери, із забезпеченням максимального збереження комфортних умов проживання.

На основі каркасного та монолітного зведення житлових будинків, які дають більшу можливість вільного розташування різних типів світлопрорізів на фасаді, автором пропонуються до використання в сучасній практиці проектування „еркери та напіверкери мансардного типу” різних об’ємно-композиційних рішень, які при поєднанні з „мансардними вікнами-балконами” зумовлять організувати індивідуальне функціонально-планувальне рішення квартир різних типів по вертикалі сходового (сходово-ліфтового) вузла. Розглядаються варіанти утворення „квартир-еркерів”, об’ємно-композиційні рішення яких пропонуються до відродження в проектній практиці.

„Еркери мансардного типу” та „квартири-еркери” рекомендується розглядати як головний елемент декорування фасадів сучасних житлових будинків, основну композиційну тему житлових будинків. Таким чином, виникають питання пошуку стильових напрямків цих житлових будинків, які повинні бути направлені на майбутнє, нерозривно пов’язані з експериментально-прогностичними напрямами архітектури (сукупність різних експериментально-прогностичних направлень в архітектурі – органічний, біотехнічний та екологічний підходи – В. Є. Ясієвич називав „гуманістичною екоархітектурою”).

Визначається, що на сучасному етапі проектування лише при зверненні інтересу до об’єкту-символу та образному мисленню виникне можливість уникнення пасивних стильових імітувань минулих часів та утворити дійсно сучасну архітектуру.

 

 

1. На основі ретроспекції архітектурно-планувальних рішень житлових будинків 30-х рр. ХХ ст. в м. Києві в місці їх найбільшої концентрації – районі „Липки” було визначено, що передумовами їх розвитку стають: вигідне осьове географічне положення району в структурі м. _Києва; наявність великої кількості вільних престижних ділянок під забудову; втрата площ та магістралей, які б могли представляти собою планувальний вузол, композиційний