Роль і значення Світового банку

Стимулювання довгострокового збалансованого росту і сприяння підтримці рівноваги платіжних балансів шляхом заохочення міжнародних інвестицій для розвитку виробничих ресурсів держав-членів Банку. [16] · Цілі МАР: - Сприяння економічному розвитку; - Підвищення продуктивності праці; - Підвищення рівня життя в країнах, що розвиваються-членах МАР. [17] · Цілі МФК: - Фінансування (позики, власний капітал, спільні кошти) ; - Мобілізація ресурсів (об'єднання позик, що надаються, страхування, надання гарантій, капіталовкладення в приватні компанії) ; - Управління ризиками (своп-операції, пов'язані з валютними курсами і процентними ставками, механізми хеджування) ; - Технічна допомога та консультування (зміни на ринку капіталу, іноземні прямі інвестиції, приватизація, корпоративна реструктуризація, підготовка та оцінка проектів) ; - Розробка стратегії співробітництва з МБРР з питань оцінки приватного сектора (з метою оподаткування для окремих країн, розробки національних стратегій, реформи фінансового сектора). [18] · Цілі МАІГ: - Заохочення інвестицій на виробничі цілі в державах-членах, особливо – в країнах, що розвиваються; - Надання гарантій, включаючи спільне перестрахування від некомерційних ризиків у формі розміщення капіталу в одних країнах-членах, що залучається в інших країнах-членах; - Здійснення належних допоміжних заходів для сприяння потоку інвестицій у країни, що розвиваються і між ними. [19] · Цілі МЦВІС: - Врегулювання інвестиційних спорів між урядами та іноземними приватними інвесторами шляхом налагоджуючи розбіжності або через арбітражний розгляд. [20] При цьому використовуються такі засоби досягнення поставлених цілей: - Середньострокове і довгострокове кредитування інвестиційних проектів; - Підготовка, технічне і фінансово-економічне обгрунтування інвестиційних проектів; - Фінансування програм структурної перебудови в розвиваються і пост соціалістичних країнах. «Цілі в галузі розвитку на порозі тисячоліття», узгоджені 182 країнами на Саміті тисячоліття у 2000 році, уособлюють безпрецедентний консенсус щодо того, що необхідно зробити для сталого скорочення бідності. У рамках цих цілей сформульовані конкретні цільові показники, на досягнення яких повинні бути спрямовані зусилля всіх учасників процесу розвитку, як донорів, так і одержувачів допомоги. Які відбулися нещодавно міжнародні наради на вищому рівні, в тому числі Міжнародна конференція з питань фінансування розвитку, що відбулася в Монтерреї в 2002 році і Світовий саміт з питань сталого розвитку в Йоганнесбурзі, ознаменували собою початок якісно нового етапу глобального співробітництва в цілях розвитку – етапу, на якому розвинені країни усвідомили необхідність усунення торгових бар'єрів, збільшення обсягу допомоги та полегшення тягаря заборгованості бідних країн. Для досягнення «Цілей в галузі розвитку на порозі тисячоліття» багатьом країнам, що розвиваються необхідно буде серйозно зайнятися вирішенням таких завдань, як розробка продуманої макроекономічної політики, боротьба з корупцією та підвищення ефективності управління в державному секторі, а також створення умов, що сприяють припливу приватних інвестицій. У Світовому банку сформульована загальна основа для боротьби з бідністю, а також розроблені різні варіанти стратегії, що відповідають умовам окремих країн і різних секторах розвитку. У підготовленому в 2001 році Документі про основи стратегії сформульовано дві основоположних мети, керуючись якими Банк має намір займатися своєю діяльністю, в тому числі видаючи кредити, сприяючи в нарощуванні потенціалу для досягнення «Цілей в галузі розвитку на порозі тисячоліття»: - Створення сприятливих умов для припливу інвестицій, працевлаштування населення та забезпечення сталого економічного зростання; - Інвестування з метою розширення можливостей бідного населення для активної участі у процесі розвитку. [21] Перша з цих двох цілей обгрунтована тим, що найбільш успішним є розвиток, основною рушійною силою якого є приватний сектор, якому сприяє такий уряд, який створює сприятливі умови для підприємницької діяльності та економічного зростання, забезпечуючи наявність необхідної інфраструктури, людського капіталу і відповідає сучасним вимогам правової основи, в тому числі судової системи. Друга мета обгрунтована важливістю розвитку охорони здоров'я і освіти та зменшення вразливості від потрясінь. Активну участь бідного населення у створенні можливостей для прискорення економічного зростання буде сприяти вирішенню цих завдань. Таким чином, основними компонентами прийнятої Банком стратегії скорочення бідності є створення сприятливого інвестиційного клімату та інвестування, яке має на меті підвищення рівня життя бідного населення. Крім цього, кожні три роки Група Світового банку розробляє рамковий документ – «Стратегія діяльності Групи Світового банку», – який використовується як основа співробітництва з країною. Стратегія допомагає пов'язати програми банку як з надання позик, так і аналітичних і консультаційних послуг, з конкретними цілями розвитку кожної країни-позичальника. У стратегію входять проекти і програми, які можуть максимально вплинути на вирішення проблеми бідності та сприяти динамічному соціально-економічному розвитку. До подачі на розгляд ради директорів Світового банку стратегія обговорюється з урядом країни-позичальника і з іншими зацікавленими структурами. У кожній з країн відбір проектів багато в чому визначається пріоритетними завданнями розвитку даної країни. Основними принципами комплексної стратегії розвитку є ініціативність країн і сприйняття ними програм як своїх власних, розрахований на довгострокову перспективу і глобальний стратегічний підхід, стратегічне партнерство між зацікавленими сторонами і відповідальність за результати вжиття заходів, спрямованих на розвиток. У будь-якому напрямку діяльності – будь то інвестиції, покликані поліпшити умови життя бідного населення, надання бідному населенню більш широких можливостей та прав і залучення незаможних до більш активної участі в процесі розвитку, створення сприятливого інвестиційного клімату, працевлаштування населення та забезпечення сталого економічного зростання, ймовірність успіху найбільш висока тоді, коли самі країни-одержувачі зовнішньої допомоги беруть на себе ініціативу і відповідальність за ефективне використання цієї допомоги. Сьогодні не Банк, а саме позичальники