Психологічні особливості діагностики важковиховуваності

з вище сказанного, ми можемо побачити, що проблема девіантної поведінки була досить актуальною у всі часи. І на даний момент вже існує досить багато методик для успішної діагностики причин і винекнення важковиховуваності. В свою чергу, успішна психодіагностична робота дає міцне підгрунття для подальшої роботи з важковиховуваними дітьми. Знаючи типи характеру, психологічні особливості кожного з них, форми девіантної поведінки, до яких вони схиляються і провокують причини, психолог або соціальний педагог зможе набагато більш ефективно будувати і профілактичну, і корекційну роботу. А, отже, шанси допомогти, так званим «важким дітям», зростуть.

РОЗДІЛ 2. ПИСИХОДІАГНОСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВАЖКОВИХОВУВАНОСТІ

2.1 Організація та методика психодіагностичного дослідження

Метою нашого дослідження стало вивчення особливостей діагностики типів важковиховуваності. Підлітковий вік береться за основу, так як діагностика проводилася на базі загальноосвітньої школи.

Відповідно до мети було висунуто наступне завдання:

вивчити особливості психодіагностики типів важковиховуваності підлітків.

В ході діагностики ми отримали:

результати анкети по виявленню учнів із девіантною поведінкою в класі

результати анкет по визначенню типу важковиховуваності, які були заповнені класними керівниками учнів 8 та 9 класів.

Діагностика типів важковиховуваності проводилась на базі Пролетарської загальноосвітньої школи №2. Об’єктом нашого дослідження стали учні 8 класу в кількості 27 осіб та учні 9 класу в кількості 19 осіб.

Діагностика важковиховуваності проводилася в декілька етапів:

здійснювався теоретичний аналіз літературних джерел, визначалися вихідні позиції: мета, завдання та підбір методик;

визначення із загальної кількості осіб, тих, що мають прояви девіантної поведінки;

заповнення класними керівниками карти по визначенню типу важковиховуваності тих учнів у яких був виявлений певний ступінь девіантної поведінки;

систематизація, аналіз й узагальнення отриманих результатів;

занесення результатів дослідження до таблиць та графіків;

висновки;

Для діагностики важковиховуваності ми використовували наступні методики:

Анкета по виявленню учнів із девіантної поведінкою в класі. (Додаток А)

Для визначення психологічних особливостей важковиховуваності спочатку потрібно було знайти учнів з її проявами. Для цього ми запропонували учням заповнити обрану анкету.

Інструкція: Анкета містить 45 питань, розділених на 3 піданкети. Зміст анкети враховує наступні параметри: навчання (питання 1 – 3), дисципліна (питання 4 – 6), суспільно-трудова активність (питання 7 – 9), стосунки з класом (питання 10 – 12) і асоціальні прояви (13 – 15).

На кожне питання можуть бути 3 варіанти відповіді:

«так» = +1 бал;

«ні» = – 1 бал;

«іноді» = 0 балів.

Обраховується алгебраїчна сума балів (N).

N>= 6 – учень благополучний.

N>= 10 – 1-ший ступінь девіантності.

N>= 15 – 2-гий ступінь девіантності.

N>= 20 і більше – 3-тій ступінь девіантності.

Обробка результатів зводиться до наступного:

Характеристика рівнів (по підсумковій сумі) :

І рівень – окремі конфлікти; нестійкість, випадковість відхилень в поведінці; окремі пропуски в загальному розвитку (успішність задовільна) ; яскраво проявляється який-небудь недолік; «нестандартність» характеру; слабка самокритика і вимогливість до себе.

ІІ рівень – «несприйняття» педагогічних дій; егоцентричність; негативне відношення до школи; проблеми в розумовому розвитку; проявляються 2-3 серйозні недоліки, що стійко взаємодіють між собою; завищена самооцінка; рівень вимог до інших більше, ніж до себе.

ІІІ рівень – протидія виховному процесу; поведінка на межі правопорушення; негативне відношення до школи, до однолітків, до норм моралі; яскраво виражена негативна спрямованість; пропуски в розумовому, моральному, вольовому розвитку; хвороблива психіка, загострена самолюбність, «дивності»; вимогливість до себе відсутня.

У нашому дослідженні ми також використовували карту визначення типу важковиховуваності (Додаток Б).

Карта представляє собою таблицю з поданими показниками характерологічних особливостей дитини, її поведінки, спілкування, які свідчать про наявність конкретного типу важковиховуваності. Анкета складається із 45 питань на які потрібно відповісти: ні – 0 балів, так – 2 бали, може бути – 1.

Заповнюючи карту, педагог або психолог має визначити ступінь вираження кожної особливості. В результаті оброблених даних визначаються чотири типи та три рівні «важковиховуваності». Тип важковиховуваності визначається за найбільшою сумою набраних балів (за таблицею Додаток Б). Якщо різні типи важковиховуваності оцінено однаковою кількістю балів, визначається мішаний тип (наприклад: 7 балів – ситуативний та 7 балів – конституціональний; тип важковиховуваності – ситуативно-конституціональний). Рівень важковиховуваності 0 – 6 балів – низький, 7 – 12 балів середній, 13-20 балів – високий.

2.2 Аналіз результатів психодіагностичного дослідження важковиховуваності

Як об'єкти виступили 46 підлітків – учні 8 класу в кількості 27 осіб у віці 13-14років, та учні 9 класу в кількості 19 осіб у віці 14-15 років, Пролетарської ЗОШ №2. Далі за основу береться загальна кількість підлітків. Стать: 26 хлопчиків – 57%, 20 дівчаток – 43%; 92% – з повних родин; матеріальне становище – середнє; всі діти забезпечені окремою кімнатою; в 73% є брати/сестри, з них в 12% не проживають спільно. Особливості сімейного виховання: строгий контроль над поведінкою дитини – 35%, співробітництво – 82%, обмеження самостійності – 24%, велика самостійність дитини – 8%, співробітництво зі школою – 16%. Відносини в родині дружні й близькі – 73%, «нормативні» – 9%, відсутність взаєморозуміння – 8%.