Психологічні особливості профілю мислення особистості

 

 

Третя особливість наукового мислення в психології – інформаційний підхід до досліджень. Це означає, що висновки про поведінку повинні ґрунтуватися на об'єктивній інформації, отриманої науковими методами. Наприклад, твердження директора приймальної комісії коледжу про те, що «надійшли в цьому році підготовлені краще, ніж ті, хто вступав у минулі роки» (у деяких школах це говорять кожен рік), змусить мислячого науково людини відповісти: «Давайте подивимося дані з цього питання за цей і попередні роки», а також запитати: «Що ви розумієте під кращою підготовкою?» Крім того дослідники намагаються з'ясувати, наскільки інформація, наведена в підтримку певного твердження, відповідає цьому твердженню. Якщо хтось стверджує, що постійний перегляд телевізора знижує дитячу креативність, то вчені відразу запитають про тип і кількість отриманих даних (наприклад, як вимірювалася креативність і скільки зібрано інформації), про процедуру, яка використовується для збору даних, і про спосіб їх статистичного аналізу [3; 56].

Дослідники-психологи використовують інформаційний підхід навіть у повсякденному житті – вони нерідко міркують про те, що говорять об'єктивні дані з приводу якої-небудь теми. Навіть зауваження сусіда про те, що помідори в цьому році зріють краще, ніж раніше, може викликати у дослідника безліч питань для перевірки цього твердження (як саме ви підраховували помідори останні два роки? Ви підраховували кількість помідорів, зібраних в день, або кількість дозрілих в день? Як ви визначаєте «зрілість»?). Є певний ризик у використанні цього підходу – сусіди, можливо, стануть вас уникати.

Крайню ступінь інтересу до збору інформації можна побачити на прикладах з життя сера Френсіса Гальтона, британського дослідника, який жив у XIX ст. Коло його наукових захоплень включало дисципліни від географії та метеорології до психології. Гальтон був захоплений побудовою висновків на основі зібраних даних. Так, одного разу він виміряв інтерес публіки до різних театральних постановок, підрахувавши кількість зівак під час вистави [9; 115]. Він вивчав механізм асоціації, підраховуючи кількість споріднених ідей, що приходять йому в голову під час ранкової прогулянки, а також збирав дані про вікові втрати слуху – для виявлення характеристик слуху він винайшов особливий прилад (свисток Гальтона), видає звуки різної висоти. Найбільш незвичайною зі спроб Гальтона зробити висновки на основі інформаційного підходу було його вивчення ефективності молитви». Як і його родич Чарльз Дарвін, Гальтон скептично ставився до релігії і вирішив перевірити, чи «працюють» молитви. Гальтон вважав, що якщо молитви дійсно ефективні, то хворі, які моляться, повинні одужувати швидше за інших. Аналогічно люди, які багато моляться (наприклад, духовенство) або за кого багато моляться (наприклад, король і королева Англії), повинні жити довше звичайних людей. Гальтон також припустив, що шансів затонути у кораблів з місіонерами на борту (за яких моляться численні залишені будинки родичів) набагато менше, ніж у інших кораблів. Жодне з цих припущень не збулося [3; 75].

Наприклад, працюючи з біографічними словниками, він знайшов, що більша кількість служителів релігії живе в середньому 66, 42 років, тоді як адвокати (люди, що мають мало шансів на молитовну підтримку) живуть приблизно стільки ж – 66, 51 років. Гальтона зі зрозумілих причин критикували за його спрощене розуміння призначення молитви, а його статті про молитву було три рази відмовлено в друку на тій підставі, що вона «занадто переконлива й образлива, щоб не розворушити осине гніздо» (цитується за Forrest, 1974, р. 111), але його дослідження безсумнівно ілюструють інформаційний підхід до мислення.

 

 

Наука – сфера людської діяльності, функція якої – вироблення і теоретична систематизація знань про дійсність; включає як діяльність з отримання нового знання, так і її результат – суму знань, що лежать в основі наукової картини світу.

Безпосередні цілі науки – опис, пояснення і пророкування процесів і явищ дійсності на основі відкритих наукою законів.

