Реакція Японії у відповідь на підйом Китаю в Азіатсько-Тихоокеанськомурегіоні

Після того як Коїдзумі залишив пост прем’ єр- міністра починається період стабілізації японсько- китайських відносин, акцент у відносинах зміщується в сторону активної двосторонньої взаємодії. Це дало підстави для надії щодо стабілізації регіонального порядку в Східній Азії. Лише один факт, що жоден з наступників Коїдзумі не відвідав Ясукуні, міг свідчити про хороші перспективи для покращення відносин між двома азіатськими країнами.

Наступники Коїдзумі відрізнялися своїм рівнем ревізіонізму. ШіндзоАбе (2006-2007) можна вважати найбільш послідовним наступником політики свого попередника, який підтримував перегляд 9 статті Конституції Японії. ЯсуоФукуда (2007-2008) хоча був з тієї ж ревізіоністської фракції ЛДП, але мав більш прокитайську позицію і прагнув повністю відновити двосторонні зв’язки, слідуючи по стопам свого батька, ТакеоФукуда, який уклав в 1978 році Договір про мир і дружбу з Китаєм. Таро Асо (2008-2009) незважаючи на те, що був онуком засновника політичної системи повоєнної Японії -ЙосідаСіґеру, притримувався надто ревізіоністських поглядів та розглядав Китай як головну загрозу для Японії [12].

Незважаючи на щорічну зміну прем’єрів, Японія продовжила свою політику на обмеження впливу Китаю в регіоні. В 2007 році Японія запропонувала 16 азіатським країнам свою власну Угоду про всеосяжне економічне партнерство у Східній Азії. Японською реакцію на зростаючий вплив Китаю в Південно- Східній Азії було підписання двосторонніх угод про економічне партнерство (ЕРАє) з державами-членами АСЕАН та прискорення підписання угоди про всеосяжне економічне партнерство між Японією та країнами АСЕАН у квітні 2008 року. Остання угода мала велике значення для країни висхідного сонця, тому що вона включала в себе створення зони вільної торгівлі, залучення нових інвестиції та послуг, а також передбачала економічну співпрацю на більш високому рівні. Японія активізувала свою діяльність щодо залучення Китаю до Північно-Східної Азії через тристоронній саміт Японія-Китай-Південна Корея. Перший трьохсторонній саміт відбувся в Японії в грудні 2008 року, на порядку денному розглядалися питання співпраці в галузі торгівлі, фінансів і навколишнього середовища, діалог по Африці,

Корейському півострові, нерозповсюдженні ядерної зброї та реформам ООН.

В результаті історичної перемоги на виборах в 2009 році до влади прийшла Демократична партія Японії (ДПЯ) з новим прем’єр-міністром ЮкіоХатояма. Ця подія багатьма була сприйнята як початок нової ери демократії в Японії. Треба відзначити, що ДПЯ складається з найрізноманітніших політиків, починаючи з антиамериканських колишніх соціалістів до колишніх політиків з Ліберально-демократичної партії. Передвиборча програма ДПЯ підкреслювала рівні японсько-американські відносини, незалежну зовнішню політику, а також поглиблення співпраці з азіатськими сусідами [18].

Основні засади політики нового уряду розкриваються у роботі ЮкіоХатояма під назвою “Моя політична філософія”, яка була опублікована за місяць до його вступу на посаду прем’ єра-міністра. В своїй роботі він вказує, що “ми занадто сильно залежимо від Сполучених Штатів... ера планетарного глобалізму на чолі з США добігає свого кінця. в той час коли Китай перетворюється на одну з провідних економічних держав”. Таким чином охарактеризував сучасний стан міжнародних відносин, він ставить риторичне питання “Як повинна Японія зберігати свою політичну та економічну незалежність та захищати свої власні інтереси, перебуваючи між США та КНР? ” [5].

В своїй політичній кар’єрі ЮкіоХатояма намагався знайти відповідь на це питання, зробивши спробу вийти з під впливу Сполучених Штатів та нав’язати більш тісні зв’язки з Китаєм. Японський прем’єр виступив з ініціативою створення “Східно-азіатської спільноти” і запропонував Пекіну разом реалізувати цю ініціативу. Прем’єр-міністр Японії висловив переконання, що шлях до будування регіонального співтовариства лежить через налагодження взаємовигідних відносин між Японією і Китаєм та поширення цих цінностей на весь азіатський регіон. В рамках цієї спільноти передбачалося створення мережі функціональних форумів для вирішення таких нагальних питань, як зміна клімату, боротьба з наслідками стихійних лих, проблеми енергетики та морської безпеки [4].

Адміністрація Хатоями висловила готовність поглибити японські оборонні зв’язки з Китаєм, які співпадали із зовнішньополітичними пріоритетами Ху Цзіньтао побудувати дружні відносин з Токіо в рамках “всеосяжної стратегічної дипломатії”. В цьому контексті, японські Сили Самооборони та Народно- визвольна армія Китаю в 2010 році вперше провели спільні військово-морські навчання в рамках пошуково-рятувальних операцій.

Разом зі зближенням з Китаєм у сфері безпеки, Хатояма спробував дистанціюватися від свого багаторічного партнера- Сполучених Штатів. Напруга у відносинах в сфері безпеки між США та Японією виникли у зв’язку з рішенням Хатоями переглянути двосторонню угоду про передислокацію американської воєнної бази “Футенма” (РцІептаАійїаїіоп) в Окінаві, яка була підписана Бушем (молодшим) та Коїдзумі в 2006 році. Через внутрішньополітичні проблеми, які були пов’язані з виходом Хатоями із правлячої коаліції Демократичної партії та падінням рейтингу його кабінету, не вистачило часу довести справу до кінця.

Політика Уряду ДПЯ на чолі з