Роль рухливих ігор у фізичному розвитку дітей молодшого дошкільного віку

Загартування дітей молодшої групи передбачає локальні та загальні процедури. Їх слід вводити поступово.

• Локальні: 1) ходіння босоніж по килиму; 2)сухе та вологе обтирання ніг; 3) ходіння по вологій доріжці; обливання ніг контрастною водою.
• Загальні: 1)сухе та вологе обтирання тіла махровою рукавичкою; 2)обливання тіла з поступовим зниженням температури води; 3)купання в басейні та водоймах у безвітряну погоду.

Фізкультурно-оздоровча робота: передбачає щоденну ранкову гімнастику тривалістю 4-5 хв. Вихователь обирає комплекс ранкової гімнасти який відповідає віку та потребам дитячого колективу та включає усі необхідні рухи. Заміна комплексів відбувається щомісяця. Діти повинні виконувати 3-4 загальнорозвиваючі вправи імітаційного характеру, що пожвавить інтерес і прибавить динаміки. Повторюваність виконання однієї вправи не повинна бути більше 4-5 разів, а стрибків – 8-10 разів. Необхідно поступово залучати дітей до самостійної рухової діяльності, лише регулюючи їхню активність.

Виховання культурно-гігієнічних навичок: передбачає навчати дітей без примусу самостійно та акуратно, не поспішаючи їсти, добре пережовувати їжу з закритим ротом, тримати ложку у правій руці, користуватись серветкою, дякувати, тихо підсовувати стілець виходячи з-за столу.

Під час умивання вчити дітей закочувати рукава, мити руки та обличчя не розприскуючи воду, правильно користуватися милом, стріпувати водичку із рук над умивальником, насухо витирати руки та обличчя індивідуальним рушником, користуватися носовичком. 

При підготовці до прогулянки, або після денного сну привчати дітей самостійно одягатися та роздягатися, у певній послідовності, гарно складати свої речі, знати порядок одягання та роздягання (колготки, шкарпетки, штани, кофтинка, чобітки, курточка, шапочка, шарф), дотримуватись охайності в одязі. [8]

Програма «Українське дошкілля» у розділі «Особистість дитини» для 4 року життя (молодший дошкільний вік) висвітлює сутність і специфіку фізичного становлення особистості, вікову динаміку, завдання розвитку та особливості організації життєдіяльності дитини.

Особлива увага приділяється саме правильному формуванню і розвитку легкої ходи, при якому дитина природно координує рухи рук і ніг, при цьому тримаючи пряме положення тулуба та голови. Молодших дошкільників також вчать вільно орієнтуватись в просторі, дотримуватись певного напрямку під час ходьби чи бігу.

Програмою передбачене створення умов для засвоєння дитиною багатьох видів найпростіших рухів, дій і гартувальних процедур. Це можуть бути як і фізкультурні зали, майданчики, групові кімнати, так і спеціально відведений куточок для спортивно-розвивального середовища у якому створено безпечні умови для діяльності дітей, присутні усі необхідні предмети (матеріали для ігор, наочний і роздатковий матеріал, спортивне приладдя, мультимедійні проектори чи інші засоби комп'ютерних технологій). Усе це допоможе виховувати інтерес до фізичних вправ та рухливих ігор, збагатить досвідом взаємодії дітей з іграшками, фізкультурним інвентарем та обладнанням. [18]

 

Лінія фізичного розвитку реалізується через фізичну активність. Отже, одним з важливих показників компетентності дитини є зрілість її фізичної активності, що характеризується розвитком м’язово-рухової та предметно-практичної вмілості дитини в усіх сферах життєдіяльності. 

Основним результатом вирішення оздоровчих завдань повинно бути покращення фізичного стану дитини, її фізичного розвитку, підвищення захисних властивостей та стійкості організму до різних захворювань, опірності до негативних умов зовнішнього середовища.

Зміст навчально-рухової діяльності в системі фізичного виховання дошкільників має великі можливості для реалізації завдань з виховання моральних та вольових якостей дітей тому, що вміщає в собі всю різноманітність інтелектуальних, пізнавальних, емоційних та моральних компонентів.

Зокрема лише засобами рухливої гри можна сприяти вихованню у дітей дисциплінованості, колективізму, рішучості, сміливості та інших якостей, необхідних кожній людині. Наприклад, щоб стати сміливим, треба навчитися долати страх, стикаючись з небезпекою. На заняттях з фізичної культури цілком можливо створити ігрову ситуацію за допомогою якої дитина сама легко зможе перебороти свій страх (а іноді із допомогою дорослого). Безумовно, такий спосіб формування сміливості є безпечним і дієвим, адже дитина в цей час знаходиться під наглядом вихователя, який не допустить травмування, а навпаки підтримає і допоможе. Таким чином, у дитини закладається досвід з виконання того чи іншого руху що викликав у неї страх. Це надає їй сміливості, рішучості та мотивує до подальших звершень.

Уміння орієнтуватись у просторі – іще одне важливе завдання для молодшого дошкільника, яке можна вирішити засобами фізичних вправ та рухливих ігор. 

Якщо рухи виконуються вірно, невимушено і разом з тим виразно й емоційно, під мелодичний музичний супровід то це, безумовно, позначається на естетичних почуттях дітей, спонукає до розуміння краси рухів.

Зміст навчально-рухової діяльності дітей передбачає багато ситуацій, які дозволяють використовувати їх для виховання почуття відповідальності, стриманості, поваги до своїх товаришів та ін. В.О. Сухомлинський підкреслював у своїх працях необхідність постійно спиратися у процесі виховання на духовний світ (почуття) дитини.[4]

 

Таким чином, для проведення результативної роботи із вирішення завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку необхідною умовою є регулярні заняття фізкультурою, при яких діти позитивно та активно ставляться до самого педагога та до виконання вправ в цілому. Останнє залежить від ряду причин. Діти повинні мати чітко визначений мотив гри, захоплюючий сюжет,