Наукове мислення об'єктивує (перетворює на об'єкт) те, чим воно займається. Свої результати воно фіксує у поняттях (друга сигнальна система).

Наукове мислення поз’язане з пізнанням, воно є, можна сказати, його самоціллю. Єдиною метою суб'єкта наукового мислення є задоволення «наукового інтересу». Засобами наукового мислення є операції з об'єктами другої сигнальної системи – шляхом формування термінів, залученням логічних операцій порівняння, узагальнення, обмеження тощо, тобто виконуються операції зі словами як з поняттями. Постановка задачі, цілі тощо – все це формується довільно, і потім, на основі ідей за допомогою слів здійснюється вплив на рефлекторну систему. В цьому відношенні особливо важливим є теоретичне мислення, вихідним пунктом якого є знання, з яких виходять якісні нові знання. Робота тут полягає в тому, що за допомогою слів в якості подразників запускаються рефлекторні схеми на ідеальному рівні, без звернення до реальності, в результаті чого рефлекторні схеми видають дані, які переводяться на мову понять [6; 302].

Особливостями наукового мислення є детермінізм, об’єктивність, інформаційний підхід, які детально були розглянуті в даній роботі. Проте варто зазначити й інші особливості (ознаки) наукового пізнання:

доказовість;

логічна ясність;

підтвердження досвідом;

системність;

простота;

відтворюваність (можливість повторити методи і результати наукового дослідження) ;

передбачувальна сила (гіпотези і теорії повинні не тільки пояснювати факти, для пояснення яких вони створені, але й передбачати нові) ;

спадкоємність (нових ідей, конкуруючих один з одним, переважно та, яка «найменш агресивна» по відношенню до попереднього знання) ;

наявність методології – обґрунтування застосовуваних прийомів;

формалізація, що виражається, в першу чергу, формалізації мови науки (наукові знання фіксуються у вигляді точних понять, принципів, законів).

Таким чином, можна зробити висновок, що наукове мислення привертало до себе увагу науковців у різні часи і є актуальним на сьогоднішній день, бо в своєму вивчені має багато протиріч, що вимагають ґрунтовної роботи і досліджень.

 

 

Акимова М. К., Козлова В. Т., Ференс Н. А. Теоретические подходы к диагностике практического мышления // Вопросы психологии. – 1999. – № 1. – С. 21

Атаханов Р. Соотношение общих закономерностей мышления и математического мышления // Вопросы психологии. – 1995. – № 5. – С. 41.

Джеймс Гудвин. Исследование в психологии. Методы и планирование. – СПб: «Питер», 2004. – 561 с.

Кондаков Н. И. Сравнение // Логический словарь-справочник. – М., 1975. – 304 с.

Леонтьев А. Н. «Лекции по общей психологии». – М. 2007. -511 с.

Лук'янець В. С., Кравченко О. М., Озадовска Л. В. Сучасний науковий дискурс: оновлення методологiчної культури. – К., 2000. – 163 с.

Мадди С. Теории личности. – СПб. : Речь – 2002. -539 с.

Матюшкин А. М. Мышление, обучение. Творчество. – Воронеж: Изд-во НПО МОДЭК, 2003. – 720 с.

Микешина Л. А.. Философия науки: Современная эпистемология. Научное знание в динамике культуры. Методология научного исследования: учеб. пособие. – М. : Прогресс-Традиция: МПСИ: Флинта. – 2005. – 464 с.,

Рижко В. А. Концепцiя як форма наукового знання. – К., 1995. – 234 с.

Рубинштейн С. Л. «Основы общей психологии» СПб. 2008. -713 с.

Семенов И. Тенденции психологии развития мышления, рефлексии. – М. ; Воронеж: МОДЭК, 2000. -64 с.

Тихомиров О. К. Психология мышления. – М. : Академия, 2005. – 288 с.

Чуйко В. Л. Iнтерпретацiя та реконструкцiя наукового знання//Фiлософська думка. – № 5. – К., 1999. – С. 16-19.

Чуйко В. Л. Конструирующее мышление и технологическое применение науки//Философские проблемы современного естествознания. -Вып. 72. -К., 1990. – 117 с.