Психологічні детермінанти діалогового педагогічного спілкування

Таким чином, положення про наявність тісного взаємозв’язку між ціннісними орієнтаціями вчителів та стильовими особливостями їх спілкування з учнями отримало експериментальне підтвердження.

Порівняльний аналіз отриманих даних про розвиток емпатії (використовувалася методика А. Мехрабіана) та рівень догматичності, ригідності мислення (використовувалася методика М. Рокіча) показав, що у педагогів з діалогічним стилем спілкування показник розвитку емпатії вищий, а догматичності нижчий у порівнянні з тими, кому притаманні інші стилі педагогічного спілкування. Обрахований t-критерій Стьюдента t=4, 322 при Р=0, 05 проти табличного t=2, 92, що свідчить про істотність та достовірність результату.

Сказане добре узгоджується з теоретичними уявленнями, що діалогічність у міжособовому спілкування вимагає емпатійної відкритості до співрозмовника, суб’єктного ставлення до нього.

Проведене нами дослідження дозволило виокремити певну сукупність конструктів, що репрезентують позитивний та негативний вплив на ефективність педагогічного спілкування, а саме: “потрібне – зайве”, “головне – другорядне”, “зрозуміле – незрозуміле”, “різноманітне – одноманітне”, “переконання – декларування”, “активність – пасивність”, “чіткість – розмитість”, “зрозумілість – незрозумілість”, “повага – зневага”, “логічне – алогічне”, “позитивна ідентифікація – негативна ідентифікація”, “оптимізм – песимізм”, “самостійність – опікування”, “конкретне – абстрактне”, “цікаве – скучне”, “нове – старе, відоме всім”, “причетність – відчуженість”, “компетентність – некомпетентність”, “впевненість – невпевненість”, “партнерство – диктат”, “очікуване – несподіване”.

У таблиці 1 наводяться порівняльні дані щодо оцінок вчителями та підлітками значущості впливу тих чи інших чинників на ефективність педагогічного спілкування.

 

Таблиця 1

Порівняльні дані про найбільш значущі чинники педагогічного спілкування (за оцінками вчителів та підлітків) 

 

Як бачимо (підтвердженням цього є обраховані значення коефіцієнта Стьюдента), суттєві відмінності між оцінками вчителів та підлітків відсутні.

Цікаво співвіднести ці результати з даними, що характеризують думку вчителів про чинники, які найчастіше зустрічаються в їх спілкуванні з учнями (переконання під час бесіди назвало 78, 90% опитаних, контроль за своїми емоціями – 70, 14%, емоційність – 69, 04%, професійне використання мімічних та пантомімічних засобів – 63, 56%, урізноманітнення інформації – 63, 01%, визнання та виправлення власних помилок – 55, 62%, невміння вислухати співрозмовника – 26, 58%). По суті мова йде про підсвідоме тяжіння більшості вчителів до авторитарних методів управління роботою учнів, які унеможливлюють діалогічність педагогічного спілкування.

Окремою задачею нашого дослідження було виявлення психолого-педагогічних умов ефективного формування у майбутніх вчителів підготовленості до діалогового спілкування з учнями.

На першому етапі вирішення цієї задачі студентам IV-V курсів було запропоновано оцінити за трибальною шкалою сформованість у себе кожного з 24 виділених основних параметрів діалогового педагогічного спілкування. Узагальнення отриманих результатів свідчить, що високий рівень підготовленості до здійснення діалогового спілкування з учнями притаманний 13, 33% опитаних, середній -75%, а 11, 67% студентів характеризуються низьким рівнем. Основні труднощі, з якими стикаються студенти, є: невміння практично застосовувати отримані теоретичні знання, низький рівень обізнаності у проблематиці психології особистості, невміння прогнозувати та попереджувати конфліктні ситуації, неволодіння оптимальними стратегіями поведінки в конфліктних ситуаціях та ін. По суті, мова йде про відсутність належної уваги в процесі підготовки майбутніх вчителів до соціально-психологічної та технологічної проблематики.

На етапі підготовки до формуючого експерименту нами були відібрані експериментальна та контрольна групи (по 60 студентів у кожній). В експериментальній групі читався спеціально розроблений спецкурс ”Психологія діалогового спілкування в процесі професійної діяльності вчителя“, спрямований на формування професійно значущих якостей, комунікативних умінь та навичок. Програма занять включала не тільки лекції, але і практичні та лабораторні заняття, передбачала широке використання тренінгів, ділових ігор, елементів контекстного навчання тощо.

У таблиці 2 приводяться дані про динаміку рівня підготовленості студентів до здійснення діалогового спілкування внаслідок експериментальної роботи.

 

Таблиця 2

Динаміка підготовленості студентів до здійснення діалогового спілкування (в експериментальних та контрольних групах)

 

Аналіз отриманих результатів свідчить про зростання в експериментальній групі кількості студентів, які оцінили свій рівень підготовленості до здійснення діалогового спілкування з учнями як високий (до 23, 33%), та зменшення кількості тих, хто визнав свій рівень підготовленості низьким (до 5, 0%).

У висновках підводяться основні підсумки теоретико-експериментального дослідження, на основі отриманих даних робляться узагальнюючі висновки, які підтверджують сформульовані гіпотези і положення, що винесені на захист, а саме:

Діалогічність міжлюдських взаємин є необхідною передумовою становлення і існування людини, початковою умовою людської свідомості та самосвідомості, водночас, основною формою виявлення останніх.

Діалогічність взаємин між людьми детермінована рядом психологічних факторів, а саме: здатністю особистості до надситуативної активності; розвинутою структурою її життєвих цінностей і потреб при домінуванні термінальних цінностей над інструментальними; розвинутими механізмами ідентифікації та емпатії при сприйманні інших людей; високим рівнем саморегуляції. Всі ці детермінанти утворюють єдину і дуже складну систему, яка і визначає діалогічність спілкування.

Педагогічне спілкування є різновидом професійного спілкування, у ході якого і через яке відбувається соціально-психологічна взаємодія вчителя з учнями. Змістом такої взаємодії виступає обмін інформацією, здійснення виховних впливів, створення оптимальних умов для розвитку мотивації навчання школярів і забезпечення творчого характеру їх учбової діяльності тощо. Структура педагогічного спілкування характеризується єдністю зовнішньої, поведінкової, операційно-дієвої сторони та внутрішньої, глибинної, яка включає в себе мотиваційно-смислові, ціннісні характеристики особистості і відіграє визначальну, детермінуючу роль щодо першої.

Діалогічний характер спілкування